⌠Чи тотожнЁ вислови пЁд рукою й напохватЁ?■

ПЁд рукою (руками) означа╨ ⌠поблизу, поряд бути, мати Ё т. Ён.■. Класики пишуть: ⌠Багато читаю, бо пЁд руками велика бЁблЁотека...■ (Михайло Коцюбинський), ⌠Тутешня рЁчка теж ма╨ назву, проте з певнЁстю встановити ©© не пощастило, пЁд рукою не траплялося карти■ (ЮрЁй Яновський), ⌠Домагайтесь, щоб на хутЁр сюди виселитись, до землЁ ближче. Хоч у землянках жили б, та завжди б ©© пЁд руками, на очах мали■ (АндрЁй Головко). Цей зворот трапля╨ться Ё в усному мовленнЁ. Але ╨ в укра©нськЁй мовЁ прислЁвник напохватЁ, який переда╨ те саме поняття, що й вислЁв пЁд рукою в переносному значеннЁ: ⌠Стали запорожцЁ в мальовничих позах зЁ збро╨ю напохватЁ■ (Олександр Довженко), ⌠ПрокЁп Журба вже тримав йому напохватЁ скручену з махорки цигарку■ (Василь Кучер). Не слЁд забувати це слово, тим бЁльше, що воно ≈ таке характерне для народно© творчостЁ, з яко© нашЁй лЁтературЁ треба черпати свЁй практичний словник, закликав письменник Ё мовознавець Борис Антоненко-Давидович.

⌠Як правильно сказати: бажаючий чи охочий?■

ВЁдомо, що форма активного дЁ╨прикметника не належить до рис укра©нсько© мови, а тому варто уникати незграбного штучного утворення бажаючий (бажаючЁ). Щоб передати значення ⌠який виявля╨ готовнЁсть або особливу схильнЁсть до чогось; який з власно© волЁ зголошу╨ться на щось■, можна вдатися до описово© конструкцЁ© той, хто бажа╨, тЁ, котрЁ, (якЁ) бажають. А можна, не змЁнюючи змЁсту фрази, вжити прикметник охочий ≈ вЁн цЁлком вЁдповЁда╨ тому поняттю, що мовцЁ намагаються висловити за допомогою слова бажаючий. Наприклад: ⌠╡ у мрЁях скликаю численнЁ полки З тих, що стати за край свЁй охочЁ■ (Володимир СамЁйленко), ⌠╡ ми, в дитинствЁ до казок охочЁ, смЁялися Ё плакали не раз■ (Любомир Дмитерко), ⌠Охочих послухати завжди було багато, Ё навЁть Микита ЁнодЁ наставляв довгЁ вуха■ (Петро Козланюк).

⌠ПодЁбний чи такий?■

У нас повелося усно й на письмЁ не тЁльки використовувати прикметника подЁбний у розумЁннЁ ⌠схожий Ёз чимось чи кимось■, а й ототожнювати його з висловом такий самий. НавЁть бЁльше: цей прикметник майже витиснув з ужитку займенник такий. ⌠Я не проти подЁбно© лЁтератури■; ⌠На подЁбну лЁтературу ╨ попит■,≈ часто чу╨мо. Важко уявити собЁ критика, що стояв би за подЁбну, а не оригЁнальну лЁтературу. Навряд чи ╨ попит Ё в читачЁв на не©. То чому б не написати: ⌠На такЁ видання ╨ великий попит■? Вчува╨ться Ё певна значенн╨ва вЁдмЁннЁсть мЁж висловами подЁбнЁ помилки й такЁ помилки.

Мабуть, слЁд було б, як радив Борис Антоненко-Давидович, залишити за прикметником подЁбний тЁльки його синонЁм схожий: ⌠Вона була так подЁбна до тЁ╨©, що загинула на фронтЁ■ (Дмитро Ткач). Коли ж Ёдеться не про схожЁсть, тодЁ треба послуговуватися займенником такий: ⌠ХристЁ вперше доводилося бачити таке диво■ (Панас Мирний).

⌠Чому ⌠ТаврЁя■ береться в лапки, а фЁат ≈ нЁ■?

Назви Ёноземних марок авто Ё лЁтакЁв пишуться переважно без лапок Ё з мало© лЁтери: машини форд, фЁат, аудЁ, мерседес, тойота, лЁтаки мессершмЁт, кондор, фантом Ё т. Ён. Однак слова укра©нсько© мови, виступаючи в символЁчному значеннЁ, потребують окремого видЁлення, що досяга╨ться вживанням лапок. ОскЁльки символЁчними назвами стають здебЁльшого власнЁ Ёмена, то в них зберЁга╨ться велика лЁтера: автомашини ⌠ТаврЁя■, ⌠Запорожець■, автобус ⌠Богдан■, лЁтаки ⌠МрЁя■, ⌠Руслан■.

⌠Чому МикЁльська СлобЁдка■ а не МикЁльська слобЁдка?■

За ⌠Укра©нським правописом■, коли означуване слово, що входить до географЁчно© назви, не виража╨ родового поняття, то воно пишеться з велико© лЁтери: БЁла Церква, БЁловезька Пуща (заповЁдник), Булонський ЛЁс (парк), ВеликЁ Луки, ЖовтЁ Води, Зелений Гай, МикЁльська СлобЁдка, Нова ГвЁнея (острЁв), Товста Могила, Ясна Поляна. Так само з велико© лЁтери пишуться складовЁ частини географЁчних найменувань, якЁ означають титули, посади, фах Ё т. Ён.: мис КапЁтана Джеральда, набережна Лейтенанта ШмЁдта, бульвар Космонавта Комарова, проспект АкадемЁка Корольова. Прийменники, артиклЁ й сполучники в складЁ географЁчних назв пишуться з мало© лЁтери й вЁдокремлюються дефЁсом: Булонь-сюр-Мер, Порт-о-Пренс, РЁо-де-Жанейро, Сен-е-Уаз, Франкфурт-на-МайнЁ. АртиклЁ й частки, що стоять на початку Ёншомовних географЁчних найменувань, пишуться з велико© лЁтери й при╨днуються дефЁсом: Ла-Манш (протока), Ле-Крезо, Лос-Анджелес (мЁсто), Лос-Фрайлес (острови).

В Ёншомовних складних географЁчних назвах, що пишуться через дефЁс, родовЁ позначення також починаються з велико© лЁтери: ╡ссик-Куль (куль ≈ озеро), Муюн-Кум (кум ≈ пЁсок), Порто-Алегре (порто ≈ порт), РЁо-Негро (рЁо ≈ рЁчка), Хара-Нур (нур ≈ озеро), Аю-Даг, Чатир-Даг (даг ≈ гора).

Якщо ж складова частина такого найменування увЁйшла в укра©нську мову як загальна родова назва, то вона пишеться з мало© лЁтери: Варангер-фЁорд, Дю-фЁорд. Так само подаються й родовЁ позначення в Ёншомовних назвах вулиць, майданЁв, бульварЁв: Кайзер-плац, ЛЁбкнехт-штрасе (штрасе ≈ вулиця), ПенсЁльванЁя-авеню (авеню ≈ широка вулиця), Трафальгар-сквер (сквер ≈ площа), Трептов-парк, Уолл-стрит (стрит ≈ вулиця).

ГеографЁчнЁ назви, вжитЁ в переносному значеннЁ, зберЁгають написання з велико© лЁтери: Версаль (у розумЁннЁ ⌠Версальський мир■), Мюнхен (⌠Мюнхенська угода 1938 року■), Парнас (⌠СвЁт поезЁ©■).

Якщо в укра©нських назвах вулиць, проспектЁв, населених пунктЁв тощо слова брЁд, вал, ворота, мЁст, шлях, тЁк, яр Ё т. Ён. уже не сприймаються як родовЁ позначення, то вони пишуться з велико© лЁтери: БоричЁв ТЁк, Добрий Шлях, Козиний БрЁд, КраснЁ Ворота, ЯрославЁв Вал (вулицЁ), Гола Пристань (мЁсто), КозинськЁ Горби (урочище), Сухий Яр (село). НеофЁцЁйнЁ назви держав, одиниць територЁального подЁлу та образнЁ найменування географЁчних об▓╨ктЁв пишуться з велико© лЁтери: Туманний АльбЁон (АнглЁя), Кра©на Кленового Листка (Канада), Кра©на ВранЁшнього Сонця (ЯпонЁя), ПЁднебесна (Китайська Народна РеспублЁка), Буковина, Закавказзя, Закарпаття, Золотоверхий (Ки©в), БЁлокам▓яна (Москва), Побужжя, ПодЁлля, Покуття, ПолЁсся, Приазов▓я, Прикарпаття, Причорномор▓я, Слобожанщина.

НАЗАД ЗМ╡СТ ВПЕРЕД