Гомінка північноафриканська ніч… Слово породжує слово. Казкою бентежиться уява слухачів. На літній терасі бабуся берберка розповідає захоплюючу історію своїм онукам. У Кабілії - гірській країні на півночі Алжиру, лише жінки, та, зазвичай, старшого віку розповідають незабутні казки. Чоловіки прагнуть оволодіти мистецтвом поезії та співу.

Стати професійним поетом-співаком - заповітна мрія кожного бербера. Берберська мова не має власного письма. Ось чому багатовікова народна література передається устами від батька до сина.

"Усна література" берберів Кабілії займає почесне місце у скарбниці алжирської національної культури. Поруч з відомими колоритними шедеврами арабського красномовства, мудрість берберського народу посідає належне місце. Отже, нехай дотепна берберська казка про щасливу долю у скрутні часи підбадьорить ті подружжя, котрі наполегливо прямують до кращого у житті.

Казка про рибалку і мавпу

Ходив рибалка щодень до моря і ловив рибу. Він її продавав, але йому й жінці ледве вистачало на хліб. От закинув раз рибалка свій гачок у море, закинув удруге, та риба все не ловилася; аж надвечір волосінь натяглася. Обережно став він витягати свій гачок. Та витяг він не рибу, а стару скриню.

Тим часом уже звечоріло, і пішов рибалка з гачком, волосінню і скринею додому. Дома він кинув зі зла скриню в куток і каже своїй жінці:

- Їсти нам сьогодні нічого. Ось все, що я піймав. Зосталась жінка голодною і такою ж невеселою, як і чоловік. Сидять вони, голодують. Аж ось із скрині чути голос:

- Пошукайте під сподом скрині ключа, одімкніть її, а в кишеню покладіть голку. Подивились рибалка й жінка один на одного. Нічого робити, поклав рибалка голку в кишеню, а жінка стала шукати ключа, знайшла й одімкнула скриню. Підходять вони до вікна й бачать на дні скрині маленьку мавпочку. Розсердились жінка й рибалка. Каже жінка: - Для мавпи ніхто не дасть нам хліба.

Хотів був рибалка вже викинути скриню, але мавпа сказала:

- Не кваптеся!

- Що ж путнього хочеш ти, мавпо, нам зробити, чи пораду яку даси?

Відповідає йому мавпа:

- Слухай уважно, що скажу я тобі! Дай мені голку, що захована в твоїй кишені, я до неї доторкнуся.

Рибалка зробив так, як йому сказала мавпа. От вона знов і каже:

- А тепер заховай голку назад. Іди до пекаря і купи собі хліба побільше. Заплати з а нього голкою. А потім - йди до м'ясника, купи собі багато м'яса. Не гайся, зроби це зараз.

Похитав головою рибалка, та все ж пішов до пекаря. Купив він у нього багато хліба. Заплатив йому за це голкою. Пекар зостався задоволений і обіцяв зразу прислати хліб. Похитав рибалка головою і пішов до м'ясника. Купив багато м'яса засунув руку в кишеню, боячись, що там уже порожньо. Та кишеня була повна золотих, лежали вони поряд з голкою, до якої торкнулася мавпа, і яку він пекареві за хліб віддав. Однак, вона знову потрапила в кишеню до рибалки. Заплатив він за м'ясо, і прислав м'ясник йому багато м'яса до дому. Увечері похитали головами рибалка із своєю жінкою, але, проте, досхочу наїлись.

Наступного ранку ще й не світало, а мавпа будить рибалку.

- Принесіть мені кави і молока.

Рибалка каже спросоння:

- Немає у мене ніякої кави.

На той час рибалчина жінка вже стала. Виходить вона на двір. Дивиться, а весь двір заповнений вівцями, коровами та мішками із зерном та паками з різним крамом. Похитали головами рибалка і жінка. А мавпа й каже:

- Сьогодні - торговий день. Йдіть на базар і поскуповуйте всі глечики.

Рибалка так і зробив. Поскуповував він усі глечики, позносив їх у хатинку, і вся вона стала повна глечиків. Повернувся він до мавпи, питає її:

- Що ж тепер робити з глечиками?

- Завтра вранці побачиш, - мовила мавпа.

Зазирнули на ранок рибалка з жінкою в глечики; а всі вони повні по вінця золотом. Лише похитали головами рибалка із своєю жінкою.

Стали рибалка з жінкою найбагатшими людьми на цілу округу. Поставили вони новий великий будинок, і стали в ньому жити-поживати.

За маленькою порадою велике щастя ховається.