This version of the page http://kut.org.ua/books_a0094.php (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2006-10-13. The original page over time could change.
Страна приливов. Митч Каллин. (рецензія) Автор: Ксенія Владимирова / kut.org.ua, інтернет-часопис про культуру






анонси статей

ЧОРНИЙ БЛАЗЕНЬ

Будь-яка культура повсякчас усвідомлює свій кризовий стан, проте справжня небезпека виникає не за ситуації, коли не видно нічого глибшого за шаровари та конкурентоспроможнішого за писанку. Рівень розвитку падає лишень за відсутності бунтівника, трікстера, Чорного блазня, який споглядає повсюдну ентропію, сміючись. Тож безкомпромісність і безапеляційність Подерв'янського робить його саме тим дефіцитним альтернативним продуктом, необхідним для споживання нашій гіпотетичній КОНТРкультурі.
докладніше тут

СУТЬ ТАНЕННЯ, АБО ПЕРЕХІД ДОЗВОЛЕНО

Ну ось, із четвертим романом "Намір!" уже справді прийшов час судити про Дереша поза контекстом його віку, може, й незважаючи на попередній його здобуток, щоби не стати заручником споглядання ймовірної еволюціїї автора. Проте від самого початку книга провокує обізнаного читача на порівняння - настільки контрастує сьогоднішній Дереш із собою колишнім. Чи є втрата драйву ознакою зрілості, чи є втрата метафоричності віднайденням класичної інтонації?
докладніше тут

ВПАДІННЯ В МЕЙНСТРЬОМ

Самовизначення Світлани Поваляєвої "гламурний панк" - не помилка. В час, коли контркультура перетворюється на культуру клубну і кожен true gop може приєднатися до травестії скінотеатру, це - мімікрія, самоіронічне признання в штучності задля рятування своєї інакшості.
докладніше тут

"ПОБЄДА" СКРЯБІНА І ВАПШЕ

У ранній пісеньці з альбому "Мова риб" Андрій Кузьменко, лідер гурту "Скрябін", звертався до своїх фанів: "Мій тато має бороду, сто баксів і гараж, / А я їх маю десять, бо нашо мені мені той раш?" Минув час, батьківські бороди посивіли, а дитячі біографії підросли. Тож у розгорнутому конспекті своєї давньої пісні, на який схожа збірка прози "Я, "Побєда" і Берлін" Кузьми Скрябіна, вже не сто, а цілих двісті баксів спричинюють з'яву чудового чтива.
докладніше тут

"В ЛІТЕРАТУРІ МУСИТЬ БУТИ ХОЧ ЩОСЬ СВЯТЕ…"

Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК

Писання, принаймні я би того хотіла, ніколи не стане для мене професією. Писання завжди дилетанство, і в тому найбільший кайф. А "кар'єра" в писанні найбільше залежить від фортуни, від того, наскільки на часі те, що ти пишеш. Ти можеш попасти, а можеш ні, але це від тебе не залежить, бо ж все одно не змінишся.
докладніше тут

архів статей

можна подивитися тут



Країна припливів

Ксенія ВЛАДИМИРОВА, Київ.
Липень 24, 2006 р., понеділок.

Рідко буває, коли книга, за якою був знятий чудовий фільм, варта того, щоб її прочитали. Роман "Країна припливів", який надихнув Террі Гілліама на однойменний фільм, - одна з таких приємних несподіванок.

Характерництво роману надало те, що головна оповідачка в ньому - одинадцятирічна дівчинка, вигадько Джеліза-Роза. Кожен, кому вже минуло 20 років і хто прочитає, як вона розмовляє з головами ляльок Барбі, зі святличками, білками та квітами, пригадає про що, й головне - як він/вона думали у дитинстві.

Одначе цю андерсенівську дівчинку - лагідну, чуйну, але самотню та бідну - американський письменник оселив не в Данії, а в Америці - спочатку в Лос-Анджелесі, а потім - у забутім Богом домі штату Техас.

Розтрощені пляшки, ранішній шприц, який слухняна доця готує своїй матері, - трагічна реальність життя дитини. І все ж, читач мусить подякувати Мітчу Калліну, що письменник не спокусився розгортати модні ідеї щодо дитячого садизму (про це багато писав Іен Бенкс в "Осячий фабриці"), або щодо дитячої сексуальності.

Поза романом залишилася й соціальна тема "дітей року": батько Рози - відомий рок-фолк-композитор та музика, його ім'я було святе для всіх, хто брав в руки гітару. Але автор тільки прозоро натякнув на долю цих дітей (зауважимо: кого цікавить ця тема, може почитати твори французького письменника Мішеля Уельбека).

Ця книга про інше - про те, що таке життя та смерть. І пронизливо вона звучить не тоді, коли автор розповідає про таксидермістку Делл, колишню коханку батька Рози та детально описує, як вона оббілує трупи, а коли дівчинка кожен день зранку провітрює кімнату, де як їй здається, все спить та спить її батько.

Проте Мітч Каллін не відмовив собі в задоволенні пограти з читачами. Коли перегортаєш останню сторінку книги, сумніваєшся - а може, все, про що йшлася мова, тільки промайнуло в голові дівчинки, яка втратила свідомість під час аварії потяга.

Митч Каллин. "Страна приливов".СПб.: Азбука-классика, 2006

Статтю запозичено з часопису "Киев Сити".

КИЕВ СИТИ
Регулярность: два раза в месяц.
Подписной индекс: 94658

Журнал можно приобрести:

• Киоски "Союздрук",
• Газетные раскладки по городу и вблизи станций метрополитена.
• Супермаркеты семейной покупки: Фуршет, ЭКО, Мегамаркет.
• Торговые центры: Глобус, Метроград, ГородОК, Променада центр, Альта-Центр, Универмаг "Украина", супермаркеты "Эко".