Експозиція музею Лесі Українки поповнилась двома виставками, що урізноманітнюють культурний відпочинок ялтинців та гостей міста:

- виставка робіт відомого народного майстра Миколи Вакуленка «Небилиці на полиці».

(докладніше) Микола Миколайович Вакуленко, заслужений майстер народної творчості України
Народився 14.12.1948 р. в м. Алупці. Закінчив Київський політехнічний інститут (1972).
1980 року отримав звання народного майстра декоративного і прикладного мистецтва.
1988 року отримав звання заслуженого майстра народної творчості України.
Автор двадцяти персональних виставок.
Учасник обласних та всеукраїнських мистецьких виставок: Ялта, Феодосія, Луганськ, Донецьк, Канів, Київ, Опішне, Каунас (Литва), Москва (Росія), міжнародних: XVII Робітничий фестиваль НДР (Берлін, 1978), VI Міжнародне бієнале гумору і сатири в мистецтві (Габрово, Болгарія, 1983).

Учасник ІІ Всеукраїнського симпозіуму монументальної кераміки в Опішному «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (1988) та ІІ Національного симпозіуму гончарства «Опішне-2001».
Твори зберігаються в Музеї чортів (Каунас, Литва), Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, Музеї народної архітектури та побуту України (Київ), Національному музеї Тараса Шевченка (Київ), Шевченківському національному заповіднику (Канів), Музеї народної архітектури та побуту у Львові, Картинній галереї самодіяльних художників (Золотоноша), Сумському художньому музеї, Національному заповіднику «Хотриця», Меморіальному музеї Марка Кропивницького (Кіровоград), Луганському художньому музеї, Дніпропетровському історичному музеї ім. Дмитра Яворницького, інших державних і приватних колекціях, Кримському краєзнавчому музеї (Сімферополь), Сімферопольському художньому музеї, Будинку-музеї ім. Чехова (Ялта), Ялтинському історико-літературному музеї.

За чверть століття захоплення керамікою він став, як сам стверджує,
«кращим гумористом серед керамістів, та кращим керамістом серед гумористів».

- САНАТОРІЙНА ЗОНА: Українські письменники 20-30-х років і Крим
(з 15 червня по 10 жовтня)
Виставка створена на базі фондів Харківського Літературного та Ялтинського історико-літературного музеїв і є черговим втіленням проекту «Літературні музеї в гостях у Ялті».
(докладніше)
Кримські мотиви займають важливе місце в українському письменстві. Наш «богоданний» край надихав на творчість Якова Щоголева і Лесю Українку, Агатангела Кримського і Олександра Олеся.
У 20-х роках на Південному березі Криму почав формуватись радянський курорт. Колишні палаци перетворювались на здравниці, куди неодноразово приїжджали українські літератори. Тут вони черпали наснагу, насолоджувались щедротами природи, шукали душевної гармонії і свободи, свої враження – благоговійні і монументальні, іронічні і грайливі – переливали у численні твори.
Пореволюційна доба сприяла справжньому ренесансу національного мистецтва. Проте незабаром творча інтелігенція опинилась у лещатах тоталітарної системи. Для багатьох митців, доля яким послала жорстокі випробування, зустрічі з Кримом залишились найсвітлішими спогадами на все життя, що нерідко обривалось у герці з антигуманною владою.
Когорті талановитих письменників 20-30-х років присвячується ця виставка. Ось далеко не повний їх список:

Іван Багряний
Остап Вишня
Аркадій Любченко
Петро Панч
Валерій Підмогильний
Максим Рильський
Микола Зеров
Павло Филипович
Михайло Драй-Хмара
Павло Тичина
Євген Плужник
Микола Чернявський
Кость Буревій
Михайль Семенко
Валер’ян Поліщук
Іван Дніпровський
Микола Куліш
Володимир Свідзинський…

***

 

Галявина казок як оригінальний музей дерев'яної скульптури просто неба на сьогоднішній день повністю підготовлена до курортного сезону. Експозиція даного музею є підвладною різним негативним кліматичним чинникам, що призводить до швидкого її руйнування. Тому вона потребує регулярного догляду. З урахуванням цієї обставини проведена авторська реставрація художньо-архітектурного входу, «Слов'янського поселення», «Теремка» та окремих скульптур, які внаслідок несприятливих погодних умов частково втратили свій експозиційний вигляд. Відремонтований виставковий павільйон. де представлені, в основному, пластика малих форм і флористичні картини, до яких були вжиті необхідні косметичні заходи. За тоновані бетонні скульптури. Відповідно до специфіки музею складений новий естетично оформлений етикетаж. Відремонтована огорожа території музею, засипані мілкою галькою ґрунтові нерівності на екскурсійному маршруті, підстрижені чагарникові посадки, упорядковані квітники та господарське подвір'я.
Недоліком музею є до деякої міри збідніла експозиція. Дерев'яні скульптури вразливі до атмосферних опадів і не завжди підлягають реставрації. В окремих випадках їх доводиться списувати. Необхідною умовою розвитку музею є збільшення фінансування на придбання нових експонатів. Крім того, слід створити постійно діючу художню раду з середовища скульпторів і мистецтвознавців для кваліфікованої оцінки і якісного відбору мистецьких творів, призначених для експозиції музею.
На Галявині казок з самого початку закладена ідея народної творчості. Отже, доцільно було б залучити до співпраці провідних народних майстрів скульптури з усіх регіонів України з метою поповнення експозиції і реконструкції музею. Задля цього слід було б клопотатися перед Міністерством культури і туризму України стосовно фінансової підтримки на закупку нових художніх творів.
Галявина казок ? важливий культурний об’єкт відпочинку для жителів і гостей курорту. У світлі загальнодержавної програми охорони, відродження, збереження і розвитку культурної спадщини необхідно домагатися підтримки даного закладу з боку місцевих владних скульптур як єдиного на теренах України дитячого музею казки, який через народну творчість і образотворче мистецтво проповідує високі ідеї Добра, Злагоди, Любові і несе в собі великий естетичний і патріотичний заряд.

***

27 жовтня 2005 p. пішов з життя визначний діяч української культури, незмінний керівник капели бандуристок ім. Степана Руданського Кримського гуманітарного університету, організатор унікального музею кобзарства Криму та Кубані Олексій Федорович Нирко.
За вісім десятків років, що випало йому топтати ряст на землі, він сповна пізнав всі трагедії ХХ століття – голодне дитинство, гіркий смак Другої світової війни, випробування сталінських таборів. Але попри все зберіг світло душі, творчу наснагу, палку любов до бандури та української народної пісні. Олексій Федорович Нирко виплекав чимало своїх послідовників на кримських теренах, заслужив глибоку повагу своєю відданістю ідеї відродження української культури.
Тепер нам втілювати всі плани та задуми Учителя, продовжувати справу, якій він по-лицарськи служив все своє життя.
Хай земля йому буде пухом!