Гiдроархеологiя
Все починалося у 1967 році з Експедиції Підводних Археологічних Робіт, інша назва ЕПАР. Засновниками підводних досліджень у Запорізькій області були Є.Спинов та його дослідження акваторії Старого та Нового Дніпра біля о.Хортиця. Ініціатива проведення підводних археологічних робіт належала членам міського клуба любителів підводного спорту «Скіф». В ті роки клуб входив до десятки найбільших клубів Радянського Союзу.
Характерна особливість ЕПАР для всіх часів – постійне удосконалення методики дослідження підводних об’єктів в умовах річкових систем із сильною течією та обмеженою видимістю в літній період.
До найбільш вдалих проектів ЕПАР відносяться піднімання носової частини бойового корабля 1739 року неподалік від о.Хортиці, у 1971 році – дослідження та підіймання найбільшої на території СНД колекції якорів 1 половини 18 ст. Ці якорі були виготовлені, головним чином, на північних верфях Росії. На сьогоднішній день, піднято більше, ніж 50 якорів, приблизно така ж кількість ще залишається на дні Дніпра, але з кожним роком їх кількість збільшується.
У жовтні 1999 зі дна Старого Дніпра було піднято судно, яке добре збереглося, та за конструкцією подібне до козацьких човнів періоду Російсько-Турецької війни 1737-39 рр. Їх розробка та виробництво біло пов’язане з діяльністю галерного майстра Андрія Алатчена. Усе вищезазначене, а також безліч інших знахідок, зробило колекції запорізьких музеїв більш різноманітними, а науковий архів Інституту Археології НАН України збільшився серією наукових звітів про роботу експедиції.
Два роки по тому, в тій же місцевості не поверхню підіймається та досліджується ще одна гармата часів Російсько-Турецької війни.
Останнім великим проектом ЕПАР було підіймання бригантини російського типу, яка була побудована у 1738 році. Підіймання було проведено в листопаді 2004 року. Зараз це судно знаходиться в спеціальному ангарі, де проходить його консервація.
Велика кількість знахідок ЕПАР – є результатом постійних підводних досліджень та накопичення досвіду ведення підводних польових робіт, які передаються від покоління до покоління. Найменшим епаровцям не виповнилося ще і 10 років, тоді як ветеранам - вже за 50.
Характерна особливість ЕПАР для всіх часів – постійне удосконалення методики дослідження підводних об’єктів в умовах річкових систем із сильною течією та обмеженою видимістю в літній період.
До найбільш вдалих проектів ЕПАР відносяться піднімання носової частини бойового корабля 1739 року неподалік від о.Хортиці, у 1971 році – дослідження та підіймання найбільшої на території СНД колекції якорів 1 половини 18 ст. Ці якорі були виготовлені, головним чином, на північних верфях Росії. На сьогоднішній день, піднято більше, ніж 50 якорів, приблизно така ж кількість ще залишається на дні Дніпра, але з кожним роком їх кількість збільшується.
У жовтні 1999 зі дна Старого Дніпра було піднято судно, яке добре збереглося, та за конструкцією подібне до козацьких човнів періоду Російсько-Турецької війни 1737-39 рр. Їх розробка та виробництво біло пов’язане з діяльністю галерного майстра Андрія Алатчена. Усе вищезазначене, а також безліч інших знахідок, зробило колекції запорізьких музеїв більш різноманітними, а науковий архів Інституту Археології НАН України збільшився серією наукових звітів про роботу експедиції.Два роки по тому, в тій же місцевості не поверхню підіймається та досліджується ще одна гармата часів Російсько-Турецької війни.
Останнім великим проектом ЕПАР було підіймання бригантини російського типу, яка була побудована у 1738 році. Підіймання було проведено в листопаді 2004 року. Зараз це судно знаходиться в спеціальному ангарі, де проходить його консервація.
Велика кількість знахідок ЕПАР – є результатом постійних підводних досліджень та накопичення досвіду ведення підводних польових робіт, які передаються від покоління до покоління. Найменшим епаровцям не виповнилося ще і 10 років, тоді як ветеранам - вже за 50.