ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
Від самого свого зародження лікувальне мистецтво, а згодом і, власне, медична наука мали на меті лікування хвороб; друга ж частина медичної доктрини незмінно полягала у збереженні і зміцненні здоров’я. За переказами, володарі Древнього Сходу платили своїм лікарям тільки тоді, коли самі володарі та члени їхніх сімей були здорові. Корифеї світової й вітчизняної медицини надавали першочергове значення здоров’ю, як великому дарові природи. Уявлення про здоров’я не раз змінювалося за час розвитку медичної науки, проте лише з появою санології (медичної валеології), яка є наукою про здоров’я, стало можливим якісно й кількісно визначати здоров’я.
Однак розкриття принципових закономірностей в галузі здоров’я повинно ґрунтуватися на уявленнях про природу людини як діалектичної єдності біологічного та соціального, суб’єктивного та об’єктивного. З цих позицій дефініція здоров’я людини виглядає як життєздатність добробут індивіда з точки зору його фізичної, психічної та соціальної сутності.“ Здоровою може вважатися людина, - писав ще у 1941 році американський теоретик медицини Г. Сігерист, - яка відзначається гармонійним фізичним та розумовим розвитком і добре адаптована до навколишнього фізичного та соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні і розумові здібності, може пристосовуватися до змін у середовищі, якщо вони не виходять за межі норми, і внести свій вклад в добробут суспільства, відповідний до її здібностей. Здоров’я тому не означає просто відсутність хвороб: це дещо позитивне, це життєрадісне й охоче виконання обов’язків, які життя покладає на людину”.
З наведеного вище можна зробити висновок, що формування здоров’я – це багатогранний процес, який складається з таких основних чинників:
Лікарів – санологів цікавлять чинники, які піддаються корекції протягом життя людини: спосіб життя, психологічний стан та соціокультурні умови життя людини. Для оцінки й корекції способу життя існують основні компоненти здорового способу життя, які були визначені при спостереженні за 7000 дорослими людьми протягом 5,5 років ( за Паффенбаргером Р.С. та Ольсеном Е.):
До цього можна додати також:
Наприклад, чоловік 45 років, який має від нуля до трьох із перших семи звичок, має шанс прожити ще 21,6 років (до 67 років), тоді як той, хто має 6 – 7 звичок – 33,1 (до 78 років). Іншими словами, середня можлива тривалість життя може збільшитись на 11 років за рахунок зміни своїх звичок. Автори дослідження встановили також, що стан здоров’я у людей, які мали всі сім звичок, був таким самим, як і у людей, які молодші за них на 30 років, і не мали цих звичок.
Не випадково у преамбулі програмного документу, виданого у 1992 р. Міжнародним союзом санітарної освіти говориться: “…сьогодні ми не можемо запропонувати для зміцнення та захисту здоров’я нічого кращого, ніж санітарна освіта”. Треба змінити пріоритети в профілактиці від профілактики хвороб до профілактики поведінки, яка може привести до захворювання. “Освіченість полягає не в тому, щоб більше знати, а в тому, щоб інакше себе поводити” (Джон Раскін).
За останні роки наука про здоров`я людини швидко перетворюється у домінуючу за своїм значенням, галузь знань та досліджень, важливу для всього людства. На стику медицини, екології, педагогіки, соціології та інших наук виникла нова наука - валеологія. Валеологія - теорія і практика формування, збереження і зміцнення здоров`я індивіда з використанням медичних, соціальних, психологічних та інших технологій.
Здоров`я людини - категорія наукового пізнання в санології. Тому було б доцільно дати визначення, що таке здоров`я. Існує більше ста пропонованих визначень здоров`я. Доцільно навести основні та найбільш повні.
Здоров`я - це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних дефектів (Статут ВООЗ).
Здорова людина - це фізично та розумово гармонійно розвинута людина, добре адаптована до навколишнього фізичного та соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні та розумові здібності, може пристосуватися до змін в навколишньому середовищі, якщо вони не виходять за межі норми, і внести свій вклад в добробут суспільства, відповідний до її здібностей.
Здоров`я - це позитивне, життєрадісне та охоче ставлення до виконання обов`язків, що покладає на людину життя.(Сігерист Г. 1941 р.)
Здоров`я - здатність до пристосування, самозбереження і саморозвитку у навколишньому середовищі, яке постійно змінюється (за В.А. Ліщук, Е.В. Мостковою, 1994)
Більш детально: здоров`я - це здатність:
- зміцнювати опірність організму до зовнішніх і внутрішніх негативних чинників, старіння, детренованості м’язів та інших форм деградації;
- зберігати тривалість повноцінної життєдіяльності;
- удосконалювати можливості, якості і здібності свого організму, якість життя і середовища проживання;
- зберігати і примножувати культурні, духовні і матеріальні цінності;
- формувати позитивне ставлення до себе, близьких, людства в цілому.
За даними ВООЗ, здоров'я людини залежить:
- від способу життя - на 50%;
- від спадковості - на 20 %;
- від екології - на 20 %;
- від рівня медичної допомоги - на 10%.
Важливо виділити основні чинники, які сприяють зміцненню здоров`я
- сприятливі екологічні умови;
- гігієнічний режим праці та відпочинку;
- фізична культура;
- раціональне харчування;
- загартування;
- психогігієна;
- особиста гігієна;
- своєчасне звернення до лікаря;
- безпечний секс.
До чинників, що погіршують здоров’я, можна віднести:
- забруднення навколишнього середовища;
- лінощі (абулія);
- знижена рухова активність (гіпокінезія);
- психофізичні перевантаження, стреси;
- шкідливі пристрасті, наркоманія;
- безсистемне споживання інформації;
- самолікування.
Здоровий спосіб життя має такі основні компоненти:
Рухова активність Раціональне харчування Загартування Режим праці та відпочинку Сексуальне здоров’я Психогігієна Духовне здоров‘я
ГОЛОВНА
На початок