Огляд життя Будди робить зрозумілішим його Вчення. Він народився у королівській сім'ї 2580 років тому і, вірогідніше за все, мав зовнішність європейця, — тексти описують його як високого, сильного та з блакитними очима. Королівство його батьків знаходилось біля південного кордону сьогоднішнього Непала, поблизу міста пізніше названого Капілавасту. Розкопи вказують, що місто було оздоблено як каналізаційною системою, так і центральним опаленням — що було розкішшю, порівняно з розташованим поблизу сучасним Лумбіні і з багатьма сучасними містами третього світу.

Народження хлопчика не було наслідком непорочного запліднення,- мати використала останню можливість мати дитину. Невдовзі після його народження троє йогінів повідомили його батькам: "Це насправді особлива дитина. Якщо вона не зіткнеться зі стражданнями світу, то стане тим, ким би ви не бажали її бачити. Якщо він стане королем, він буде сильним і завоює сусідні королівства і справдить всі ваші сподівання. Якщо ж він зазнає страждань, притаманних обумовленому існуванню, він зречеться свого положення і принесе в світ просвітлюючі духовні відкриття".

Його батьки бажали спадкоємця, а не поета, мрійника чи філософа, і тому вирішили бути надзвичайно обережними. Вони оточили молодого принца всім, що могло подобатись здоровому юнакові: красивими жінками, — згідно текстів, п'ятистами, — розвагами і можливостями займатися спортом, а також найкращими вчителями для його навчання. Чого б він не побажав — йому достатньо було лише натякнути. Крім того, його підсвідомість не містила ніяких руйнівних вражень, які могли б вийти на поверхню, тому до 29 років він знав лише радість. Однак, його світ перевернувся з ніг на голову.

Після пророцтва йогінів із оточення майбутнього Будди було видалено все неприємне. Тому страждання він побачив лише у пізніший період свого життя, але вони з'явились у своїх основних фізичних проявах. Протягом трьох днів підряд він побачив: дуже хвору людину, старця та мерця. Усвідомлення того, що хвороба, старість та смерть є частинами життя кожного, дуже його вразило і, повернувшись додому, він провів ніч без сна. Де б він не шукав, він не міг знайти нічого, на що б його друзі або він могли покластися. Зникали слава, утіхи та все набуте майно. Куди 6 він не дивився — всередину чи зовні — все було непостійним. Ніде не було чогось тривалого.

Наступного ранку він проходив біля йогіна, який знаходився у глибокій медитації. Їх уми зустрілися і майбутній Будда зрозумів що знайшов істинне пристанище. Ця людина, здавалось, пережила щось реальне і позачасове. Він не тільки усвідомлював внутрішній рух своїх власних думок і почуттів та різні зовнішні стани, але й самого усвідомлюючого. Стан ума йогіна пробудив принця до істинної сутності кожного: всізнаючий простір, який робить все можливим, його якості сяючої ясності, грайливо виявляючі багатство ума у внутрішніх та зовнішніх проявах, і безмежної любові, яка нічому не зашкоджує. Це було саме тим! Миттєво принц усвідомив, що абсолютна істина, яку він шукав, є нічим іншим, як самим умом.

За його часів не було таких "реактивних двигунів" чи "смуг для обгону", які містяться в тибетськіх повчаннях Махамудра. або Маха Аті, Чаг Чен або Дзог Чен. Ці найбільш ефективні методи Будда зміг показати лише після свого просвітлення. Ніхто за його часів не мав такого "погляду" на світ, де б на шляху життя були з'єднані всі його аспекти, такі як чищення ваших зубів, кохання, мислення, сон або процес їжі, щоб бути використаними для пізнання власного ума. Оскільки вбачалось неможливим "їхати верхи на величезному тигрі безпосередніх переживань", єдине, що зміг зробити принц, це обрати більш повільний шлях - відречення від світу. Він повинен був покласти кінець численним щоденним затьмаренням. Відсікаючи найбільш радісне з особистого життя, він зник серед лісових пагорбів Північної Індії.

Бажання за будь-якої ціни осягти природу ума не давало часу для повільних пошуків, тож наступні шість років були для нього напруженними. Лишаючись серед лісів та рівнин Північної Індії, молодий принц удосконалився навіть у самих суворих практиках, які були йому дані. І оскільки його мотивація іноді випереджала його здоровий глузд, то одного разу він довів себе до напівсмерті. Він навчався у найкращих вчителів свого часу і практикував у різних школах, відомих і до теперішнього часу. Охоплюючи галузі матеріалізму, нігілізму, трансценденталізму та екзистенціалізму, він швидко випереджав своїх розвинутих гуру, але жодного разу не вважав себе людиною, яка наблизилась до мети. Як би добре вони не вміли керувати подіями, що відбувались в умі, ніхто з них не пізнав сам ум. В кінці кожної стежки не було нічого постійного, на чому він міг би побудувати свою довіру.

Порівняно з Античною Грецією, Ренесансом та нашими "шестидесятими", Індія часів Будди була збагачена неймовірною духовною відкритістю. Незважаючи на те, що сама остання хвиля призвела до численних втрат і нещасних випадків від наркотиків, такі лобові атаки на матеріалізм та авторитети були доблесними та надзвичайно важливими. Ідеалістичні шестидесятники, незважаючи на свою короткозорість, прикладали зусилля заради щастя всіх. Сліпі до виникаючих гетто, перенаселення та інших нависаючих загроз для світу, вони вірили у доброту, притаманну істотам, проявляли свій ідеалізм на різних рівнях і не бажали ставати снобами. Можливо, що від нестачі засобів для контролю над народженням, атмосфера, яка оточувала Будду, була більш пуританською, ніж зараз, але що стосується чистоти ума, то навчати багатьох із його учнів було, напевно, справжньою радістю. Вищезгадані філософії були на той час вже відомі, і багато індійців того часу насправді сподівалися, що духовність позитивно вплине на їх життя.

Всюди, де дуалістичним філософіям дозволяють охоплювати кожен аспект існування, страждає завжди свобода! Коли це траплялось і люди дозволяли структурам влади їх розповсюджувати, результатом було спалення відьом, комунізм, нацизм, квоти або політична коректність. Між тим, таке недуалістичне вчення як буддизм є безпечним вже по своїй суті. Також, там де буддизм є домінуючою релігією, він не несе з собою небезпеки для свободи. Навчаючи різним методам, з яких різні істоти можуть вільно вибирати, він запобігає тиску з боку суспільства і ніколи не спонукає через страх. Але Буддизм виріс не тільки завдяки тому, що були передбачені подібні захисні гарантії проти зловживання духовною владою, — Вчення проходило суворе випробування. Будь-яка запропонована нова точка зору, відкрита для суворої та критичної полеміки, повинна була оминати особисті побажання та інтереси заради незмінної істини. Якщо ж не було власного погляду, визначених методів для практики, і мети, яку б можна було перевірити, то цьому б і не навчали. Вчителі були дуже обережні щодо народження на світ недоношених інтуїцій. Духовна чесність вимагала, щоб ті, хто програв у черговому філософському дебаті, автоматично ставали учнями переможця.

Після шести безвісних років в, тоді ще, благодатній північній Індії, молодий принц прийшов у місце, яке зараз називають Бодхгайа. Сьогодні це селище, повне місцевих злидарів та іноземних храмів, розташоване на відстані двох третіх шляху від Делі до Калькутти, у неймовірно перенаселеному штаті Біхар. Коли він прийшов туди, в ньому прокинулась глибока мотивація приносити благо істотам і, розташувавшись під величезним деревом біля маленької річки, він вирішив медитувати там до тих пір, поки повністю не розкриє свій ум. Через тиждень, в повний місяць травня, він досяг своєї мети. День його просвітлення був днем його тридцятип'ятиріччя, а через сорок п'ять років він помер у такий же день повного місяця.

Коли просвітлення розчинило останні завіси, які вкривали його ум, всередині і навколо нього зникло будь-яке розділення між простором і енергією, і він став позачасовим, всезнаючим усвідомленням. Різні школи пояснюють цей процес по-різному, але згідно найвищого погляду Маха Аннутара Йога Тантри, всеохоплююча природа істини, проявляючись через Будд минулого, теперішнього і майбутнього, благословила його. Вони сконцентрували свою досконалу мудрість у формі Сарва Будда Дакіні — білої жіночої Будди — і через їх з'єднання, подібно всій решті протилежностей, чоловічі та жіночі енергії поглинулись у досконалості.

Пізнаючи все кожним атомом свого тіла, він знав все і був всім. Переправившись через річку біля того місця, де була досягнута мета, Будда протягом трьох тижнів залишався під відомим нині деревом у Бодхгайа. Потім він дав пристанище¹ багатьом богам і тренував своє тіло управляти інтенсивним потоком просвітлених енергій, але нікого з людей ще не вчив.

Його перші повчання людям були дані чотирма тижнями пізніше в Парку Оленів біля Сарнатха — селища, що на півдорозі між Делі і Калькуттою. Сусіднє місто Бенарес є дуже священним для індусів. Спалюючи своїх померлих на берегах Гангу, вони кидають залишки у річку. Повноцінне паломництво до цих місць включає в себе такі тонкощі, як омовіння у широчезному потоці та випивання з нього води.

П'ять перших шукачів істини, які прийшли до нього, були не самими привабливими з учнів. Сварливі за своєю природою, вони обожнювали його, поки він практикував суворий аскетизм, але тепер його сяюча радість і здоров'я викликали в них огиду. Для їх розуміння такі стани були "світськими", вони думали переважно про себе, і вони були саме тими,кого б краще було відіслати в якесь інше місце. Між тим, коли цікавість взяла верх над фіксованими ідеями, вони змогли лише запитати: "Чому ти так сяєш? Що сталося з тобою?" Його відповіддю їм були славетні Чотири Благородні Істини, які сьогодні в різних традиціях мають незначні розрізнення у формулюванні. Можливо, Будда висловив їх приблизно так: “Обумовлене існування є стражданням. Страждання має причину. Воно має свій кінець. Є шляхи, які ведуть до його подолання”.

1 Пристанище (тиб.: Дх'яб Дро ) — це зустріч із власною Будда-природою. Методом короткого ритуалу, людина націлює себе на цінності, на які вона може дійсно покластися. Вони означають стан Будди як мету, його Вчення як шлях, та друзів як помічників на шляху. В Діамантовому Шляху людина також приймає пристанище в Ламі, який є джерелом благословіння, духовної сили та цілеспрямованного захисту.