Current music:

Верховина - Копав криниченьку. а дівчину не дістав

Простоквашине: Нова загроза

Увечері, коли всі знову отримали шістдесят хвилин особистого часу, щоб випрасувати і випрати одяг, кіт Матроскін вирішив створити підпільну організацію.

Він запросив усіх своїх у льох. Своїми виявилися: дядько Хведір, Шарик, галченя Хапайло і тато Діма.

- Ви як хочете, - каже Матроскін, - а так жити не можна.

- Правильно, - погодився тато. - Назріває революційна ситуація. Низи не можуть, а верхи (він постукав пальцем по стелі) не хочуть жити по-старому.

Галченя Хапайло одразу закричав:
- Хто там? Хто там?

- Там вони, - відповів тато, - чорні полковники.

- Треба шукати вихід, - продовжив кіт.

- Є, - сказав Шарик. - У вже є. Я вже знайшов. Дуже цікавий вихід.

- Який? - питає кіт.

- Треба видати тітку Тамару заміж.

Ідея всі сподобалася. Всі стали в голові женихів перебирати.

- За кого? - запитав Матроскін. - Чи не за поштаря за Пєчкіна?

- Ні, - відповідає Шарик. - Поштар Пєчкін її не потягне. Треба її за професора Сьоміна видати. За того, котрий мову звірів вивчає. Він нещодавно з Африки повернувся, я знаю. Він крокодилячі діалекти вивчав.

- Але як це зробити? - питає дядько Хведір. - Адже вони навіть і не знайомі.

- А так, - каже Шарик. - Знайомство по листуванню. Ми між ними листування налагодимо. Або через оголошення в газеті.

- Добре, - згодився Матроскін. - Налагоджуй. Які ще будуть пропозиції і варіанти?

Тато сказав:
- Тіснувато їй у Простоквашинім. Їй би на великий державний простір вийти. Давайте її у Державну думу висувати.

- А вона справиться? - висловлює сумнів Шарик. - Це ж яка робота! Це ж за всю країну думати.
- Вона й на міжнародному рівні справиться, - каже тато. - Вона за всю планету думати може. Вона там такого натворе!

- От хай там і творе – на міжнародному рівні, - вирішив Матроскін. - А Простоквашине хай у спокої залишить.

Всі до праці взялися. Шарик почав листування між тіткою Тамарою і професором Сьоміним налагоджувати. Матроскін і дядько Хведір почали листівки обдумувати для виборів у Державну думу. А тата для виховання на сіно відкликали.

Сестра мами Римми полковник по госпчастині на пенсії Тамара Семенівна теж збори влаштувала. Вона зібрала на сіні всіх дорослих і каже:

- Можна, звичайно, вести рослиний спосіб життя. Жити як живеться: встав, поїв, поспав. Знову встав, поїв, поспав.

- На пошту сходив, - додав Пєчкін.

- На пошту сходив, - підхопила тітка Тамара. - І все! Через сімдесят років життя пройшло повз. Люди мають бути кудись націлені. На щось дуже важливе.

- Ми не ракети, - пробурмотів тато, - щоб нас кудись націлювати. Треба просто жити.

- Ох, Димитрію, - сказала тітка Тамара, - ти вже дожився. Від тебе син утік. А була б у нього мета в житті, нікуди б він від тебе не пішов. Ну от скажи ти мені, на що ти його націлював?

- На “книжку прочитати”, на “в магазин сходити”, на “в шахи пограти”...

- І всього лиш?! А якби ти його націлив до двухтисячного року космос освоїти, на Місяці у футбол грати з китайцями, він би нікуди б не пішов, він був би ділом зайнятий.

- Він би китайську мову вивчав, - сказав тато.

• Mini Sitemap:

• Manage Account
• Account Settings
• Upgrade

• Support & FAQs
• Be a Support Volunteer
• Feedback & Contact Us

• Site News & Updates
• LJ is OpenSource
• Our Policies

• LJ Gift Shop
• Downloads

• More... (Full Sitemap)