Громадська організація Фестиваль Київська Русь готує на Радника Президента України судовий позов

Прочитано: 10 Прокоментовано: 0 Рейтинг: - | - Додано: 08.05.2006

Версія для друку Скачати новину Додати коментар

Таке остаточне рішення затійники фесту прийняли після того, коли вичерпали усі "мирні" можливості досягти якогось порозуміння з паном Гришком щодо назви дійства, проведеного днями під його началом. За словами одного зі засновників і художнього керівника Фестивалю "Київська Русь" Тараса Грималюка, добродій Володимир мав достатньо часу, аби вибачитися за відверту крадіжку назви вже як п'ять років існуючого фестивалю, або ж знайти взаємоприйнятне рішення.

Передісторія суперечки наступна. Вперше Всеукраїнський Фестиваль "Київська Русь" відбувся ввечері 6 липня у київському Театрі оперети і продовжився крізь Купальську Ніч 2001 року вже у неформальному оточенні на озерах у Пущі Водиці. Відтоді фест встиг познайомити глядачів зі спадщиною нашого народницького співу, з музикою Українського бароко, з рідною епічною традицією, з романтизмом в Українській музиці ХIX – XX ст. та академічною музикою України кінця XIX ст. Щороку затійники вибудовували фестиваль так, аби розкрити певний зріз нашого співочо-музичного літопису і запрошували на свої підмостки самий цвіт вишуканої вітчизняної музики, зокрема Національний заслужений симфонічний оркестр України, Національну академічну хорову капелу "Думка", Симфонічний оркестр Національної радіокомпанії, Державний естрадно-симфонічний оркестр, Ансамбль солістів "Київська камерата", Хорову капелу "Почайна", Камерний хор "Київ", Ніну Матвіенко та Ансамбль давньої музики Костянтина Чечені, десятки й десятки автентичних колективів, співців, лірників, кобзарів. Востаннє "Київська Русь" (ота первинна) відбулася у грудні минулого року і перемістилися зі звичного для себе Театру оперети до приміщення Національної опери України.

Дійство спромоглося вистояти за будь-якої влади, а головне – з роками не закостеніло творчо. У розмові з Міжмережним виданням "Главред" Президент фестивалю "Київська Русь" Володимир Бондаренко поділився задумами на майбутнє: “Ми поступово, фестивальними методами, освоюємо всі пласти української музики. Попереду в нас дуже серйозні речі, пов'язані зі стрілецькою і козацькою піснею. Є ідея організувати цей фестиваль абсолютно не так, як ми його робили раніше. Ми хочемо провести його біля входів до всіх православних храмів Києва, де будуть співати лірники, кобзарі. Найкраще це було б зробити на Покрову, – продовжив президент фестивалю. – Думаю, що ми повинні повернутися і до творчості радянської епохи. Тоді в Україні пісенна творчість була дуже розвинена. Ми вже допомагали проводити творчі вечори поета Михайла Ткача, який збагатив українську культуру такими шедеврами як "Марічка", "Сини", "Полетіла ластівка" та ін. Але це творчість лише одного пісенного поета. А ми хочемо звернутися до ліричної пісні взагалі”.

Автор цих рядків був очевидцем кожного з фестів, крім того "Київська Русь" по собі добряче "наслідила": за матеріалами фестивалю лише компактів з українською академічною та традиційною музикою видано 5 альбомів, які безкоштовно розповсюджено серед знавців, навчальних закладів та культурницьких організацій. Фестиваль включено до програми заходів Міжнародного проекту "Київ – Європейська культурна столиця 2010". Що вже говорити про численні видруки в періодиці, часописах, в Міжмережжі, про телевізійні версії, рекламні ролики, афіші, запрошення, офіційні розпорядження Київської адміністрації про проведення дійства (фестиваль щороку офіційно проводиться Київською міськрадою та Головним управлінням культури м.Києва)… Зрештою, його відвідали тисячі людей!

Тож коли з'явилися перші повідомлення, що наш шанований тенор проводить на зламі квітня-травня цього року фестиваль "Київська Русь" за участі дивних як на усталені рамки дійства виконавців, то спочатку подумалося, або щось недочув, або проґавив мить, коли до оргкомітету долучився Володимир Гришко. Але помалу почала й закрадатися підозра, же щось негаразд: не в правилах затійників цього поважного злету, а також провідної Мистецької агенції "Арт Велес" (співорганізатор фестивалю), на рахунку якої ціла копиця відомих і видних заходів, робити все без належного попереднього оповіщення. При спробі уточнити подробиці раптового фесту (від останньої "Київської Русі" не минуло й півроку!) вилізло, що йдеться зовсім про інший захід, до якого ні "Арт Велес", ні власне фестиваль не мають жодного відношення.

На запитання вже згаданого "Главреду", який же був смисл називати свій фест так само, як вже існуючий, Володимир Гришко відповів: "А як я повинен був його назвати? "Київська вода"?.. Є ж такий кінотеатр "Київська Русь", хор… Так що, хай вони звертаються до мене, я їм все поясню. "Київська Русь" є і буде. І продюсер цього фестивалю – Володимир Гришко. І ще: мій фестиваль "Київська Русь" перебуває під патронатом Президента України…"

Сам по собі патронат Президента – явище дійсно почесне і зазвичай таким статусом можна тільки пишатися. Але коли ним прикриваються як фігою, бо це єдиний козир, ще й хизуються, мовляв, я радник Президента, а ви тут хто?, тоді даруйте: це не робить честі ні інститутові патронату, ні "патрону", ані дійству. І мистецької вартості заходу тим паче не додає: Кучма теж багато чого полюбляв патронувати (радше "кришувати"), а пошкрябаєш – "шансон". Блатняк тобто.

Здавалося б, доводи пана Гришка переконливі: назва "Київська Русь" є поняттям історичним і загальновживаним, тому зареєструвати це словосполучення як торгову марку неможливо. Це так само, як ніхто не годен приватизувати собі у виняткове користування такі священні знаки людства, як хрест чи свастику. Пречудово знаючи це, зачинателі тої "першої" "Київської Русі" – художній керівник Тарас Грималюк, віце-президент Остап Семерак, Президент фестивалю Володимир Бондаренко, інші соратники – й обрали у 2001 році єдиний юридично виважений шлях: вони створили і зареєстрували Громадську організацію під назвою (позір!) "Фестиваль "Київська Русь". Сама ГО виконує роль управи дійства, а ключовим тут є слово "фестиваль": відтоді зареєструвати будь-яку иншу юридичну особу, в заголовку якої вживається зазначене словосполучення, неможливо. Підтвердити це або спростувати і має суд.

"Ми вимагатимемо, насамперед, привселюдних вибачень від Гришка, як засновника та головного продюсера новоявленого дійства, і будемо доводити, що тільки наша громадська організація має право використовувати назву "Фестиваль "Київська Русь", – каже Тарас Грималюк. – По друге, наполягатимемо на відшкодуванні моральної шкоди, завданої імені та репутації фестивалю. Заразом випробуємо і нашу судову систему на предмет того, як вона розуміє право інтелектуальної власності".

У розвої подій пан Гришко збрехав керманичам Фестивалю "Київська Русь" (первинного) п'ять разів.

1. Спочатку він заявляв, що назва його фесту запатентована, а їхнього (для уникнення плутанини умовно назвемо дійство з п'ятирічним стажем "арт-велесовим") – ні.
2. Потім відомий тенор заявив, що його "Київська Русь" запатентована як класичний фестиваль, а "арт-велесовий", мабуть, як етнічний чи фольклорний.
3. За тим наголоси змістилися і Гришко переконував, що у нього "Київська Русь" зареєстрований саме як фестиваль, а у "арт-велесовців" то лиш громадська організація з такою назвою.
4. З плином часу радник Президента Володимир Гришко почав стверджувати, що зі свого боку він подав усі необхідні документи на реєстрацію фестивалю і в нього їх відповідні установи прийняли. А раз прийняли – значить, вважай, що зареєстрували. Проте за два дні до початку концертів, 28.04.2006 на ім'я Тараса Грималюка і Володимира Бондаренка під вихідним числом "88" факсом надійшов офіційний лист за підписом Гришка, з якого ясно, що жодними реєстраційними документами на проведення фестивалю з такою назвою він не володіє (лист додається).
5. Врешті решт з'ясувалося, що і це брехня. У розмові з Грималюком пан Гришко таки визнав, що документи-то вони подавати-подавали, але у реєстрації їм було відмовлено, бо згідно чинного законодавства таке загальновживане поняття, як "Київська Русь" не може бути зареєстроване як окрема назва фестивалю, торгова марка тощо.

Витоками цього першого прецеденту у фестивальному житті України Тарас Грималюк ладен бачити "людський чинник": "Можливо, В.Гришко вирішив просто мені відомстити за те, що я як режисер не погодився включити його до програми святкування річниці Помаранчевої революції… Бачте… Він дуже хотів щось заспівати перед виходом Президента на сцену, але я йому пояснив, що у нас тоді на Майдані були інші традиції".

Незалежно від майбутнього вироку суду, фестиваль під краденою назвою вже відбувся. Більше того, най під якимось хитким, та все ж патронатом Президента України. Рівно ж як і під якусь непевну приказку про єднання буцім трьох братніх слов'янських народів. І кошти на його проведення у сумі привселюдно заявлених Володимиром Гришком мільйон двісті тисяч знайшлися. Правда, шановний тенор не уточнив, в доларах то чи в гривнях, але навіть і в наших грошах сума чимала. На не вкрадений же Фестиваль "Київська Русь", який з року в рік витягує з небуття питомо Український співочий звичай і має безсумнівну мистецьку вартість, у влади заледве нашкреблося 60тис. гривень.
Сьогодні вкрали назву фесту – завтра відберуть саму Русь.

Зі стрімким розростанням Інтернету для будь-якого учасника цього вже далеко не віртуального інформаційного простору дедалі гостріше постає питання чіткого розпізнавання і виокремлення: аби пошукові системи на зразок Ґуґлу, Яндекса тощо безпомилково й однозначно на передні шпальти виносили посилання на сторінку саме вашої фірми, гурту, товариства чи матеріали саме про ваш фестиваль. Тому так важливо, щоб назва кожного суб'єкта Міжмережжя була неповторна і самобутня. До квітня цього року на запит "Фестиваль Київська Русь" в першу чергу вистрибували відомості про один-єдиний музичний злет – саме про той, що існує з 2001 року. Після появи фестивалю Володимира Гришка ця чітка однозначність розмита. Якщо опустити етичну суперечку, мовляв, "красти не гарно", а зосередитися лиш на прагматиці, то зрозуміло, чому засновники первинної "Київської Русі" б'ють у дзвони: ще зо п'ять таких однойменних дійств, і про власну ідентифікацію в Інтернеті як найбільшому, сучасному і всеохопному джерелі інформації можна забути. Цього, мабуть, відомий тенор і сам не врахував, але воно ж б'є бумерангом й по його починанню. Як то мовиться, не рий яму іншому, бо може вона в нього вже є.


Олег Скрипка, ватажок рок-гурту ВВ:
"Фестиваль "Київська Русь" відомий як найстаріший професійний фестиваль який працює з різними напрямками музики, в тому числі і з етнічною. Я працював з фольклорними гуртами, які відкрилися для мене саме на цьому фестивалі. Організаторами "Київської Русі" було продемонстровано справжній професіональний підхід до його організації та наповнення. Я залюбки користуюся дисками цього фестивалю, переслуховую їх. Саме користуючись досвідом фестивалю "Київська Русь" була зроблена "Країна Мрій".
Півроку тому я спілкувався якось з Гришком і той поділився зі мною своїми планами створити фестиваль "Київська Русь". Я йому розповів, що такий фестиваль вже існує, є відомим і дав йому телефон Тараса Грималюка. Порушення авторського права у нашій державі, нажаль, звична річ. Я неодноразово мав судові справи по цій проблемі і вже знаю як важко з цим боротися, як відстоювати у суді. Організатори "Київської Русі" за всіма законами можуть відстояти свій фестиваль, але я вважаю, що потрібно спробувати вирішити це питання на рівні переговорів".

Ніна Матвієнко – Народна артистка України :
"Взагалі-то я вперше чую про цю ситуацію, адже фестиваль "Київська Русь" існує вже 5 років. Кожен щось хоче зробити корисне і робить це по своєму, не знаючи, можливо, що таке вже існує. Особисто я брала участь у фестивалі і не один раз. "Київська Русь" – це ідейне розкриття багатогранності української музичної культури. Я підтримую вже існуючий фестиваль і його організаторів, думаю, потрібно просто повідомити В.Гришку, що такий фестиваль вже існує. А він нехай придумає іншу назву. Назв на фестивалі у нас мільйон, тільки обирай, можна "Русь", або навіть "Прадавня Русь".


За матеріалом ФДР Радіоцентру.

Анонс Одно из самых важных и значимых нововведений в Интернет-казино Grand - наличие системы контроля честности всех азартных игр казино, что дает возможность полностью уйти в игру, не задумываясь о подтасовке или обмане. Также в интернет казино Grand Casino можно пополнить счет и вывести выигрыш большим количеством способов (Webmoney, Яндекс.Деньги, Кредитные карты, E-gold, Rupay, банковский перевод,…) и размер минимальной ставки - всего 1 цент. Кроме этого можно начать игру в тестовом режиме – на интерес (без денег). Скачать казино Сравнение цен    Мобильные телефоны MP3-плееры Телевизоры Холодильники Видеокамеры Стиральные машины Цифровые фотокамеры DVD-плееры Пылесосы