Експозицiя

Музей історії запорозького козацтва Національного заповідника “Хортиця” був відкритий 14.10.1983 р., як Музей історії м. Запоріжжя. В 1993 р. музей було перепрофільовано в Музей історії запорозького козацтва.
Фондова колекція музею комплектувалася на матеріалах переданих з Львівського, Луганського, Ровенського музеїв та в ході археологічних та етнографічних експедицій. На сьогоднішній день фондозбірка становить понад 32 тис. музейних предметів.
Експозиційна площа музею становить 1600 м 2.  В музеї відкрита для огляду постійна експозиція, 4 діорами, виставки присвячені історії запорозького козацтва.
Перший розділ експозиції музею присвячeний археології о.Хортиця. Тут можна ознайомитись з матеріальною культурою людей, які проживали на острові в добу середнього палеоліту (35 тис. р.т.), мезоліту (10-7 тис. р.т), неоліту (6-4 тис. до н.е.). Представлені знаряддя праці з кременю, ліпний посуд.
На північ від о. Хортиця на скелях Три Стоги в 1927-29 рр. були відкриті пам’ятки енеолітичної культури – середньостогівської (5-3 тис. до н.е.). Саме представники цієї культури першими в Європі приручили коня. В музеї можна побачити череп коня та посуд цього часу.
В добу бронзи (XVIII-VIII ст. до н.е.), за результатами археологічних досліджень, о. Хортиця стає духовним центром Дніпровського Надпоріжжя, про що свідчать культові споруди, виявлені на острові.
Протягом залізного віку (VIII ст. до н.е. – поч. н.е.) по нашій території прокотились хвилі кочових войовничих племен кіммерійців, скіфів, сарматів.   Скіфи залишивши після себе численні пам’ятки: курганні і грунтові могильники, унікальне Совутинське городище. В музеї можна побачити скіфське озброєння та жіночі прикраси. 
На початку нової ери на Хортиці з’являються представники черняхівської культури, які жили осіло, займалися землеробством.
В другій половині І тис. н.е. значну частину Східної Європи займали слов’янські племена, які у Х ст. утворили державне об’єднання – “Київська Русь”. В 1970-х – 1990-х рр. В південній частині о. Хортиця було досліджено багатоетнічне поселення “Протовче”. Основним заняттям  населення, яке тут проживало було орне землеробство, тваринництво, серед ремесел набули поширення обробка металу, ткацтво, промисли. В експозиції є предмети, яким користувалось це населення. Поруч можна побачити фрагмент човна-однодревки (ХІ ст.) та стовбур дуба, якому 6 тисяч років.
У давньоруських літописах під роками 1103, 1190 Хортиця згадується як місце збору давньоруських дружин перед військовими походами.
За версією письменника Семена Скляренка на Хортиці навесні 972 р. загинув київський князь Святослав. Цій події присвячена діорама музею “Битва Святослава біля Дніпровських порогів у 972 р.”. Автор діорами - лауреат Шевченківської премії Микола Овечкін.
Наступний розділ присвячений виникненню та формуванню запорозького козацтва. Цей процес відбувався наприкінці XV ст. на півдні українських земель, на території т.зв. “Дикого Поля” під впливом ряду чинників: політичних, релігійних, соціальних та економічних поширюється козацтво.
В 1553 р. на о. Мала Хортиця Д. Вишневецький разом з козаками побудували укріплений замок, який став базою з якої козаки здійснювали   походи проти татар. В 1557 р. татари кілька разів безрезультатно нападали на замок Вишневецького. Влітку того ж року татари разом з турецькими військами підійшли до о. Мала Хортиця і після тривалої облоги козаки змушені  були залишити замок. В українській історіографії за замком Д. Вишневецького закріпилася назва першої Хортицької Січі. За результатами археологічних та гідро археологічних досліджень 1990-2000-х рр. о. Мала Хортиця можна ототожнити з о.Байда, який знаходиться біля о. Хортиця. В експозиції представлені знахідки з о.Байда: ствол рушниці, кулі і кулелійки, порохівниця, вістря списів, сокири тощо. Уявити, як виглядали укріплення Вишневецького допоможе макет фортеці.
 Наступний розділ експозиції присвячений подіям національно-визвольної війни середини XVII ст. під проводом Богдана Хмельницького.  Після блискучих перемог – під Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями була фактично створена українська держава – Гетьманщина на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким. Однією з значних була битва під Берестечком. Місце останньої було досліджено І.Свєшніковим, а деякі речі знайдені на ньому представлені в експозиції музею. Тут можна побачити портрет   Б.Хмельницького роботи невідомого художника XVIII ст.,  зброю, люльки, речі польських воїнів (прапор, шолом, тесак з піхвами). 
 Події російсько-турецьких воєн XVIII ст. відображені в наступному розділі експозиції, де можна побачити гармати, судові бомби, якорі, речі російських солдатів.
  В 1736-39 рр. на Хортиці козаками та російськими військами була споруджена система укріплень для захисту стоянок суден Дніпровської флотилії та Запорозької верфі, збудованої на Малій Хортиці.
Основі потреби січового товариства в ремісничих виробах задовольнялися запорозькими ремісниками. Серед ремесел поширених на Запорозьких Вольностях слід відзначити: гончарство та металообробку. Основна ж маса запорожців проживала за межами Січі: на уходах, в зимівниках – основним заняттям таких козаків було рибальство та бджільництво, скотарство та землеробство. В експозиції є предмети, якими користувались зимівчани і ремісники.
Однією з умов вступу до запорозького товариства було прийняття православної віри, отже багато уваги на Запорожжі приділялось церкві. Тому в музеї велику групу складають церковні речі XVII-XVIII ст. – дарохранительниця, палиця (один з елементів архієрейського вбрання), напрестольні хрести. 
Запорозьку Січ в українській історіографії прийнято вважати демократичною республікою, основною ознакою якою було наявність Козацької Ради – найвищого органу влади на Січі. Це загальні козацькі збори на яких обирали старшину, вирішувалися адміністративні, судові, військові справи. Про січові звичаї розповідає діорама “Військова рада на Січі”
Цікавими експонатами музею є козацькі надгробні хрести.
Ще 10.05.1770 р. Катерина ІІ підписала указ про будівництво укріпленої лінії, яка згодом простяглася від впадіння р. Московки в Дніпро і до гирла річки Берди. 1770 року напроти південної частини Хортиці, було закладено першу фортецю Дніпровської лінії, Олександрівську (1806 р. фортеця отримала статус повітового міста, а 1921 р. Олександрівськ перейменовано в Запоріжжя).
За наказом Катерини ІІ російські війська під керівництвом П.Текелія 4.06.1775 р. зруйнували Запорозьку Січ. Про зруйнування Січі, розповість виставка, присвячена історії Запорозьких Вольностей у XVIII ст.  А вже 1789 р., на запрошення царського уряду на Хортицю прибули меноніти із прусського міста Данцига, і заснували там колонію, яка проіснувала до 1916 р.
Музей історії запорозького козацтва веде активну виставкову діяльність.
Одна із таких виставок знайомить із історією взаємовідносин запорозького козацтва та Речі Посполитої у XVII ст. Тут експонуються оригінальні портрети XVII-ХIХ ст. польських діячів, колекція козацьких каламарів, люльок, пернач.
Також на виставках можна ознайомитися також із експонатами з Кам’янської та Нової Січей, із знахідками виявленими на місці укріплень часів російсько-турецької війни 1735-39 рр.
Виставка «Православ’я на запорозьких землях», на якій представлені видання XVII – ХІХ ст., святкове вбрання священослужителів, українські народні ікони, напрестольні хрести, натільні хрестики, ікони-складні, церковні дзвони.
Завершує огляд музею діорама «Нічний штурм м. Запоріжжя радянськими військами 14 жовтня 1943 р.», яка розповідає   про події Другої Світової війни. Автор діорами – народний художник СРСР, лауреат Державної премії Української РСР М.В. Овечкін.