Культура > Міфологія Стародавнього Риму
Трійці богів – покровителів військової доблесті і охоронцям римської держави – Юпітеру, Марсу і Квирину присвячувались спеціальні жертвоприношення, до них зверталися, молячи про перемогу в битвах. Іменем Марса був названий третій місяць року, (март), і в перших його числах проводились кінні змагання. Першого марта на честь бога проходили колони його жреців, які співали гімни. Цього дня чоловіки дарували своїм жінкам дарунки, а жінки -- рабиням. У бога війни були й інші, більш мирні обов’язки: він втілював продуктивні сили природи і вважався богом весни. Крім того, він був охоронцем полів і стад від шкідників і вовків. Тому Марсу приносили жертву і землероби і пастухи. Але перевершувала вся його військова могутність. І коли полководець ішов у похід, він йшов у храм Марса, трясучи священним щитом і списом бога, звертався до нього “Чатуй, Марсе!” Мінерва – дочка Юпітера. Її особливою прихильністю користувалися ремісники, художники і скульптори, поети і музиканти, лікарі, вчителі. Свята на честь прекрасної і мудрої богині проводилися у другій половині березня. Учні в перший день свят звільнялися від навчання і приносили своїм учителям плату за навчання. На цей день зупинялися військові дії і проходило загальне безкровне жертвоприношення коржиками, медом імаслом. Потім влаштовувались гладіаторські ігри. Мінерва входила в божественну трійцю, куди, крім неї, включали Юпітера і Юнону. На їхню честь був збудований прекрасний храм на Капітолійському пагорбі. Богинею-захисницею тварин, полів, зелених лісів, де вона іноді полювала, була Діана. Її особливо поважали сільські жителі, яким вона полегшувала важкий труд і допомагала при лікуванні хвороб. Її вважали як богинею луни і подательницю світла і життя. Біля храму Діани в Аріції, недалеко від Риму, були лікувальні джерела. І жреці богині успішно лікували хвороби. Сюди сходилися для сцілення прихильники Діани. Ті, хто одержував допомогу від богині, приносив їй, крім звичайних дарів, щей відображення вилікуваних частин тіла, зроблених з глини. Саме святилище Діани знаходилося недалеко від прекрасного озера, яке було оточене лісистими горами. Тут таки зеленіла роща. В ній міг сховатися біглий раб або злочинець. Але для того, щоб одержати схованку, він мав стати жрецем богині, убивши перед цим жреця, який охороняв рощу. Венера була захисницею квітучих садів, богинею весни. На честь прекрасної богині здійснювали урочисті жертвоприношення. Венера була матір’ю троянського героя Енея, який приплив з-під Трої в Італію, чиї пращури заснували Рим. Тому римляни віддавали Венері почесті, як прародичці римського народу. Поставлено їй святилищ у Римі велика кількість. Але самий розкішний храм Венері був побудований в І ст. до н. е.Юлієм Цезарем. Адже рід Юліїв вів свій початок від сина Енея, Асканія – Юла, який був онуком самої богині Венери. Символом богині були голуб і заєць (як знак плодовитості), з рослин їй було присвячено мак, троянду. Для формування громадської свідомості общинників велике значення мало обоження різних чеснот. Їм навіть споруджували храми. У 367 р. до н. е. у Римі, на форумі, було споруджено храм на честь Конкордії (злагоди у громаді), у другій половині ІІІ ст. до н.е. – храм на честь Свободи. Пробудити у співгромадян доблесть (віртус) згодом намагатимуться політичні діячі та оратори (Катон, Ціцерон та ін.), нагадуючи про давньоримські чесноти. Уявлення про сувору мужність римлян постало здавна. Моральний кодекс римських общинників -–воїнів та землеробів – складова частина так званого римського міфа. Використана література Міфи стародавніх українців, греків, римлян. – Одеса “Маяк”, Редакція “Ріно”, 1995. Г.Н. Підлісна “Світ античної літератури “. -- Київ “Наукова думка”, 1981. Г.Н. Підлісна “Антична література”. – Київ “Вища школа”, 1992. І.М. Тронський “Історія античної літератури”. – Державне учбово-педагогічне видавництво “Радянська школа”, 1954. Антична література. Видавниче об’єднання “Вища школа”, -- Головне видавництво, Київ, 1976.
Назва: Міфологія Стародавнього Риму
Дата публікації: 2005-02-23 (2871 прочитано) |
