Історія

Дмитро Добрий-Вечір, Ігор Лемешко та Олег Козлов у лютому 1991 заснували групу Вій.

До початкового складу входили:

1. Дмитро Добрий-Вечір - бас-гітара, вокал, тексти, музика
2. Ігор Лемешко (Хірург) - лідер-гітара, бек-вокал
3. Олег Козлов (Льотчик) - гітара, бек-вокал
4. Юрій Мезенчук - барабани
5. Руслан Мелещенко - перкусія, конги
6. В'ячеслав Міклухо - віолончель
7. Олександр Павлов - менеджер

Протягом трьох наступних років існування у групі кілька разів відбувалася заміна ударників та перкусіоністів: Микола Родіонов (Ваянг, Банита Байда), Дмитро Підлуцький (Рок-тріо) - барабани, Салманов Салман Мамед-Огли - перкусія, та багато інших…

Група стає дипломантом фестивалю «Червона Рута-91» (Запоріжжя) та лауреатом фестивалю «Червона Рута-93» (Донецьк).
У Польщі влітку 1993 був виданий перший альбом групи - «Чорна рілля». Композиція «Закрутило небо колесом» з цього альбому зайняла друге місце у хіт-параді Варшавського радіо.
1996 року цей альбом було перевидано у Києві. Усі пісні з альбому записані на студії Будинку Звукозапису Радіо і Телебачення.
Влітку 1993 Вій був запрошений до Польщі на фестивалі «Сопот» та «Українські ночі у Польщі» (Гданськ).
З 1991 по 1994 група мала понад 200 виступів, як сольних, так і в збірних концертах, беручи участь практично у всіх українських конкурсах та фестивалях: («Дзвін-91», «Вивих-91'92» (Львів), «Оберіг-92» (Луцьк), «Тарас Бульба-92'93» (Дубно), «Tin Wave-92»).
З 1992 по 1993 7 пісень групи перемагали у хіт-парадах українського радіо.
Згідно даних соціологічного опитування, Вій увійшов до 30-ки найпопулярніших виконавців України.
У той час було зроблено багато аудіо та відеозаписів на радіо та TV.

Влітку 1993 року трагічно іде з життя ударник Дмитро Підлуцький.

Дмитро Добрий-Вечір:
«Це була жахлива втрата для нас усіх, адже він не лише колосальний музикант, він наш друг…» («Вій» та катаклізми» Музична газета «АУТ» #3'94, О.Євтушенко)
«Ця криза, вона почалася років п'ять тому з того, що вбили нашого барабанщика. А потім почалася ця катавасія - один барабанщик, другий, третій, у гітариста криша поїхала і так далі.» («Гігієна», #3'99)

Не зважаючи на постійні проблеми зі складом, група продовжує працювати…

Вій бере участь у фестивалях «Рок проти наркоманії та СНІДу», «Нові зірки старого року-94», «Дні України у Москві-95», «Золоті Ворота-95», «Рок-Екзистенція-96», «Дні надії-96», «Алтернатива-94'95» (Львів), «Пісенний вернісаж», «Рок проти комунізму», «Срібна підкова-96'99», «Апокаліпсис почнеться звідси-99» (Харків), працює на концертних майданчиках Росії, Польщі, Словаччини, Угорщини, Франції, Німеччини.
У 1995 команда визнана «Кращим альтернативним гуртом України».
На студії «Укртелефільм» 1995 року був знятий 70-хвилинний документальний фільм про творчість колективу.
Музиканти брали участь у зйомках двох американських фільмів про Україну.
Альбом «JAZZ» був записаний на студії «Зимовий сад» Української Національної Шоу-Біржі у 1997 році.

Касети із записом цього альбому планувалося продавати влітку в Криму, де гурт грав джаз «на шляпу». Але, врешті-решт, він був розтиражований піратами з дуже низькою якістю. По суті - цей альбом - запис тих речей, які музиканти грали у переходах та на вулиці (1996-1998).
Восени 1998 року на тій же студії («Зимовий сад») записуються ще дві пісні: «Алілуя» та «Бісова сила».

…Добрий-Вечір щороку оновлює склад легендарної групи Вій (з обкладинки CD Легенди химерного краю. Антологія українського року).

Не зважаючи на підступи міжнародного громадського руху «Замість Рок-н-Ролу - бразильсько-мексиканські серіали», Добрий-Вечір продовжує роботу над майже «віртуальним» (тобто нереальним) проектом.
Провадяться експерименти зі складом (єдині постійні однодумці - ритм-машинка Alesis, бас-гітара та процесор DigiTech), створюються нові композиції, продовжуються пошуки філософського характеру.
До Дмитра та Льотчика приєднується молодий талановитий гітарист Олексій Довжок, який зумів поєднати свої музичні пошуки (як технічні, так і філософські) з традиційним саундом команди. На прикре розчарування машинки Alesis та всім на втіху до гурту повертається Микола Родіонов. З приходом в команду Олі Вязенко (віолончель) відроджується атмосфера Вія початку 90-х. Не припиняють роботу в гурті Леся Добрий-Вечір (сестра та перкусія) і Сашко Власюк (ліра та чоловік). Такий собі сімейний підряд (кажуть, у застійні часи це заохочувалося). До речі, певний час в команді працювали дядя (Мелещенко Руслан - перкусія) та племінник (Сашко Мелещенко - барабани).
У кількох концертах брав також участь (досить успішно) тромбоніст Гера Гольфстрім.

Новий склад було випробувано одразу ж. Львів. «Срібна підкова-2000».

А «Рок-Екзистенція-2000» стала зоряним часом та нагадала прислів'я «Є ще порох у порохівницях», чи щось тому подібне про відродження великого красивого птаха.

«…Незмінність часто призводить до пліснявіння й обростання мохом. Незмінність - різновид впертості, наслідки якої прогнозувати важко. Залишатися незмінним і водночас обдурити перспективу повільного відмирання - виняткове, хоче і сумнівне для критиків, задоволення. На українській рок-сцені сьогодні залишається кілка гуртів, які внаслідок різноступеневої незмінності або міфологізувалися, або набули примарної прозорості, внаслідок чого їх перестали помічати. Як з'ясувалося, даремно і передчасно. Безумовно, найпримарнішою капелою варто визнати київський Вій, що останніми роками вкрай рідко розплющував очі. «Рок-Екзистенція» успішно впоралася із пекельним (у прямому сенсі цього слова) завданням - фестиваль підняв цій істоті вії. Публіка змогла гідно оцінити моторошний і проникливий погляд потойбічно-гоголівської істоти. Очевидно, незмінність та консервативність Вія - ознаки успадковані. На відміну від «Актуса», ще однієї забутої українським слухачем формації, яка несподівано вигулькнула на фестивалі, Вій зберіг і увиразнив у своїй музиці все, за що його колись встигли полюбити, - етнічну медитативність, поганську символіку та акустичну похмурість. І хоча нові пісні з'являються вкрай рідко, проте колишні - не застарівають… («Фестиваль екзистенційної непокори» - NOTA (Українське ревю сучасної музики) #4'2000, М.Бриних).

Зараз декілька слів про те, що, не зважаючи на усілякі перепони, все ж таки робиться. Це я про Вічне.

«Музика гурту поєднує психоделію з ритмами та мелодикою слов'янського, зокрема, українського язичництва. Використовуються елементи музики українського бароко та середньовіччя. Виступи гурту Вій нагадують радше не сейшн (у звичайному розумінні), а потужне дійство, яке проходить «non-stop». За рахунок включення до аранжировки акустичних інструментів (віолончель, флейта, гобой), потужної ритмічної групи (окрім звичайної ударної установки - конги, тамтами та ін.), у поєднанні з використовуваними на концерті аудіозаписами шумів природи, голосами птахів та тварин, створюється майже містична атмосфера, стан, що переносить глядача із залу на багато віків назад, до поганських джерел людства, до природи, землі, до втраченого сьогодні людиною зв'язку з Космосом…» (Музичний критик).

© 2001 by little