Один, однЁ ≈ самий, самЁ

В укра©нськЁй мовЁ числЁвники один, одна, одне (одно), однЁ мають або кЁлькЁсне значення: ⌠Багато ж тих корЁнцЁв ≈ страх як багато. Один, два, три... десять■ (Михайло Коцюбинський),≈ або значення займенникЁв якийсь, котрийсь: ⌠Було колись в однЁй кра©нЁ: сумний поет в сумнЁй хатинЁ рядами думи шикував■ (Леся Укра©нка). Виступають цЁ числЁвники також у ролЁ ЁменникЁв, прикметникЁв, прислЁвникЁв. Однак вони не можуть замЁнювати займенникЁв самий, сама, саме, самЁ, як у росЁйськЁй мовЁ: ⌠Он стоял на морозе в одном пиджачке и дрожал от холода■. Не вЁдповЁдають лЁтературнЁй нормЁ, наприклад, такЁ фрази: ⌠У мене однЁ непри╨мностЁ■, ⌠ОднЁ дЁти сидять у хатЁ■. У них замЁсть однЁ треба поставити самЁ.

При пЁдметЁ, до якого входить складений числЁвник, що закЁнчу╨ться на один, присудок звичайно ма╨ форму однини: ⌠Сорок один студент склав екзамен на вЁдмЁнно■. Форма присудка у множинЁ пов▓язана з умовами контексту: 1. Якщо присудок-дЁ╨слово вказу╨ на вза╨мну дЁю. ⌠Тридцять один делегат обговорили проблему за ⌠круглим столом■. 2. Якщо мЁж пЁдметом Ё присудком ╨ зворот, пЁдрядне речення. ⌠П▓ятдесят один фермер, якЁ одержали нинЁшнього року добрЁ прибутки, закупили нову технЁку■. 3. Якщо пЁдмет мЁстить у собЁ займенник у множинЁ. ⌠УсЁ цЁ двадцять один новачок добре зарекомендували себе в колективЁ■.

Два ≈ дво╨ ≈ пара

Коли йдеться про неживЁ предмети, Ёменники чоловЁчого роду сполучаються з кЁлькЁсними, а не збЁрними числЁвниками. Правильно буде: ⌠Я написав братовЁ два листи■, а не ⌠дво╨ листЁв■. Якщо Ёменник чоловЁчого роду познача╨ живих Ёстот, при ньому здебЁльшого ставлять збЁрний числЁвник дво╨ (дво╨ школярЁв, дво╨ суддЁв, дво╨ робЁтникЁв). Так само тро╨, четверо, п▓ятеро... десятеро. А коли мовиться про високопоставлених у суспЁльствЁ осЁб, то, на думку деяких мовознавцЁв, слЁд казати Ё писати два маршали, два мЁнЁстри, бо дво╨ нада╨ висловлюваному зниженого стилЁстичного вЁдтЁнку.

З Ёменниками жЁночого роду, незалежно вЁд того, що вони позначають,≈ живих Ёстот чи неживЁ предмети,≈ застосовують кЁлькЁсний числЁвник двЁ (двЁ подруги, двЁ медсестри, двЁ ручки). ╡менники середнього роду, а також Ёменники ворота, дверЁ, ножицЁ, що виступають лише в множинЁ, сполучаються зЁ збЁрними числЁвниками (дво╨ вЁдер, дво╨ дверей, дво╨ ножиць). Як Ё особовЁ займенники ми, ви, вони у формЁ родового вЁдмЁнка (дво╨ ©х у матерЁ).

ЗбЁрнЁ числЁвники не можуть входити до складених. Тому, по╨днуючи складенЁ числЁвники, котрЁ закЁнчуються на два (три, чотири), з множинними Ёменниками та Ёменниками ╡V вЁдмЁни типу теля, лоша, курча, використовують лЁчильнЁ слова голова, штука, екземпляр, одиниця тощо. ШЁстдесят двЁ голови телят. У непрямих вЁдмЁнках лЁчильнЁ слова зникають.

╡менники, котрЁ в однинЁ та множинЁ мають рЁзнЁ основи (громадянин, дЁвчина, людина, дитина), вживаються з числЁвником два у родовому вЁдмЁнку однини: два громадянина, двЁ дЁвчини.

Означення, що входить до складу кЁлькЁсно-Ёменникового сполучення, може бути в називному чи родовому вЁдмЁнках множини. При Ёменниках жЁночого роду перевага нада╨ться називному вЁдмЁнку (двЁ бурхливЁ рЁчки), а при Ёменниках чоловЁчого Ё середнього ≈ родовому (два вЁйськових лЁтаки, два гЁрських озера). Означення, виражене присвЁйним прикметником, ставиться у родовому вЁдмЁнку множини незалежно вЁд граматичного роду Ёменника (два братових щоденники).

Якщо числЁвник два (а також три, чотири) вжива╨ться в сполученнЁ з бЁльше на... чи менше на..., то форма знахЁдного вЁдмЁнка Ёменника залежить вЁд значення останнього. Коли йдеться про особи, Ёменник Ё числЁвник мають форму або родового вЁдмЁнка (бЁльше на двох журналЁстЁв), або називного (бЁльше на два журналЁсти). В Ёнших випадках вдаються тЁльки до називного вЁдмЁнка.

По дво╨, прислЁвник. По двЁ особи, Ёстоти, речЁ: збиралися по дво╨, по дво╨ стали розходитися. Близьке за змЁстом до нього слово пара по╨дну╨ться: а) з Ёменниками, що позначають два однорЁдних предмети, якЁ становлять одне цЁле (пара чобЁт, пара коней, пара бЁлизни); б) з Ёменниками, що позначають двох осЁб, об▓╨днаних спЁльною дЁ╨ю, станом, почуттям (молода пара, пара фЁгуристЁв); в) з Ёменниками (у множинЁ), якЁ позначають предмети роздрЁбно© торгЁвлЁ (пара яблук). Ненормативними ╨ словосполучення пара днЁв, пара хвилин, пара слЁв. Треба: кЁлька днЁв (хвилин), кЁлька слЁв.

Дво... ≈ двох...

ПершЁ компоненти складних слЁв. З другою частиною пишуться разом.

Дво... вжива╨ться тодЁ, коли наступна частина почина╨ться з приголосного (крЁм слЁв сотий, тисячний, мЁльйонний, мЁльярдний): дводенний, двоквартирний, двогодинний, дволЁтровий, двокЁлометровий, двомоторний.

Двох... використову╨мо: 1. Коли другий компонент складного слова почина╨ться з голосного (двохактний, двохатомний, двохелементний). 2. Коли цим компонентом ╨ порядковЁ числЁвники сотий, тисячний, мЁльйонний, мЁльярдний (двохсотий, двохмЁльйонний, двохмЁльярдний). 3. Коли виступа╨ частиною складного числЁвника (двадцятидвохрЁчний, сорокадвохгодинний).

Обо╨ ≈ обидва ≈ обидвЁ

ЗбЁрнЁ числЁвники.

Слово обо╨ з певним родом не пов▓язане, вЁдмЁню╨ться за зразками числЁвника два. ⌠Обо╨ вони, Ё чоловЁк, Ё жЁнка, не були людьми лихими■ (Михайло Коцюбинський), ⌠Обо╨ рябо╨■ (приказка), ⌠Слово, моя ти ╨диная збро╨, Ми не повиннЁ загинуть обо╨■ (Леся Укра©нка).

Обидва вжива╨мо для позначення чоловЁчого та середнього роду ≈ ⌠Ё той Ё цей, Ё те Ё це, Ё один Ё другий, Ё одне Ё друге■. По обидва боки вулицЁ, в обидва кЁнцЁ, обидва вуха.

ОбидвЁ ≈ числЁвник жЁночого роду: ⌠Ё та Ё ця, Ё одна Ё друга■. ОбидвЁ ноги, обидвЁ половинки дверей

ПЁдготував Борис РОГОЗА, ■Хрещатик■

© РедакцЁя газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua