Природа ніколи не виробляє сандвічів. Останні 25-30 років на шпальтах газет, журналів, в популярних книжках, в теле- та радіо ефірі триває перманентна дискусія з приводу роздільного харчування, яке, як правило, пов'язують з ім'ям американського лікаря Герберта Шелтона. Світ розділився на прихильників та критиків роздільного харчування і якщо переглянути за останні 2-3 роки пресу, то можна побачити як надмірно емоційну рекламу та пропаганду такої дієти, так і категоричне заперечення її доцільності. Хочеться з цього приводу привести декілька прикладів із історії науки. Свого часу два великих фізика Ісаак Ньютон та Христіан Гюйгенс сперечались на предмет природи світла: перший стверджував, що світло це маленькі часточки - корпускули, а другий доводив, що світло - це хвилі. Обидва приводили переконливі докази на користь своїх теорій. Сьогодні ми знаємо, що вони обидва були праві, і світло це одночасно і частинка і хвиля. Ще один приклад вже з історії медицини. Майже двадцять років точилася вперта боротьба між прихильниками різних теорій імунітету - клітинною (теорія фагоцитозу), автором якої був Ілля Мечніков, та рідинної (гуморального імунітету), яку репрезентував Пауль Ерліх. В 1908 році обом було присуджено Нобелевську премію в області медицини за створення клітинно-гуморальної теорії імунітету. І таких прикладів з історії науки можна привести чимало. Коли є якесь протиріччя в розумінні того чи іншого явища в нашому житті, то це в першу чергу є свідченням недостатку знань в цій області. Що стосується такої галузі, як наука про харчування, то безперечно, що за останні 100 років наші знання значно збагатилися, але факт продовження дискусій на цю тему підтверджує те, що процес пізнання триває, і, можливо, не варто давати завчасну оцінку роздільному харчуванню. Краще спробувати без зайвих емоцій оцінити його недоліки та переваги. Приймання їжі, як і сон, є найбільш часте та регулярне фізіологічне відправлення, яке кожна людина має приємність або клопіт щодня виконувати. Якщо людина здорова, то основною її турботою є приготування страв і споживання їх, не замислюючись особливо, корисною чи шкідливою для здоров'я є та чи інша страва, головне, щоби вона була смачною. Здоровий організм все перетравить і сам потурбується про те, щоби їжа добре засвоїлась і пішла на користь. Приймання їжі в такому випадку є справою приємною і всі питання, що виникають, пов'язані з можливістю (або її відсутністю) вчасно поснідати, пообідати, повечеряти… Якщо ж ви захворіли, і, особливо, якщо хвороба набула хронічного перебігу, то вам потрібне дієтичне харчування, інакше, "дієта". Свого часу в СРСР був заснований Інститут харчування, очолив його М.І.Певзнер, під керівництвом якого були розроблені лікувальні дієти для різних захворювань, які і досі використовуються в медицині. В своїй книзі "Нові шляхи в харчуванні хворої людини" Певзнер писав: "У більшості хворих (85%) ми отримали позитивні результати лише від самого лікувального харчування без комбінації з іншими лікувальними факторами". При всій їх ефективності, дієти за Певзнером використовувати самотужки поза межі медичного закладу практично неможливо, тому що необхідно знати дію тих чи інших продуктів та страв на організм хворої людини, а також особливості перебігу тої чи іншої хвороби. В лікарнях існує спеціальна посада лікаря-дієтолога, який і вирішує всі питання, що пов'язані з процесом розробки меню та приготування дієтичних столів. Але не всі захворювання вимагають перебування в стаціонарі, і в умовах лікарні не завжди в наш час є можливість в повній мірі використати лікувальні дієти, що пов'язано з недостатнім фінансуванням медицини. В домашніх умовах дієтичне харчування за Певзнером можливе, але не використовується через брак інформації - в нашій країні немає доступної літератури, в якій би популярно висвітлювались наукові принципи дієтичного харчування при тій чи іншій хворобі та надавались готові рецепти дієтичних страв. Сьогодні книжковий ринок пропонує нам масу популярної літератури, що висвітлює принципи роздільного харчування. За останні роки вийшли такі, переважно російськомовні, видання, як "Правильное сочетание пищевых продуктов" Г. Шелтона, "Три пользы" і "Кулинария здоровья" І. Литвиної, "Целебное питание" Г. Шаталової, "Счастье жить в чистом теле" і серія "Кухня раздельного питания" Н.Семьонової, "Здоровье в ваших руках" І.Неумивакіна, серія "Целебные силы" Г.Малахова… Це не повний перелік всіх видань, які стосуються роздільного харчування. Автори цих книжок не завжди дипломовані медики, і це одна з причин скептичного відношення офіційної медицини до такої літератури. Прикладом подібного скепсису може бути книга російського дієтолога, кандидата медичних наук Р.Воробйова "Питание, мифы и реальность". В главі "Міфи про харчування, або про "модні" дієти" він пише наступне: "В області харчування існують міфи… Автори тих концепцій (точніше - міфів) створили їх з найкращими намірами. Але рушили ними, безперечно й інші мотиви, в тому числі пиха (марнославство)… Немає провини міфотворців, якщо їхні міркування не завжди співпадають з законами природи, а також науки про харчування (трофології). Останнім часом з'являються одна за одною праці, в яких викладаються нові, як вважають їх автори, концепції про харчування. Стають модними дієти Г.Шелтона, Г.С.Шаталової, П.Брега, Ю.С.Ніколаєва та ін. Їхні книги багаторазово видаються, наводнюють книжковий ринок, з'являються та примножуються їх послідовники, але не тому, що ідеї названих та їм подібних авторів представляють будь-яку виключну наукову цінність. Пояснюється це іншим - просто вони вміють наполегливо пропагувати свої ідеї, які часом епатують публіку і розраховані не стільки на обізнаність читачів в суті справи, їхній інтелект, скільки на емоції. Як влучно зауважив академік М.М.Амосов, "всі вони дуже подібні: багато емоцій і дуже мало науки". А може не такі вже і погані ці ідеї, якщо вони так успішно заволодівають масами. До того ж автори і послідовники цих ідей особистим прикладом демонструють їх справедливість: Г.Шелтон прожив біля 100 років, Поль Брег у віці 95 років загинув під час своїх занять серфінгом (катання на дошці на океанських хвилях!) внаслідок раптового шторму. Під час вскриття лікарі були вражені станом судин "старця" - вони були як в 20-річного юнака. Доктор Джон Тілден, автор вчення про токсемію, послідовниками якого були Г.Шелтон і відома американська лікар Аліса Чейз, помер у віці 89 років після 68 років лікарської практики, Юрій Ніколаєв - у віці 92р. Галина Шаталова і досі жива здорова, хоча їй вже за 80. Думаю, що не дуже помилюся, якщо припущу, що "патріарх" кардіохірургії Микола Михайлович Амосов також дотримується принципів роздільного харчування, принаймні не дуже зловживає "разносолами". Як казав класик, найкращим підтвердженням того, що теорія діє є практика. Ми їмо для того, щоби забезпечити себе необхідною енергією та пластичними речовинами (такими, що дозволяють нам будувати і відновлювати клітини свого тіла). Все це є в продуктах харчування, які ми споживаємо, але не в готовому виді, а у вигляді складних сполук, які мають пройти певну обробку в шлунково-кишковому тракті людини, перш ніж організм зможе використати їх для своїх потреб. Інакше кажучи, їжа має перетравитися. Суть травлення їжі полягає в тому, що вона має бути розщеплена на дрібні частки, які організм може засвоїти. Це, як стара цегляна будова, яку треба розібрати на окремі цеглинки та блоки, щоби збудувати з них новий дім. В різних відділах шлунково-кишкового тракту відбувається поетапна обробка їжі. Це свого роду конвеєр на якому відбувається процес травлення. Коли людина здорова, то їжа добре перетравлюється і засвоюється, при умові, що її кількість не була надмірною. Якщо людина переїла, або хвора, то їй може забракнути сил та енергії перетравити спожиту їжу. В такому випадку їжа просто зіпсується в вашій утробі. В кращому випадку мудрий організм викине її за допомогою блювання або поносу. В гіршому - все це може всмоктатись і тоді ваша печінка мусить добре попрацювати, щоби знешкодити токсичні продукти. Якщо ж вона з цим завданням не впорається, то ви будете мати ту чи іншу картину токсемії (забруднення крові токсинами). В легкій формі токсемії це буде втома або головний біль. У випадку хронічної токсемії людина, по міри накопичування в організмі токсинів або шлаків (токсинів позбутих токсичної дії але не потрібних в організмі), проходить декілька стадій забруднення і набуває певних захворювань у відповідності до ступеню забрудненості організму, від синдрому хронічної втоми і періодичного болю голови до алергічних реакцій, як прояву спроби організму самостійно позбутися токсинів. Із збільшенням токсемії і накопиченням шлаків в органах і тканинах, з'являються бородавки, папіломи, поліпи, фіброміоми, ожиріння. Подальше накопичення шлаків приводить до порушення функцій внутрішніх органів і розвитку багатьох хронічних захворювань. Не помилюся, якщо скажу, що цей шлях від здоров'я до хвороби або старіння проходить кожна людина. Як же нам в цій ситуації може зарадити роздільне харчування? Ще І.Павлов в своїх дослідах показав, що в залежності від спожитої іжі шлунок виділяє травний сік різного складу, тобто різні продукти потребують різних режимів свого травлення. В шлунково-кишковому тракті людини виділяється три види ферментів (ензимів) необхідних для травлення їжі: протеази - для розщеплення білків, ліпази - жирів і амілази - вуглеводів. Всі вони вимагають різних умов для своєї діяльності. Різні за своєю природою поживні речовини не однаково легко перетравлюються. Найлегше засвоюються вуглеводи, трохи гірше - жири, найважче - білки. До того ж швидкість травлення білків залежить від їх складності, яка вар'ює в широких межах. Чим більше компонентів вміщує їжа, тим більше роботи треба виконати для її травлення. Окреме споживання продуктів різного походження полегшує їх засвоєння, і зменшує навантаження на організм, що може бути важливим для людини, ослабленої під час хвороби. Харчові продукти представляють собою складну суміш жирів білків та вуглеводів, тому не завжди можна чітко визначити до якої категорії можна віднести той чи інший продукт харчування - до жирів, білків чи вуглеводів. І цей факт досить часто закидають послідовникам роздільного харчування, що нібито він заперечує саму суть цієї теорії. Наприклад, коли в одному продукті поєднуються несумісні здавалося би речовини: білки і вуглеводи, або жири і білки, або всі разом до купи. Але треба відрізняти природне поєднання речовин, до якого організм адаптований, від штучного, яке утворюється під час приготування страв. До того ж, в багатьох продуктах є свої власні ензими, необхідні для їх перетравлення - катепсини, під дією кислоти шлункового соку вони стають активними. Інша справа, що під час довгого зберігання продуктів або неправильної їх обробки ці ферменти руйнуються і тоді організм змушений виконувати більшу роботу по перетравленню їжі. До речі, цікавий але маловідомий широкому загалу факт, що енерговитрати організму на перетравлення їжі є досить великими. Наприклад, для серця, як основного органа, що забезпечує кровообіг в цілому організмі, навантаження, яке йому завдає діяльність травної системи під час травлення їжі, можна порівняти з навантаженням під час виконання фізичної роботи того чи іншого ступеню важкості. Можна довго сперечатися на предмет доцільності роздільного харчування для здорової людини, але в тому, що воно може бути корисним для хворої або ослабленої людини в мене особисто сумніву немає. Найкращій спосіб переконатися в цьому - спробувати самому. За словами Надії Семьонової треба не сумніватися, а пробувати, досліджувати на собі те, що через незнання здається нам дивним, а насправді є ефективним способом відновлення здоров'я. Сам Шелтон писав: "Більше 30 років, що витрачені на вивчення здорових і хворих, слабих і сильних, старих та молодих, показали, що перехід на правильне поєднання їжі приводить до негайного покращання здоров'я. В такому випадку зменшується бродіння і гниття в травному тракті, скорочуються газоутворення та харчові розлади, припиняється самоотруєння організму… Тілден казав, що природа ніколи не виробляє сандвічів. Так що краще не їжте бутербродів, особливо якщо не можете похвалитися міцним здоров'ям". Безперечно, що не кожна людина хоче або має можливість самостійно розібратися в тонкощах кухні роздільного харчування, для цього і існують лікарі і вони не повинні просто заперечувати або критикувати систему Г.Шелтона, а в першу чергу добре розібратися в фізіології травлення їжі і згадати слова Гіппократа: "Людина народжується здоровою, а всі хвороби приходять до неї через рот". Олександр Задорожний | Проблеми сучасної медицини | | Традиційна медицина | | Гомеопатія | | Гомотоксикологія | | Акупунктура | | Інформаційна медицина | | Психотерапія, Психоаналіз, НЛП | | Санологія, Валеологія, Технології здоров'я | | Біоритмологія, Хрономедицина | | Антропософська медицина | | Медичні родзинки | | Навчання | | Події | | Медичні центри | | Лікарські товариства | | Наші партнери | | Консультації | | Лікарі | | Фотогалерея | © 2001 Олександр Задорожний, дизайн Дмитро Шутко.