This version of the page http://silverwolf.lviv.ua/projects-4.htm (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2006-12-25. The original page over time could change.
Півцарства - за лицарство! :: Проекти клубу :: 'Срібний вовк'
Привіт, гість [ Реєстрація | Увійти ] 25 Гру, 2006 - 06:51







 

 
 

У даний час 0 користувачів онлайн.

Ви анонімний користувач.

 Користувачі  Файли  Пошук 


Півцарства - за лицарство!

Опубліковано: Thror | Чт, 16 Вер, 2004 Надрукувати | Відправити | переглядів: 199 |
№ версії 1 - Чт, 16 Вер, 2004

Волинський обласний
тижневик „Віче”.

Якщо лицарські обладунки приймаються сучасниками як, екзотика, це нормально. Страшно подумати, що саме поняття лицарства може стати чимось екзотично рідкісним, таким собі зблиском далекої історії, що сяйне на мить і зникне, як сонячний зайчик на склі. Адже романтичні стосунки чоловіка і жінки його серця, принципи честі і відваги, які покладені в основу поняття лицарства, - це те, чого так не вистачає нашому закомп’ютеризованому суспільству. Цю думку не раз чула у дні 2-го Міжнародного фестивалю „Меч Луцького замку”. Отож про фестиваль, на який з’їхалося молоде лицарство з Києва, Львова, Одеси, Сімферополя, Мелітополя, Харкова, білоруських Мінська і Бреста та російського Череповця. Заявлені раніш учасники з Німеччини, Польщі і Чехії до Луцька не доїхали – за повідомленням центральних телеканалів, вони прийняли участь у Збаражі Тернопільської області, де у ці ж вихідні проходив такий же лицарський турнір.

—Га-а-аспада рицарі! Прігатовиться к бою! Патарапггєсь!
Підсилений апаратурою голос вдаряє нам у вуха при вході до замку. Якась жінка аж зупинилася біля В’їзної вежі:
—Господи! Невже наш замок штурмом беруть?!
Замку нічого не загрожувало. Стояв собі і посміхався щілинами у древніх мурах — він ще й не таке чув, але вистояв. Хіба здивувався трохи наш рідненький: і коли вже той ведучий зі столичного Києва заговорить українською? Може, пора б уже хлопцям у кодекс своєї лицарської честі записати пункт про вивчення державної мови... Бо ж то таки українські лицарі, а не якісь варяги...
Та за брязкотом мечів запеклого бугурту (масової битви всіх лицарів і зброєносців), яким розпочалися дійства фестивалю у Старому місті, не всі почули це зітхання замку.
Дійств було так багато, що в цікавих очі розбігалися: і лицарські турніри, і групові бої, і виступи танцювальних та музичних колективів, і змагання лучників, і блазнювання блазнів... Хтось не міг відвести погляд від катівні, очікуючи, коли покотиться по осінній траві голова нещасного... А хтось відвертав голову а інший бік від цього видовища і вважав за краще у цей момент роздивлятися обладунки лицарів та вишукані середньовічні сукні їхніх прекрасних дам. А подивитися було на що!
До речі, неменше захоплених поглядів було звернуто і на розкішну, довгу, аж до колін, русяву косу Іванки Євсеєвої. Коса була тим орієнтиром, за яким журналісти розшукували Іванку. А розшукували тому, що вона та її чоловік Андрій Мар'ясов — із клубу (історичної реконструкції "Срібний вовк". А львівський "Срібний вовк" разом із луцькою незалежною молодіжною громадською організацією "Демократичне об'єднання" і за підтримки міської влади Луцька організовували фестиваль.
Іванка та Андрій познайомилися у лицарському клубі, одружилися минулого року, на Андрія (13 грудня), не уявляють свого життя без лицарського побратимства і абсолютно переконані, що саме його ренесанс сприяє фізичному гартуванню і моральному удосконаленню молоді. Недарма ж, скажімо, у Білорусі заняття у таких клубах має підтримку на державному рівні і навіть прирівнюється до військової підготовки. Хоча, як сказав Андрій, він не ідеалізує сучасних лицарів — це звичайні люди, виховані у сучасних умовах, але добре вже те, що вони прагнуть бути кращими і що їхнє захоплення спонукає їх до цього. Про цьогорічний фестиваль у Луцьку лицарське подружжя сказало: „Він кращий, як минулорічний. І сподіваємося, що наступний буде ще кращим".
У кожному бою є свої переможці). На жаль, лучанам з клубів "Соколина вежа", "Святий Грааль" і "Хелм" лаври абсолютних лідерів цього разу не дісталися — наші хлопці потрапили тільки до півфіналу. Найбільше нагород взяли кияни. Переможцем лицарського турніру став Євген Чеховський з одеського клубу Тангар". На правах переможця він обирав королеву. Нею стала його одноклубниця Ірина Кириленко. Євген навчається в Одеському водному університеті. Це його десятий бій і четверта перемога Вміє хлопець не тільки на ристалищі битися — всі свої обладунки (а це 30 кілограмів!) змайстрував сам, власними руками. Ірина — студентка геолого-географічного факультету Одеського національного університету імені Мечникова. До речі, Ірина розмовляла такою гарною соковитою українською мовою, що я засумнівалася, а чи корінна одеситка вона. Виявилося, що й справді ні, Ірина народилася і виросла у... Санкт-Петербурзі. Її батько військовий, отож доводилося подорожувати. Але в сім'ї Кириленків усі з пелюшок розмовляють українською. Це — родинний кодекс честі, таке собі національне лицарство.
І ще один штрих до фестивалю — глядацький.
Богдан Костючук, працівник Волинського державного архіву: — Я захоплююся середньовіччям. Такі дійства, як цей фестиваль, ніколи не пропускаю. Дуже цікаво було: і поєдинки, і музика, і танці, і костюми прекрасні. Отримав величезне задоволення. Приємно, що такий фестиваль проходить у нашому древньому місті і стає ще однією його візиткою.
Іван Гаврилюк, директор Луцької художньої школи: — Дуже гарно. І дуже добре, що молодь цікавиться історією, культурою. Вважаю, що такі фестивалі треба розвивати.
Тарас Рабан, директор історико-культурного заповідника "Старе місто": — Я тут був і як просто глядач, і як людина, зобов'язана сприяти проведенню фестивалю. Тим більше, що і наші луцькі клуби діють на території замку — вони мають тут приміщення. Це вже п'ятий турнір у замку, вдруге він має статус міжнародного фестивалю. Цього року було багато, як ніколи, людей. Багато цікавих заходів у рамках фестивалю. Молодь тягнеться до вивчення історії, в поті чола працює над виготовленням середньовічної зброї, костюмів — гарне захоплення. А ще фестиваль сприяє популяризації нашого міста і його замку. І це також важливий момент.
Якщо не віриш у лицарство — У Луцький замок не пройдеш; тут чесний бій, тут виграє сильніший; вода із рук прекрасної дами цілющу силу має, в бою допомагає; і в блазня серце гаряче — за прекрасною дамою плаче.


Надія ГУМЕНЮК.


Надрукувати | Відправити | переглядів: 199 |

 Автори  Правила  Copyrights 2005-2006 (c) Срібний вовк (Львів)