Америка входить в транс

Самий поширений тип медитації – це мовчазне сидіння на підлозі зі схиленою головою, закритими очима і схрещеними ногами. Є школи, які практикують ходячу медитацію, де медитатори ходять по колу або просто рухаються в довільному напрямі. Для тих же, кому не сидиться і не ходиться, пропонується транс-дэнс – запаморочливі ступлюючи танці, що вводять в медитаційний транс.

З ентузіазмом прийнявши медитаційну традицію зі Сходу, американці, однак, як самий практичний народ світу, накладають відбиток практичності на процес і значення медитації. Оригінальна східна медитація немислима без глибокого релігійного елемента. Однак все, що залишилося від буддизму в американському популярному варіанті, – це віра в те, що шляхом сидіння на підлозі від 10 до 40 хвилин в день і концентрації на диханні, слові або уявному образі можна натренувати себе повністю концентруватися на поточному моменті, блокуючи свою свідомість від минулого і майбутнього. Концентрація на теперішньому часі до міри повного його прийняття і як би розчинення в реальності – суть і мета медитації і разом з тим те, що дає неймовірно розслаблююче, нірванічне почуття спокою, задоволення і щастя.

Американцям не по душі такі екстремістські форми медитації, як, наприклад, 8-годинні сесії тибетських ченців, під час яких святі батьки збільшують температуру свого тіла настільки, що здатні сушити мокрі простирадла у себе на спині в морозному повітрі Гімалаїв. Американці медитують з комфортом, так, щоб не затікали ноги. Наприклад, дизайнерами меблів були розроблені спеціальні моделі медитаційних крісел, які складаються з однієї тільки спинки, зручно підтримуючої спину сидячої в позі лотоса людини, оскільки незручність пози неминуче приводить до концентрації на стражданнях тіла.

До того, що медитувати корисно для душевного і фізичного здоров'я, схиляється все більше американських вчених, що проводять експерименти з медитуючими групами. І в цьому ж справжня розгадка секрету зростаючої популярності медитації серед простих американців. Вже з кінця 60-х років професор Медичного факультету Гарвардського Університету Герберт Бенсон встановив, що під час медитації люди використовують на 17% менше кисню, знижують швидкість биття серця на три удари в хвилину, а їх мозок занурюється в стан, який в звичайних умовах характерний для часу перед засинанням. Однак медитуючий мозок не засинає, а впадає в більш спокійний стан, порівнянний з відчуттям щастя.

Спостереження Ричарда Давідсона, дослідника з Університету штату Вісконсин в місті Медісон, підтвердили, що при регулярних медитаціях людина може переорієнтувати діяльність мозку, змінивши типову реакцію агресії у відповідь на роздратування на реакцію прийняття роздратування, що, в кінцевому результаті, веде до почуття більшого задоволення життям. Справжній прорив у вивченні процесу медитації стався в березні 2000 року, коли Далай-Лама зустрівся із західними вченими, в тому числі з американського Інституту розуму і життя, щоб організувати вивчення медитаційної практики тибетських ченців, що досягли особливих висот в цьому мистецтві. Вчені уперше приєднали дроти електродів до чернечих мозків, натренованих за автентичними древніми рецептами, і прослідкували, як же все-таки працює мозок в стані медитаційного трансу.

Експеримент показав, що мозок медитуючих адаптує себе до такого режиму, коли блокуються долі мозку, що відповідають за прийняття і кодування інформації, яка передається органами почуттів. Почуття кордону із зовнішнім світом ослаблюється, що і приводить до відчуття розчинення і єднання зі світом. Виявилося, що саме такий стан мозку старалися викликати самураї і дервіші.