This version of the page http://feeds.com.ua/Business/ (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2007-01-10. The original page over time could change.
FEEDs » Business

Feeds

2038 items (0 unread) in 40 feeds

Personal
  • LaSet
  • Andyway
  • Shostak
  • Volodymyr Pavlyuk
  • Vedeney
  • Vitaliy
  • Andriy Rushchak
  • Column
  • Sashko Kravchuk
  • Archer
  • Nick-Vacula
  • Dyn
  • Fanex
  • Roman's Blog
  • kleinluchsküche
  • felissy
  • Almanac
  • Yurko Koretniuk
  • Electric
  • Dorian
  • Ribel
  • Аванпост
  • Липовик
  • Offtopilot
  • FireON
  • Mixa-Blog
  • Французька булка
Blogosphere
  • BlogoBig
Entertainment
  • KinoBlog
Business
  • Management
IT
  • IT ridne.net
  • LINUX-blog
  • Nadia Balovsyak
Music
  • Classic Music
Auto
  • Cars World
Other
  • Hip
  • Omo
  • TET-A-TET
  • Prosfora
  • Dyvosvit

Business

Management

  • Читайте Менеджмент@БЛОГ... тепер і у LiveJournal

    Posted: January 10th, 2007, 12:25pm EET
    З радістю поспішаємо повідомити вам приємну новину. Відтепер наш Менеджмент@БЛОГ має синдикацію із LiveJournal. Знайти його можна за адресою management_blog.livejournal.com. Сподіваємося, що таке нововведення буде корисне для наших відвідувачів і зробить користування блогом зручнішим для постійних читачів.

    Delete

  • Переможці та невдахи у світі брендів.

    Posted: January 10th, 2007, 9:46am EET
    Четвертий щорічний рейтинг брендів, який публікується компаніями Landor Associates та Penn Schoen & Berland визначив 10 переможців та 10 невдах у сфері брендінгу. Для їх визначення було опитано 2017 споживачів про їх ставлення до 92-ох брендів (продуктів та знаменитостей) – та їхні перспективи на майбутнє. До десятки переможців потрапили такі бренди як Google, Las Vegas та iPod. Невдахами ж було визнано Britney Spears, Paris Hilton та Havana...Повний список переможців виглядає так:

    1. Google
    2. Las Vegas
    3. NFL
    4. Sony
    5. Amazon.com
    6. eBay
    7. iPod
    8. DVR
    9. Yahoo!
    10. Target

    Невдахами, в свою чергу, стали:

    1. Paris Hilton
    2. Nicole Richie
    3. Britney Spears
    4. Hand-to-hand combat
    5. Havana
    6. W hotels
    7. Mumbai
    8. Eharmony.com
    9. Boxing
    10. Match.com

    За інформацією CNNMoney.com

    Delete

  • Переможці та невдахи у світі брендів

    Posted: January 10th, 2007, 9:46am EET
    Четвертий щорічний рейтинг брендів, який публікується компаніями Landor Associates та Penn Schoen & Berland визначив 10 переможців та 10 невдах у сфері брендінгу. Для їх визначення було опитано 2017 споживачів про їх ставлення до 92-ох брендів (продуктів та знаменитостей) – та їхні перспективи на майбутнє. До десятки переможців потрапили такі бренди як Google, Las Vegas та iPod. Невдахами ж було визнано Britney Spears, Paris Hilton та Havana...Повний список переможців виглядає так:

    1. Google
    2. Las Vegas
    3. NFL
    4. Sony
    5. Amazon.com
    6. eBay
    7. iPod
    8. DVR
    9. Yahoo!
    10. Target

    Невдахами, в свою чергу, стали:

    1. Paris Hilton
    2. Nicole Richie
    3. Britney Spears
    4. Hand-to-hand combat
    5. Havana
    6. W hotels
    7. Mumbai
    8. Eharmony.com
    9. Boxing
    10. Match.com

    За інформацією CNNMoney.com

    Delete

  • Wall Street Journal: кардинальна трансформація бізнес-моделі

    Posted: January 9th, 2007, 9:34am EET
    Те, що паперова преса переживає кризу, визнають і самі видавці. У той час, як читачі та рекламодавці йдуть в Інтернет, видавці думають, як би перенести свій видавничий бізнес в онлайн хоча б частково. Але Wall Street Journal пішов ще далі, кардинально змінивши свою бізнес-модель.Паперова версія з 2-го січня 2007 р. змінила формат паперу, щоб виглядати більш сучасно і навіть «по-вебовськи». При цьому змінився не тільки формат, але й зміст газети, який став вторинним стосовно онлайну. В основному це коментування й аналіз опублікованих на сайті WSJ.com новини, пише Habrahabr.ru.

    Використання онлайну дозволило журналістам значно поліпшити ефективність своєї роботи. По-перше, всі співробітники газети побачили щоденний рейтинг найпопулярніших статей на сайті - природно, що для кожного з них стало справою честі потрапити туди. По-друге, в онлайні можна експериментувати з різними формами подачі матеріалу і відразу бачити, як змінюється кількість читачів.

    Кардинальна трансформація сайту WSJ.com трапилася в 2004-му році. До цього сайт із платним доступом до контенту й авторськими колонками замість блогів являв собою приклад того, як не потрібно робити онлайнове ЗМІ. Але два роки тому все чудесним чином змінилося: частина контенту стала безкоштовною, з'явилися блоги, подкасти і навіть відеорепортажі. Експеримент виявився дуже навіть успішним, і він триває дотепер.

    З 2007-го року починається новий етап трансформації. Видання буде публікувати ще більше «гарячих» ексклюзивних новин, причому над статтями будуть працювати декілька репортерів (вони будуть доповнювати тексти один одного). У той же час, паперовій газеті залишиться лише неспішно коментувати події через добу після того, як вони відбулися. Редакція також планує організувати на сайті щось на зразок на соціальної мережі для читачів.

    Delete

  • Яка нам користь від AdSense?

    Posted: December 29th, 2006, 9:52am EET
    У недалекому минулому початок бізнесу вимагав від його засновника значних витрат, що виливалося у безкінечні кредити, які потім слід було виплачувати, а у випадку провалу – втрачати все. Сьогодні, з приходом у життя майже кожної людини технологій Інтернет, створення власних стартапів стало набагато простішим. Платформа для „швидкого старту” коштує всього $50. За ці гроші можна купити хостінг та 100 мегабайт „території” під сайт.Тенденція до збільшення розмірів блогосфери продовжує показувати приголомшливі результати. Сьогодні зі значною долею впевненості можна стверджувати, що саме ведення блогу перетворюється на найбільш зручний та швидкий спосіб початку бізнесу. Тому „молоді підприємці” намагаються створити свій власний блог, на який потім залучають максимальну кількість відвідувачів. Бо на чому ще, як не на рекламі, може заробити „чесний” блогер?

    Одним із найбільш розповсюджених способів рекламування (мабуть завдяки своїй природній простоті) є рекламні блоки AdSense, та тих сервісів, які з ним конкурують. Проте, зважаючи на середню кількість відвідувачів таких ресурсів, як блоги, отримати відчутний прибуток від реклами неможливо...

    А може все-таки можливо?..

    Для того, щоб відповісти на це запитання, слід спершу пояснити, чим відрізняється психологія пересічного користувача Інтернет від психології активного відвідувача (читача та коментатора) блогів...

    Один з користувачів Хабрхабра Дмитро Пихто, дуже вдало описує своє ставлення до AdSense та подібних сервісів: „Перейнявшись простою та дієвою ідеєю Едсенса, я давно ловлю себе на бажанні після перечитування цікавого посту в блозі вибрати із наявних на ньому рекламних посилань найцікавіше і клікнути по ньому. Мені це не важко – а людині, яка потратила свій час на написання поста – приємно”.

    От і виходить, що коментарі – традиційний спосіб подяки за вдало виконану роботу (у нашому випадку – цікавий пост), поступово доповнюються ще одним способом – кліканням по Гуглівському AdSense. Адже це також, нехай і мізерна, але винагорода за авторські старання. Тобто – ще один спосіб заробити в Інтернеті. При чому – дуже позитивний – виграє кожен: і автор (адже він отримає копієчку), і користувач (адже він віддячив авторові за цікаву інформацію, не витративши ні значної кількості часу, ні грошей) та й рекламодавець (адже користувач ознайомився з його інформацією).

    Delete

  • Google ще навіть не починав серйозно конкурувати з Microsoft

    Posted: December 28th, 2006, 2:58pm EET
    Наприкінці року прийнято не тільки підводити підсумки своєї діяльності, але й ділитися планами на майбутнє. Про плани Google на 2007-ий рік повідав читачам InternetNews віце-президент Google Дейв Жируар (Dave Girouard), який займає ще й посаду керівника відділу корпоративних рішень. Як виявилося, за словами Дейва, його компанія ще навіть не починала серйозно конкурувати з Microsoft.У 2007-му році компанія Google планує більш щільно зайнятися питаннями сервісів для бізнесу. «Ми готуємося серйозно зайнятися проектами, орієнтованими на бізнес-сферу, створюючи платні продукти, що будуть розповсюджуватися по ліцензії та за допомогою підписки», - говорить Дейв Жируар. У розвитку цього напрямку бізнесу компанія буде ґрунтуватися на тих наробітках, які зараз використовуються інтернет-користувачами «для розваги», пише Habrahabr.ru.

    Жируар, на відміну від інших представників Google, не намагається спростовувати те, що його компанія хоче потіснити Microsoft у сфері програм для бізнесу. Більше того, він відзначає, що наступного року його підрозділ буде активно працювати над цим. «Ми не збираємося виганяти Microsoft з локальних комп'ютерів, ми просто хочемо дати користувачам можливість вибрати». Цього року Google просто не починав боротьбу - але в 2007-му компанія готується «завдати відповідного удару».

    Зокрема, проект Google Docs & Spreadsheets наступного року серйозно додасть у функціональності. Цьому має посприяти поява в його команді творців iRows - ізраїльського сервісу для роботи з електронними таблицями, купленого Google в листопаді.

    Буде розвиватися і месенджер Google Talk: він стане повноцінним VoIP-клієнтом і його користувачі зможуть дзвонити на звичайні телефони.

    Дейв Жируар також обіцяє, що його компанія буде активно працювати над тим, щоб її клієнти могли отримати доступ до інформації навіть без з'єднання з Інтернетом. Ці можливості можна чекати, швидше за все, в Google Docs, а також у новій платформі, що буде створена на основі придбаного цією осінню сервісу JotSpot.

    Аналітик агентства Forrester Чарлін Лі (Charlene Li) пророкує, що Google напевно запустить пошук по звукових файлах. «Вони не зупиняться на пошуку того, що відображається на екранах наших моніторів», - говорить вона. При цьому маються на увазі не тільки музичні файли: мова йде і про подкасти, і навіть про ті голосові дзвінки, які будуть здійснюватись за допомогою Google Talk.

    Аналітик агентства Gartner Віт Ендрюс (Whit Andrews) відзначає високий комерційний потенціал у «гео-сервісів» Google Maps і Google Earth. А Blogger може бути представлений малому бізнесу як платформа для управління контентом і створення корпоративних блогів (як публічних, так і внутрішніх). Настільки ж перспективні в комерційному плані й відео-хостінги - Google Video і YouTube.

    Єдиною проблемою, говорить Ендрюс, є тільки те, що Google, незважаючи на настільки масову присутність у багатьох сферах, поки не може зайняти в усіх їх лідируюче положення. Основний конкурент для цієї компанії в сфері корпоративних рішень - без сумніву, Microsoft. І боротьба має бути дуже складною, тому як у всіх названих сферах компанія Білла Гейтса працює дуже активно і не перший рік. «Google буде намагатися виграти за рахунок інтеграції своїх сервісів», - наголошує аналітик.

    Delete

  • 1ancheste23nite41ancheste23nite4

    Posted: December 28th, 2006, 9:45am EET
    Думаєте, назва статті – це повна нісенітниця? А ось і ні! Це просто найдовший із паролів, який зареєстровано серед користувачів MySpace. Дослідження було проведено силами інтернет-шахраїв, які створили фальшиву сторінку сайту MySpace, на якій довірливі користувачі вводили свої дані. Таку інформацію опубліковано на сайті Wired.Список двадцяти найбільш розповсюджених паролів виглядає так:

    1. password1
    2. abc123
    3. myspace1
    4. password
    5. blink182
    6. qwerty1
    7. fuckyou
    8. 123abc
    9. baseball1
    10. football1
    11. 123456
    12. soccer
    13. monkey1
    14. liverpool1
    15. princess1
    16. jordan23
    17. slipknot1
    18. superman1
    19. iloveyou1
    20. monkey

    Слід відзначити, що раніше найбільш поширеним паролем було слово „password”. Як бачимо – прогрес очевидний. Користувачі починають прислухатися до порад спеціалістів з безпеки (суміщати в паролі букви та цифри). Проте цей процес поки-що проходить доволі повільно.

    Зважаючи на те, що сьогодні значна кількість бізнесів базується на інтернет-мережі, слід дуже уважно ставитися до захисту своєї інформації. Адже, якщо комусь вдасться дізнатися ваші секретні дані, йтиметься не лише про втрату поштової скриньки чи ICQ-номера, але й про витік важливої інформації, або ж навіть безпосередню втрату коштів (через такі ресурси як eBay та PayPal). Коли ж говорити про пароль, під яким в мережу заходить не одна людина, а ціла компанія – втрата секретних даних може призвести до дуже сумних наслідків. Тому свою конфіденційну інформацію слід берегти, як зіницю ока. І завжди стежити за тим, щоб вона не була занадто простою.

    Delete

  • Паролі, якими ми користуємося

    Posted: December 28th, 2006, 9:45am EET
    1ancheste23nite41ancheste23nite4 - найдовший із паролів, який зареєстровано серед користувачів MySpace. Проте, таким рівнем захисту користується далеко не кожен. І дійсно, якби кожен власник поштової скриньки чи інтернет-рахунку використовував подібний пароль, тоді проблема захисту інформації, про яку так багато говорять у сучасному бізнес-середовищі, зникла б сама по собі...Дослідження було проведено силами інтернет-шахраїв, які створили фальшиву сторінку сайту MySpace, на якій довірливі користувачі вводили свої дані. Таку інформацію опубліковано на сайті Wired.

    Список двадцяти найбільш розповсюджених паролів виглядає так:

    1. password1
    2. abc123
    3. myspace1
    4. password
    5. blink182
    6. qwerty1
    7. fuckyou
    8. 123abc
    9. baseball1
    10. football1
    11. 123456
    12. soccer
    13. monkey1
    14. liverpool1
    15. princess1
    16. jordan23
    17. slipknot1
    18. superman1
    19. iloveyou1
    20. monkey

    Слід відзначити, що раніше найбільш поширеним паролем було слово „password”. Як бачимо – прогрес очевидний. Користувачі починають прислухатися до порад спеціалістів з безпеки (суміщати в паролі букви та цифри). Проте цей процес поки-що проходить доволі повільно.

    Зважаючи на те, що сьогодні значна кількість бізнесів базується на інтернет-мережі, слід дуже уважно ставитися до захисту своєї інформації. Адже, якщо комусь вдасться дізнатися ваші секретні дані, йтиметься не лише про втрату поштової скриньки чи ICQ-номера, але й про витік важливої інформації, або ж навіть безпосередню втрату коштів (через такі ресурси як eBay та PayPal). Коли ж говорити про пароль, під яким в мережу заходить не одна людина, а ціла компанія – втрата секретних даних може призвести до дуже сумних наслідків. Тому свою конфіденційну інформацію слід берегти, як зіницю ока. І завжди стежити за тим, щоб вона не була занадто простою.

    Delete

  • Приклад ганебної рекламної кампанії

    Posted: December 27th, 2006, 10:20am EET
    У 1998 році компанія Deloitte Consulting вирішила почати рекламну кампанію і спробувала зіграти на зростаючому невдоволенні людей консалтинговими компаніями. На публіку обрушилися потоки викривальних матеріалів, включаючи книги з такими красномовними назвами, як "Dangerous Company" ("Небезпечна компанія"), "Witch Doctors" ("Знахарі") і хвилю жартів. В одному з журналів була така карикатура: два детективи схилилися над неживим тілом. "Убивство зроблено з особливою жорстокістю, безліч ножових поранень", - говорить один. "Мені здається, що жертва - консультант".Керівники Deloitte вирішили спробувати зіграти на хвилі неприйняття і запустили рекламу, в якій демонструвалися їх головні "відмінності" від конкурентів, що зображувалися жадібними, непрактичними та ненадійними.

    Приреченість тактики Deloitte може бути продемонстрована на іншому прикладі.

    Уявіть, що вам потрібні послуги зубного лікаря. І от ви помічаєте рекламу стоматологічної клініки, в якій затверджується, що у всіх інших лікувальних установах ви будете змушені потерпати від болі. Які почуття викличе у вас така реклама? І що ви думаєте про дантистів, які зважилися на такий принизливий рекламний хід?

    Deloitte не просто критикувала конкурентів. Вибравши в якості цілі компанії своєї галузі, вона фактично атакувала саму себе. Компанія Deloitte покрила себе незмивною ганьбою. Відповідно до даних опитувань публіка вважала, що "маленька фірма заздрить успіхам великих компаній і не могла придумати нічого кращого". Рекламна кампанія завдала шкоди як Deloitte & Touche, так і дочірній фірмі, що асоціювалася з нею.

    Через кілька тижнів після початку кампанії в спеціальне турне по Америці під гаслом "Називай речі своїми іменами" відправився представник Deloitte. Пройшло майже півроку, перш ніж керівництво Deloitte усвідомило свою помилку і відмовилося від нападок на конкурентів і саму себе.

    Уривок з книги Гаррі Беквіта (Harry Beckwith) "What Clients Love: A Field Guide to Growing Your Business".
    Джерело - стаття "Заметки о любви клиентов" на Elitarium.ru

    Delete

  • Не перестарайтеся з комунікацією!

    Posted: December 26th, 2006, 11:30am EET
    Хочете бути більш продуктивними на робочому місці, при цьому витрачаючи на роботу ту саму кількість часу? Вам всього-на-всього варто відмовитися від надмірної „командної” роботи та зменшити час, який витрачається на комунікацію. Так стверджує Кеван Хол (Kevan Hall) в одній зі своїх статей, опублікованих на management-issues.com.Звісно, такий підхід може видатися дуже незвичним, адже більшість компаній навпаки – намагаються підвищити рівень командної гри. Проте, пропрацювавши 12 років зі складними структурами понад 200 компаній, автор переконався, що саме зменшення надмірної комунікації може спросити співробітництво менеджерів та команд.

    Нижче наведено чотири міфи, які не дають змоги працювати більш ефективно.

    Міф 1. Робота в команді допоможе вирішити будь-які проблеми.
    Навіть найпотужніші компанії страждають від наслідків цього міфу, симптомами якого є зайвий командний підхід та нудні зустрічі. Робота в команді перестала бути простим інструментом і перетворилася на корпоративну цінність. Зрештою, доходить навіть до таких курйозів, коли кожна людина в компанії має відношення до кожного виду діяльності.

    Авторові були знайомі випадки, коли щоденні зібрання та спілкування з колегами (ефект від яких був практично нульовим) „з’їдали” до третини робочого часу працівників. То чи потрібна комусь така командна робота?

    Міф 2. Слід завжди підвищувати рівень комунікації.
    Якось авторові довелося працювати з менеджером з Каліфорнії. Його команда не встигала закінчити проект. Він описав звичний день співробітника. Щоденні ранкові та вечірні зустрічі у конференц залі, приблизно 100 електронних листів на співробітника, щотижневі звіти та проектні зустрічі щодо розвитку компанії...

    Коли ж менеджера попросили відповісти, яка проблема може лежати в основі низької ефективності співробітників, його відповідь була просто приголомшливою: „Недостаток комунікації”.

    Недостаток комунікації – проблема минулого. Сьогодні на перший план виходить питання про те, як відмежуватися від зайвої інформації і займатися дійсно важливими речами. Середньостатистичний менеджер, який взяв участь в опитуванні, щоденно отримує в середньому 57 електронних листів. І це за умови, що для ефективного виконання його обов’язків вистачило б 25 листів.

    Міф 3. Необхідний тотальний контроль.
    Децентралізація контролю та інформації у виробничому секторі призвела до якісної революції. Проте, в той самий час управлінський контроль тільки посилився. Як результат – третина опитаних менеджерів наголошують, що їхня компанія здійснює занадто інтенсивний контроль.

    Надмір контролю, насправді, призводить лише до мікроменеджменту та зниженню очікувань. Тому слід переходити до локального контролю і відмовлятися від центрального.

    Міф 4. Корпоративні цінності обов’язково повинні бути однаковими для кожного в компанії.
    Природа робочих спільнот давно вже змінилася. Тепер вона набагато менше залежить від географічного розташування і більше – від різноманітності тих людей, які працюють у компанії. Проте, організації продовжують інвестувати в те, що ми називаємо „командним духом” та „корпоративними цінностями”.

    У великих компаніях, де працюють люди з різних країн та культур, немає сенсу підлаштовувати всіх „під одну мірку”. Компаніям давно пора навчитися не витрачати надмірних грошей, часу та сил на те, що вони звикли робити, а навчитися працювати з новими підходами та інструментами, які допоможуть спростити їхнє життя.

    Delete

  • Портали і тематичні сайти: де розмістити банер?

    Posted: December 25th, 2006, 9:47am EET
    Користувачі Інтернету набагато частіше звертають увагу і натискають на банери відомих брендів у тому випадку, якщо бачать ці банери на тематичних, нішевих сайтах з невеликою відвідуваністю, і набагато рідше - коли ці банери розміщені на популярних порталах, які мають мільйонну аудиторію. Такий висновок міститься в дослідженні консалтингової компанії Media-Screen.У рамках дослідження експерти Media-Screen опитували користувачів широкополосного Інтернету. Всім їм було задане питання, наскільки б їх зацікавив товар, якби вони побачили його рекламу на різних сайтах. 42% віддали перевагу банерам, розміщеним на невеликих сайтах, відвідуваність яких за весь час існування становить менше мільйона унікальних відвідувачів. 39% віддали перевагу великим, відомим сайтам, повідомляє Mediarevolution.ru.

    "Ми виявили цікаву закономірність, і, думаю, що саме вона буде домінувати в рекламі найближчим часом - зауважує управлячий директор Media-Screen Джош Кендалл. - Люди найкраще мотивуються їх власними, унікальними інтересами. Людина стає зацікавленою не тільки в контенті тематичного сайту, що він відвідує, але й у рекламі, яка на ньому розміщена. У його свідомості рекламований товар або бренд виявляється пов'язаним із цікавим йому змістом сайту".

    У свою чергу, директор з досліджень Media-Screen Кейт Рігнер підкреслює, що невеликі сайти зазвичай чіткіше сфокусовані на своїй аудиторії, і з цієї причини здатні краще втримувати інтерес споживача. "Люди набагато більш уважні до тих сайтів, на яких розміщена інформація, що їм вельми цікава. Якщо ви зможете привернути увагу споживача саме в той момент, коли контент сайту йому буде найцікавіший, то він виявить і більший інтерес до вашого банеру. Найчастіше люди просто впевнені, що на їхніх улюблених сайтах розміщені більш цікаві банери", - додає Рігнер.

    За результатами дослідження всі користувачі широкополосного Інтернету старше 13-ти років були розділені на п'ять груп:
    - "Королі контенту" (Content King): 13-17-літні підлітки, яких цікавить у першу чергу розважальний контент. Більшу частину часу в Мережі вони проводять за онлайновими іграми, у блогах, на відеопорталах і сайтах розважального змісту;
    - " Ті, хто спілкується" (Social Clicker): зазвичай ведуть щоденники на MySpace, спілкуються в Мережі із друзями, рідними і близькими;
    - "Ті, хто живуть в Мережі" (Online Insiders): ця група користувачів проявляє приблизно рівний інтерес до кожного нового сегмента Інтернету, сприймаючи його як збагачений контентом, індивідуальний і культурний феномен;
    - "Інформаційники" (Fast-tracker): їх у першу чергу в Мережі цікавить інформація і свіжі новини;
    - "Господарники" (Everyday Pro): ті, хто використовує Мережу в першу чергу для рішення побутових, повсякденних завдань - покупок в інтернет-магазинах, онлайнового банкингу й аналогічних справ.

    За словами Кендалла, такий розподіл на групи надто важливо усвідомити маркетологам, що займаються інтернет-рекламою. У першу чергу тому, що їм сьогодні доводиться просувати товар на самих різних тематичних нішевих сайтах, з якими, можливо, пов'язує себе майбутній споживач цього товару. На ці звички, за його словами, мало впливає вік: мережева поведінка молодого "інформаційника" дуже схожа на ту, що демонструє користувач тієї ж групи більш старшого віку. "Спільні інтереси куди важливіше для визначення того, до якої групи належить людина, а вони не залежать від віку", - говорить він. Всі ці дослідження, на думку експерта, можна використати як для поведінкового таргетингу, так і для контекстної реклами.

    Delete

  • Портали і тематичні сайти: де ж розмістити банер?

    Posted: December 25th, 2006, 9:47am EET
    Користувачі Інтернету набагато частіше звертають увагу і натискають на банери відомих брендів у тому випадку, якщо бачать ці банери на тематичних, нішевих сайтах з невеликою відвідуваністю, і набагато рідше - коли ці банери розміщені на популярних порталах, які мають мільйонну аудиторію. Такий висновок міститься в дослідженні консалтингової компанії Media-Screen.У рамках дослідження експерти Media-Screen опитували користувачів широкополосного Інтернету. Всім їм було задане питання, наскільки б їх зацікавив товар, якби вони побачили його рекламу на різних сайтах. 42% віддали перевагу банерам, розміщеним на невеликих сайтах, відвідуваність яких за весь час існування становить менше мільйона унікальних відвідувачів. 39% віддали перевагу великим, відомим сайтам, повідомляє Mediarevolution.ru.

    "Ми виявили цікаву закономірність, і, думаю, що саме вона буде домінувати в рекламі найближчим часом - зауважує управлячий директор Media-Screen Джош Кендалл. - Люди найкраще мотивуються їх власними, унікальними інтересами. Людина стає зацікавленою не тільки в контенті тематичного сайту, що він відвідує, але й у рекламі, яка на ньому розміщена. У його свідомості рекламований товар або бренд виявляється пов'язаним із цікавим йому змістом сайту".

    У свою чергу, директор з досліджень Media-Screen Кейт Рігнер підкреслює, що невеликі сайти зазвичай чіткіше сфокусовані на своїй аудиторії, і з цієї причини здатні краще втримувати інтерес споживача. "Люди набагато більш уважні до тих сайтів, на яких розміщена інформація, що їм вельми цікава. Якщо ви зможете привернути увагу споживача саме в той момент, коли контент сайту йому буде найцікавіший, то він виявить і більший інтерес до вашого банеру. Найчастіше люди просто впевнені, що на їхніх улюблених сайтах розміщені більш цікаві банери", - додає Рігнер.

    За результатами дослідження всі користувачі широкополосного Інтернету старше 13-ти років були розділені на п'ять груп:
    - "Королі контенту" (Content King): 13-17-літні підлітки, яких цікавить у першу чергу розважальний контент. Більшу частину часу в Мережі вони проводять за онлайновими іграми, у блогах, на відеопорталах і сайтах розважального змісту;
    - " Ті, хто спілкується" (Social Clicker): зазвичай ведуть щоденники на MySpace, спілкуються в Мережі із друзями, рідними і близькими;
    - "Ті, хто живуть в Мережі" (Online Insiders): ця група користувачів проявляє приблизно рівний інтерес до кожного нового сегмента Інтернету, сприймаючи його як збагачений контентом, індивідуальний і культурний феномен;
    - "Інформаційники" (Fast-tracker): їх у першу чергу в Мережі цікавить інформація і свіжі новини;
    - "Господарники" (Everyday Pro): ті, хто використовує Мережу в першу чергу для рішення побутових, повсякденних завдань - покупок в інтернет-магазинах, онлайнового банкингу й аналогічних справ.

    За словами Кендалла, такий розподіл на групи надто важливо усвідомити маркетологам, що займаються інтернет-рекламою. У першу чергу тому, що їм сьогодні доводиться просувати товар на самих різних тематичних нішевих сайтах, з якими, можливо, пов'язує себе майбутній споживач цього товару. На ці звички, за його словами, мало впливає вік: мережева поведінка молодого "інформаційника" дуже схожа на ту, що демонструє користувач тієї ж групи більш старшого віку. "Спільні інтереси куди важливіше для визначення того, до якої групи належить людина, а вони не залежать від віку", - говорить він. Всі ці дослідження, на думку експерта, можна використати як для поведінкового таргетингу, так і для контекстної реклами.

    Delete

  • Яких студентів хочуть роботодавці?

    Posted: December 22nd, 2006, 9:58am EET
    Не дивно, що з приходом зими і наближенням Нового року все більше і більше молодих спеціалістів, які ще вчора сиділи в університетських аудиторіях, або й до сьогодні „гризуть граніт науки”, починають задумуватися над пошуками роботи. Цікаво інше – якого студента хочуть роботодавці? Або простіше: Чи існує так званий „ідеальний студент”?Відповідь на це запитання спробував дати Центр розвитку студентської кар’єри Українського Католицького Університету.

    На запитання «Яким повинен бути випускник, щоб організація захотіла працювати з ним?» керівники близько двохсот різноманітних організацій, відповіли так:

    Перш за все студент повинен бути систематичним – так відповіли 92% опитаних директорів. При цьому самі студенти вважають цю властивість набагато менш важливою.

    Уміння розв'язувати проблеми, з легкістю пристосовуватись до нових ситуацій та володіти собою у стресових ситуаціях, - враховуються у дев'яти з десяти роботодавців. Не менш важливим вважається вміння працювати у групі, вміння реалізації поставленої мети, стратегічне мислення і аналітичні здібності.

    Випускник повинен бути добросовісним та відповідальним - так стверджують понад 90% опитаних. Майже стільки ж цінують мотивацію, лояльність, самодіяльність і здатність до самоосвіти. Що цікаво, підприємливість для роботодавців не є важливою рисою (мабуть побоюються, що підприємливий студент через деякий час відмовиться працювати на „дядю” і відкриє власний бізнес).

    Однак, коли йдеться про прийняття випускника на посаду, найбільший вплив має знання іноземних мов (для 80% підприємств), та вміння працювати з комп'ютером 89%. Не дивлячись на те, що компанії-роботодавці над усе цінують практичні вміння, вони також оцінюють участь у додатковій підготовці. Адміністратори, що займаються пошуком кадрів стверджують, що не важливо, чи студент має знання, здобуті поза навчанням. Головне – він повинен мати бажання їх здобути.

    Delete

  • Головні помилки нових веб-видавців

    Posted: December 21st, 2006, 9:01am EET
    У своїй новій статті Роберт Найлз (Robert Niles), редактор Online Journalism Review, перераховує найпопулярніші міфи, які існують серед видавців, не дуже знайомих з Інтернетом. Вони часто говорять, що в Інтернеті неможливо заробити серйозні гроші, тут ніхто не робить оригінальних репортажів, а блогосфера - це безглузда суміш себелюбних індивідів і спаму. А це дуже розповсюджені омани.На думку Найлза, є тільки дві причини такого песимістичного ставлення до веб-журналістики: або ви не знаєте, про що говорите, і в цьому причина розчарування; або ви знаєте, про що говорите, але боїтеся конкуренції. Нижченаведені поради призначені для представників першої групи, щоб допомогти їм уникнути типових помилок, які робить видавець, починаючи освоювати Інтернет, пише Habrahabr.ru.

    1. Працювати заради грошей
    В Інтернеті пристрасть важливіше, ніж професіоналізм. Так, розумні, дисципліновані онлайнові видавці заробляють тут гроші - це й не дивно, з огляду на мільярди доларів, які рекламодавці витрачають в Інтернеті. Але даний факт у жодному разі не повинен бути головною причиною для роботи в онлайновій журналістиці. Читач обов'язково відчує, якщо на ньому просто хочуть заробити. Справа в тому, що в Інтернеті можна знайти яскраві, захоплюючі й авторитетні сайти на будь-яку тему, яку тільки можна собі представити.

    Досвід показує, що навіть самі професійні медіа уступають свою аудиторію маленьким аматорським нішевим проектам, тому що останні зроблено з душею, а професіонали думають у першу чергу про максимізацію прибутку. Замість цього потрібно постійно міркувати про запуск нових цікавих проектів, нехай навіть не прибуткових.

    2. Занадто широка спеціалізація
    Роберт Найлз рекомендує вибрати конкретну спеціалізацію для свого проекту. Це може бути як сфера бізнесу, хобі, так і щось, у чому ви добре розбираєтеся. Якість журналістської роботи повинна бути на висоті. Тут теж важливими є професіоналізм, професійна робота із джерелами, отримання автентичних фактів.

    Люди заходять на сайти онлайнових газет зовсім не тому, що з комп'ютерного екрана зручніше читати тексти, і не для того, щоб заощадити на покупці газети в кіоску. Ні, їм потрібні авторитетні голоси, які допоможуть упоратися з інформаційним перевантаженням у сучасному житті.

    3. Бути нескромним
    Бути нескромним — помилка. Інтернет-співтовариства мають більшу компетентність по будь-якому питанню, ніж окремі експерти. Звісно, щоб заробити авторитет в Інтернеті, ви повинні бути експертом, але в той же час потрібно розуміти, що колективне знання ваших читачів перевищує ваше власне знання. Кожен читач має якийсь унікальний досвід. Важливе завдання онлайнової журналістики - витягти це знання назовні (наприклад, ініціювати дискусію в коментарях до статті).

    В онлайновій журналістиці інтерв'ю не закінчується в момент публікації статті. Після написання тексту потрібно обов'язково запросити компетентних читачів до доповнення цього тексту. Принаймні, потрібно споконвічно припускати таку можливість.

    4. Приймати спам на свій рахунок
    Занадто багато видавців різко обмежують інтерактивність свого сайту, як тільки в коментарях або на форумі з'являється перша хвиля спаму. Не потрібно занадто відчутно це сприймати. Дивіться на спам як на звичайну застуду. Віруси постійно присутні в атмосфері, вони можуть заразити вас у будь-який момент, але не варто робити із цього проблему й увесь час про них думати. Це лише дрібна перешкода.

    5. Говорити світу про те, що ти робиш…до того, як зробиш це
    Ветерани «старих медіа» особливо часто роблять цю помилку. Їх можна зрозуміти. За старих часів для запуску проекту потрібно було заздалегідь разрекламувати його, щоб знайти інвесторів. В Інтернеті зовсім немає необхідності публікувати анонси. До того ж, деяка скритність дає вам певну волю маневру.

    6. Викидати гроші на сайт
    Економіка видавничого бізнесу в Інтернеті заохочує індивідуальні зусилля. Успішні підприємства зазвичай починаються із творчості однієї людини, а не з інвестицій у розширення штату. Важко знайти також успішний проект, що починався б з великого рекламного бюджету, оголошень в офлайнових ЗМІ і тому подібних речей. На початку розвитку проекту краще втриматися від зайвих витрат.

    7. Завищувати статистику відвідуваності
    Кожен веб-видавець уважно стежить за відвідуваністю сайту. Але багато починаючих видавців не зовсім розбираються в термінології та не дуже добре розуміють різницю між хітами, показами сторінок і унікальними відвідувачами. Взагалі, статистику сайту краще аналізувати не тільки за логами серверу, але й за допомогою спеціалізованих лічильників, наприклад Google Analytics.

    8. Ставити нереальні цілі
    Потрібно чітко розуміти переваги Інтернету, максимально використати інтерактивність вебу в журналістській роботі. Потрібний тривалий час, щоб вибудувати міцні відносини зі своїми читачами, при цьому не варто відволікатися на думку про те, що ви розбагатієте, станете знаменитим і отримаєте професійну премію.

    Delete

  • У гонитві за брендом. Різдвяна історія

    Posted: December 20th, 2006, 9:27am EET
    Чи знаєте ви що таке бренд? О ні, ви не знаєте сили бренду! Саме такою перефразованою цитатою класика хочеться почати різдвяну історію про бренд. Але перш, ніж перейти до власне історії, давайте замислимося – що змушує людей марнувати свій час, зусилля та гроші у гонитві за брендом? Невже дійсно ті товари, на яких стоїть фірмова позначка бренду, мають такі відчутні переваги над іншими? Чи, можливо, їхня якість у стократ вища? Або ж вони більш ефективні?.. Зовсім ні!!!Та признаюся вам чесно, якби мені запропонували два абсолютно ідентичних прилади, які гарантовано володіли однаковими можливостями та були однаково якісними, але один з них носив горду брендову назву, а на іншому „красувався” напис „no name” – то навіть за відчутної різниці у вартості (no name - дешевший), я вибрав би бренд. Іншими словами – я готовий заплатити гроші за „повітря”, за „нематеріальне відчуття”, яке зазвичай асоціюють з брендом. От в чому перевага такої продукції!

    А тепер – до суті. Виявляється, гонитва за брендом інколи загрожує перевершити будь-які розумні межі. Особливо, коли йдеться про нову продукцію, яку з нетерпінням очікували десятки мільйонів людей у всьому світі. Ще в травні ми писали про Nintendo Wii, коли його вихід на ринок тільки планувався. Тепер же можемо остаточно оцінити результати брендінгу цього продукту. І результати, мушу вам признатися, просто вражаючі.

    Щоб до кінця усвідомити, як Nintendo вплинув на мислення американців (бо саме вони могли першими спробувати Wii в дії), наведемо історії двох простих покупців ігрової приставки.

    Перша розповідь, під майже детективною назвою „Натовп, злість та поліція... Історія Wii” , за змістом схожа на справжній бойовик. Розповідь ведеться від першої особи – дівчини, яка вирішила придбати нову Nintendo:

    Кожному відомо, що Nintendo Wii визнана найкращим подарунком до Різдвяних свят у цьому році. І, вочевидь, ви чули історії про людей, які ночують під магазинами чи вдвічі переплачують на інтернет-аукціоні eBay тільки заради того, щоб здобути омріяну відео-приставку.

    Я стояла у черзі за Nintendo у пізній післяобідній час. Справа в тім, що саме того ранку до магазину прибула машина з відео-приставками, і хоча черга була довжелезною, все ж я сподівалася, що зумію вихопити хоча б останню приставку для свого хлопця. І хоча всі обставини були проти мене (наївно сподіватися здобути Wii, якщо ви стали в чергу після обіду), я не вішала носа.

    Окрім мене у черзі більше не було жінок. А ті хлопці, які мене оточували, здавалися просто божевільними. Складалося враження, що все їхнє життя залежить від того, чи вдасться їм здобути ігрову систему. Їхні погляди були сфокусовані на прилавку. Ніхто не знав, скільки приставок ще залишилося. Кожен сподівався, що саме його Nintendo буде останньою.

    Пройшло більше двох годин, перш ніж мені вдалося дістатися до початку черги. Невже це правда? Я бачила, як на очах тане піраміда білих коробок. Моє серце забилося швидше. Я почала нервуватися. Ну чому ж я не прийшла хоча б трохи раніше? Важко уявити, чого коштувало б простояти у черзі весь цей час і не здобути приставки.

    Я підходила до прилавку все ближче та ближче, аж поки, нарешті, не отримала до рук омріяний прилад. І, чесно признаюся, я не могла повірити. Я вже уявляла, як мій хлопець буде запитувати: „Це справді вона, нова Nintendo Wii?”.

    Проте, поки я розплачувалася за покупку, продавець дуже голосно, так щоб всі люди, які досі чекали в черзі, почули, промовив: „Вибачте, але приставки закінчилися. На сьогодні ми зачиняємося”. Майже миттєво по магазину залунали невдоволені вигуки натовпу. Очі десятків розлючених і заздрісливих молодиків сфокусувалися на мені. Я була дуже легкою мішенню для них. Проте, я була переконана, що зумію справитися із розлюченим натовпом різдвяних покупців. А вони вигукували:

    „Ей, я готовий заплатити втричі більше, тільки віддай мені приставку...”

    „Ти не заслужила Nintendo...”

    „Та ти навіть грати не вмієш. Віддай краще її мені, я знаю, як з нею поводитися...”

    Чи були ці люди божевільними? Так!!! Коли я спробувала пройти до виходу, натовп буквально накинувся на мене, намагаючись видерти пакунок з Nintendo із моїх рук. Проте, я не збиралася її нікому віддавати. Мене врятував охоронець, який допоміг вийти з магазину і викликав поліцейську машину. А вже поліція доставила мене додому.

    Більше зі мною в той день не відбувалося ніяких трагічних подій, і я була по-справжньому щасливою.

    Друга історія з не менш драматичною назвою „Битва за Nintendo: Години в черзі – проблема Wii” – це розповідь батька, який вирішив купити ігрову консоль для своєї дочки.

    Я поклявся, що ніколи не буду схожим на тих людей, які готові продати душу дияволу за „сучасну” іграшку для своєї дитини. Я ніколи не дозволю комерціалізації керувати моїм життям. Щастя моїх дітей ніколи не залежатиме від шматка пластмаси. І це говорив я, людина, яка о 5.30 стояла у черзі під магазином іграшок Toys 'R' Us...

    Саме тому я ненавиджу Nintendo!!!

    Як і більшість батьків, ми з дружиною побоювалися зомбуюючого ефекту приставки на дітей. Проте, мої дочки неодноразово гралися з нею і не стали залежними. Тому було вирішено, що не станеться нічого поганого, якщо я куплю омріяну іграшку своїм дітям.

    Спершу я поїхав до магазину Nintendo World, який мусив отримати партію приставок вранці того дня. Я прибув до магазину через годину після його відкриття. „Все вже продано”, - повідомив мені консультант у футболці Wii.

    Я телефонував до безлічі різних магазинів проте відповідь завжди була однаковою: „Ні”, „Все продано”, „Ви що, жартуєте?” Єдине, про що мені таки вдалося довідатися в результаті всіх цих дзвінків було те, що магазин Toys'R'US зазвичай отримує велику кількість одиниць продукції і наступне постачання відбудеться за декілька днів.

    Наступне запитання: Як рано приїжджати до магазину? Він відчиняється о восьмій. А отже, якщо приїхати раніше на дві годинки – то можна буде добитися своєї мети.

    Коли о п’ятій ранку я їхав порожніми вулицями міста, то вже знав, що відчуватиму себе справжнісіньким ідіотом, паркуючись на порожній стоянці біля магазину. Але коли я під’їхав – стоянка була майже цілковито заповнена... Черга, яка вишикувалася від дверей магазину налічувала аж ніяк не менше, ніж 100 чоловік. Ті, які стояли до дверей найближче, тримали в руках спальні мішки. Мені було складно у це повірити, але вочевидь, ці люди ночували під магазином. Поруч крутився поліцейський патруль...

    „Моя подруга зараз знаходиться біля магазину Best Buy, - звернулася до мене жінка, яка стояла попереду, - вона говорить, що черга там анітрохи не менша”. Тим часом між людьми ширилися чутки, що до Toys'R'US привезли 75 приставок. Черга все росла та ширилася, погойдуючись з боку в бік. А отже, якщо чутки виявилися правдивими, для мене приставок не вистачить.

    Тим часом черга продовжувала збільшуватися. Час проходив. Мої пальці затекли. Мені слід було вдягнути кеди! Мені слід було приїхати раніше!

    Нарешті з магазину вийшов менеджер. „Ми отримали рівно 70 Wii”, - промовив він. Вочевидь 5 приставок дістануться персоналові магазину – відразу зробив висновок я. „Ми робимо обмеження – одна сім’я не може взяти більше, ніж одну ігрову консоль”, - продовжував менеджер. Люди, які стояли позаду мене почали розходитися. Я все ще стояв, сподіваючись, що розійдуться і ті, хто стояв попереду. Проте, цього не трапилося. Через деякий час із дверей магазину знову з’явився менеджер. Він ніс у руках якусь табличку. Порахувавши людей в черзі, він поставив табличку за 40 чоловік до мене. „Приставки закінчаться ось тут”, - пояснив менеджер свої дії.

    Щонайменше 150 розчарованих людей, які були готові і навіть хотіли витратити $500 на нову ігрову консоль, були змушені розійтися.

    Я ненавиджу тебе Nintendo!!!

    Що ж – результати роботи над популяризацією Wii очевидні – це абсолютний успіх. А розлючені споживачі, яким так і не вдалося купити собі чи своїм дітям омріяну ігрову консоль, нехай кусають лікті, нарікаючи на недосконалу роботу компанії, яка створивши попит, не зуміла створити необхідну пропозицію. Це не применшує успіху організації. Бо коли заради продукції, виробленої вашою компанією, люди готові не лише вставати на кілька годин раніше та об’їжджати всі точки продажу, але й ночувати під магазином та платити втричі більше за номінальну ціну – значить успіх прийшов. І ім’я йому – сильний бренд і вміла популяризація. Ось така от Різдвяна історія...

    Delete

  • Святий Миколай vs. Санта-Клаус: традиції чи гроші?

    Posted: December 19th, 2006, 9:57am EET
    Всіх вітаю зі святом Святого Миколая!
    До речі, деякі люди досі вважають, що Санта-Клаус і Святий Миколай - одне і те саме. Звісно, це не так. Більше того, для Санта-Клауса в Європі настають некращі часи...Цього року зображення Санта-Клауса офіційно заборонені на різдвяних ярмарках на території Австрії та Німеччини, повідомляє Ananova.

    На думку супротивників Санта-Клауса, цей символ привласнений компанією Coca-Cola і давно вже асоціюється не зі святом Різдва, а лише із продукцією цієї компанії. Так, у Відні, на різдвяному ярмарку перед мерією, відвідувач не зміг знайти жодного Санта-Клауса. За словами представника віденської мерії, ярмаркові торговці були попереджені про заборону: якщо серед товарів виявиться зображення Санта-Клауса, їхня торгівля буде припинена.

    Прикладу Відня пішли й інші міста Австрії та сусідньої Німеччини. Прихильники руху проти комерціалізації Різдва і повернення християнських джерел свята в цих країнах нагадують жителям, що за народною традицією подарунки на Різдво приносить не Санта-Клаус, а Святий Миколай.

    Безумовно, Санта-Клаус - це надпотужний американський сезонний бренд, який приносить великі гроші. Експансія цього бренду на український ринок теж дуже відчутна. Хто переможе, а головне що - традиції чи гроші - питання часу. Як на мене, не хотілося б, щоб існувала традиція: гроші вирішують все.

    Delete

  • Мистецтво говорити „ні”

    Posted: December 18th, 2006, 10:53am EET
    Кожен має свої „зони комфорту”. Всі ми прагнемо робити ті речі, від яких отримуємо задоволення. Саме тому майже кожен намагається оточити себе такими людьми, які думають так як він, погоджуються з ним та підтримують його. Проте, якщо ви керівник великої компанії, забудьте про таку „комфортну зону”, пише About: Management ...Хороший генеральний директор, повинен завжди перебувати в оточенні „інших” думок, „не таких” точок зору і „відмінних” переконань. Тільки так він зуміє зробити свою компанію сильною і надати їй поштовху для зростання.

    Завдання будь-якого лідера – створювати візію для своїх підлеглих. Хороший керівник завжди має мрію і вміє надихнути свою команду на досягнення цієї мрії. Проте, однієї лише мрії недостатньо. Лідер повинен сприяти створенню всім відомої „корпоративної культури”, яка допоможе співробітникам рухатися до мети.

    Якщо „корпоративна культура” передбачає змогу для людей обмінюватися ідеями, думками та переконаннями – значить лідерові вдалося створити організацію людей, які мислять і здатні продукувати інноваційні ідеї, необхідні для успіху в сучасному конкурентному середовищі. Але якщо „корпоративна культура” засуджує „іншу” точку зору, якщо людей, які намагаються висловити свою думку, звинувачують у руйнуванні команди – тоді лідер створив організацію страху, стагнації та антипатії. Відсутність „інших” ідей (тобто ідей, які не співпадають із думками керівника) вбиває компанію.

    У свою чергу, кожному співробітнику слід навчитися „не погоджуватися без неприязні”. Ви переконані, що ваша точка зору – правильна. Ви хочете лише найкращого для свого відділу. Значить вам слід відстоювати свої ідеї. Проте, тут важливо не перестаратися. Зрештою, ви можете бачити лише частину роботи організації, в той час як керівник відповідає за компанію в цілому. Більше того – вам доведеться і надалі працювати з людьми, з якими ви будете сперечатися. Тому дуже важливо не викликати неприязні.

    В інтернеті вистачає ресурсів, які допоможуть вам навчитися правильно говорити „ні”. Ось лише деякі із них:

    - Початковий набір практик „незгоди” – використання гумору та здорового глузду допоможе вам справитися з найбільш розповсюдженими типами людей, які люблять посперечатися;

    - Мистецтво не погоджуватися без неприязні – кілька простих кроків, які допоможуть владнати конфлікт.

    Delete

  • Найвдаліші та найневдаліші поглинання в Інтернеті

    Posted: December 15th, 2006, 1:22pm EET
    Джеймс Ніколсон – один із засновників компанії NetVentures, згодом купленої CNET, склав списки 10-ти найвдаліших і найневдаліших поглинань в Інтернеті. Мета таких списків - у тім, щоб менеджери компаній задумалися, перш ніж «уплутатися» у чергову угоду.Ринок поглинань, яким неабияк цікавляться мережеві компанії, зараз досить розвинений, тому самий час звернути увагу на невдалі придбання. Адже на кожну успішну угоду доводиться як мінімум дюжина провальних.

    Чому ту або іншу покупку можна назвати невдалою? По-перше, через дорожнечу. Так що ніхто тут не буде обговорювати угоди в межах $50 млн. По-друге, невдалою покупкою може стати той проект, що не вписується в довгострокову стратегію розвитку корпорації.

    Список 10 найневдаліших поглинань в Інтернеті:
    10. Hotmail – придбаний компанією Microsoft у 1998-му році, вартість – приблизно $400 млн.
    9. Skype – придбаний компанією eBay у вересні 2005-го року за $2,6 млрд.
    8. MySimon – придбаний компанією CNET у 1999-му році за $700 млн.
    7. BlueMountain.com – придбаний компанією Excite@Home у 1999-му році за $780 млн.
    6. Lycos – придбаний компанією Terra Networks у 2000-му році за $4,6 млрд.
    5. Netscape – придбаний компанією AOL у 1998-му році за $4,2 млрд.
    4. GeoCities – придбаний компанією Yahoo у 1999-му році за $3,56 млрд.
    3. Excite – придбаний компанією @Home у січні 1999-го року за $6,7 млрд.
    2. AOL – компанія ввійшла до складу TimeWarner у 2000-му році.
    1. Broadcast.com – придбаний компанією Yahoo у 1999-му році за $5 млрд.

    Складання списку кращих придбань в інтернет-сфері зайняло у Джеймса Ніколсона набагато більше часу. Напевно, це пов'язане з тим, що «загальна якість» угод за останні 10 років на досить високому рівні.

    Список 10 найвдаліших поглинань в Інтернеті:
    10. Shopzilla – придбаний компанією Scripps у червні 2005-го року за $525 млн.
    9. Network Solutions – придбаний компанією SAIC у 1995-му році за $4,5 млн.
    8. YouTube – придбаний компанією Google цього року за $1,65 млрд.
    7. ZiffDavis – придбаний CNET у 2000-му році за $1,6 млрд.
    6. Overture – придбаний компанією Yahoo у липні 2003-го року за $1,63 млрд.
    5. Advertising.com – придбаний AOL у червні 2004-го року за $435 млн.
    4. Four11 – придбаний Yahoo у 1997-му році за $92 млн.
    3. Applied Semantics – придбаний компанією Google у квітні 2003-го року.
    2. PayPal – придбаний компанією eBay у 2002-му році за $1,5 млрд.
    1. MySpace – придбаний News Corp. у липні 2005-го року за $580 млн.

    За інформацією Habrahabr.ru

    Delete

  • Реклама на вихід... або Як Джинс позбавляється від своїх клієнтів

    Posted: December 14th, 2006, 10:20am EET
    Хто хоча б зрідка дивиться телевізор, уже міг зрозуміти, про що йтиметься у цьому пості. Звісна річ – про новий креатив від Джинс – їхню супер-рекламу „У Новому році все може бути швидко, окрім розмов”. Ви не бачили цієї реклами? Тоді ми йдемо до Вас...Сюжет простий. Дискотека у клубі. Через натовп в бік якоїсь таємної кімнати (потім ми довідаємося, що це туалет) за руку біжить пара – хлопець та дівчина. Вони зникають в одній з кабінок. Через деякий час з’являються. Хлопець поправляє ширінку. Думайте, мовляв, що хочете! І звучить сакраментальний слоган: „У Новому році все може бути швидко, окрім розмов”.

    Злорадні захисники Джинса і його тупуватого креативу можуть скільки завгодно кричати, що якщо про рекламу заговорили у блогах та на форумах – значить їй вдалося досягнути своєї мети: зробити оператора мобільного зв’язку більш відомим та популярним у широких колах молоді. Суть від цього не змінюється. Якщо мета реклами – бути поміченою – тоді її розробникам дійсно вдалося досягнути успіху. Але, як на мене, ціль кожної реклами трохи інша – як мінімум: зміцнити лояльність клієнтів до бренду та підвищити продажі продукту чи сервісу. От тут то реклама Джинсу, яка закрутилася на телебаченні перед Новим роком, ризикує не показати очікуваних результатів. Бо результат очевидний – вульгарна реклама від Джинс діє лише на вихід з мережі.

    Але найгірше не це. Припустимо, мобільний оператор Джинс дійсно щиро вірить, що його ключова аудиторія (тобто молодь) спроможна „повестися” на подібну „чорнуху”. Свою помилку він зрозуміє потім... Але як же бути зі старшими та більш солідними людьми, які використовують якщо навіть не Джинс, то контракт UMC? А зв’язок між цими операторами для них абсолютно очевидний. Особисто я вже знаю тих людей, які, побачивши рекламу, будуть відмовлятися від свого пакету, хоч і були лояльними користувачами UMC протягом багатьох років.

    Але чому ми накинулися на Джинс? Не тільки ж у ньому справа... Згадайте хоча б рекламу від MacCoffee. Це там, де Вам радять не дуже важко працювати, оскільки MacCoffee „міняє тачки на пачки”. А під „важкою працею” тут розуміється те, що відбувається при закритих дверях у кабінеті директора, між власне директором та його секретаркою... Та так – що аж стіни трясуться.

    Отож бажаю вам відрізняти якісну „провокаційну” рекламу від відвертого вульгаризму. Можливо, тоді цього „збочення” стане хоч трохи менше на наших екранах.

    Delete

  • Кому і для чого потрібні корпоративні вечірки

    Posted: December 13th, 2006, 2:21pm EET
    Цікаве дослідження було проведене консалтинговою компанією German Consulting Group з Карлсруэ серед 525 співробітників різних компаній.Виявилося, що 52% опитаних використовують корпоративні вечірки напередодні різдвяних свят... для пошуку любовних пригод або серйозного партнера, повідомляє Inopressa.

    Третина респондентів просто радіє тому, що їхня компанія оплачує святкові розваги. 11% хочуть внести особистий вклад у зміцнення корпоративного духу своєї компанії. 9% визнали, що відвідують корпоративні заходи як примусові. І тільки 4% планують під час вечірок поговорити про справи.

    Навіть при тому, що фактор задоволення на корпоративних вечірках превалює, доктор Борис Ліфферс, керуючий справами компанії German Consulting Group, підкреслює важливість цього заходу: "Багато співробітників уважають це визнанням проробленої роботи. Це підвищує мотивацію і працездатність".

    Однак доктор Ліфферс не радить проводити заходи тільки всередині конкретних відділів. Це приводить до ізоляції інших відділів компанії та з комунікативної точки зору є контрпродуктивним. 70% опитаних віддають перевагу святкуванню за участю всієї фірми.

    Ліфферс також попереджає про зайве панібратство: "Саме на корпоративних заходах самодисципліна дуже важлива. Ієрархія і дистанція повинні завжди бути незмінними. Інакше це може привести до не дуже приємного пробудження в наступному році".



    Delete
← Entertainment IT →