УРОКИ ЄВРОПИ

ТЕМА 13. Голосування

Вибори у нас безкоштовні.
Ми платимо, коли маємо результат...

Білл Стерн
 

Кожному виборцю уже відомо, що головне — не як голосують, а хто рахує голоси... але ж це можна поламати, чи я не права? Зрештою, досвід такий уже є. Європейська традиція підрахунку голосів виборців, як кажуть самі європейці, не є довершеною. Довершеність — це мета, якої можна прагнути завжди. Проте, повчитися є чого. По-перше — це відкритість. По-друге — це, звісно, відсутність зайвої політики — тобто, це коли рахують не «за якусь партію», а рахують голоси тому, що така воля виборця... Виборця в Європі поважають! Отже, сьогодні про те, як правильно підрахувати голоси і що робити, коли виникли проблеми — такі у нас уроки Європи.

Звернімося до країни давно і міцно побудованої демократії — країни, в якій виборча система не така, як у нас, тим не менше, результатами усі задоволені. А нашим гостем сьогодні є відомий український політолог Максим Стріха, який був спостерігачем виборів до Валійської національної Асамблеї в Британії. Отже, його враження.

— Дільничні комісії там існують в мінімальному складі, адже їхня функція дуже проста: забезпечити лише процес самого голосування. Після того, як скриньки запечатають, вони прибувають до, як у нас назвали — окружної чи територіальної виборчої комісії.Підрахунок приблизно 40 тисяч бюлетенів відбувається в одному приміщенні абсолютно прозоро на очах усіх бажаючих. Близько ста — ста двадцяти осіб сидять за П-подібними столами у великій спортивній залі і перед ними відкривають вміст скриньок і вони відразу ж починають рахувати бюлетені і розкладати їх на купки.Уже з вигляду цих стосиків можна робити дуже швидко попередні оцінки щодо того, хто ж реально пройде. Адже у Великій Британії викорситовують мажоритарну систему. І переможець мажоритарних виборів стає відомим буквально через півтори години після початку підрахунку голосів. Якщо виникає якесь питання скажімо, на бюлетені стоїть позначка не в належному місці — як його зараховувати? Таке питання вирішується одноосібно головою комісії на очах всіх присутніх і лишень якщо виникають якісь суперечки, створюється робоча група, де справа вирішується. Важливо, що ці столи буквально відокремлені тонкою стрічкою від зони, де може перебувати публіка, і весь підрахунок голосів, сортування бюлетенів відбувається на очах у спостерігачів, які стоять в півтора метрах від місця роботи, від столу. Отже, процес від початку до кінця є абсолютно прозорим і дуже швидким. Результат стає відомим буквально в лічені години. І, можливо довгий досвід демократії призводить до того, що конфліктні ситуації розв’язуються швидко і у спосіб, який усіх влаштовує.

Зверніть увагу на те, як відбувається увесь процес: будь-який охочий може просто зайти і подивитися... Схоже, британці настільки звикли до своєї демократії, що не уявляють собі варіант, коли «за них і без них» підраховують щось таке, від чого залежатиме розмір податків... Згадайте старий афоризм: будь-які вибори — це ще один спосіб віднайти причину для збільшення податкових платежів... Але для нас цікаво ще ось що: багато українських політиків пропонували «рознести у часі» місцеві і парламентські вибори. Між іншим, це мотивувалося не в останню чергу і тим, що рахувати голоси буде непросто. У Британії уже був подібний досвід — його вивчала журналіст Наталка Козачинська.

— Як ми уже знаємо, тут нікому навіть на думку не спаде підкидати потай, уночі якісь додаткові бюлетені, заповнені заздалегідь.. Таке траплялося хіба що за часів Чарльза Діккенса. Тим не менше, існують цілком легальні шляхи вплинути не лише на результати голосування, а й на підрахунок голосів. Наприклад, п’ять років тому Тоні Блер оголосив про перенесення виборів до місцевих органів влади — це було спричинено епідемією ящура... Епідемії можуть впливати і на політику! У повоєнний час таке трапилося лише двічі. У результаті лейбористи вибори виграли, але опозиція звернула увагу на цікавий політичний момент: перенесення дня виборів з травня на липень не лише зменшило кількість виборців — з огляду на початок «канікул», а й спричинилося до того, що забракло людей для підрахунку голосів на виборчих дільницях. Втім, ніяких порушень зрештою помічено не було: партійна пропаганда не вплинула на легальність голосування. Чи єдиним порушенням, яке регулярно фіксується у Британії під час підрахунку голосів, є свідоме псування бюлетенів... хоча, чи можна назвати «порушенням закону» дії купки анархістів, які малюють на бюлетенях непристойні карикатури на кандидатів?..

Що ж, то теж певний спосіб «висловитися», самореалізуватися... за рахунок державного бюджету. Але тут цікаво інше: крім вихованої століттями свідомості виборця — які санкції передбачає закон за різні «маніпуляції»?... Для нас це питання не лише актуальне, а й просто таки болюче... І ми звернулися до керівника Центру європейського права Генадія Друзенка.

— Тут слід насамперед наголосити на подвійності регулювання і захисту цих прав. З одного боку — внутрішнє національне законодавство, що передбачає зокрема адміністративну кримінальну та інші види відповідальності, з іншого боку — міжнародна правова та міжнародна політична відповідальність. У контексті України дуже цікавим є зокрема приклад Литви, в законодавстві якої передбачено відповідальність як суб’єктів виборчого процесу, тобто кандидатів і команд, так і виборців наприклад за те, що вони отримують певні подарунки від кандидатів в депутати або кандидатів в президенти. Отримавши такий подарунок, особа підпадає під адмінісстративну відповідальність у 600 літів. В низці європейських країн передбачена відповідальність у вигляді позбавлення права обирати і бути обраним на певний період. Але в силу такої розвинутості інституту суттєвих порушень, які б радикально впливали на результати виборів, останнім часом в Європі не спостерігається. І це зрозуміло, бо в більш-менш сталих системах політична відповідальність, а отже відповідальність перед виборцями несе основний тягар навантаження. Бо партія, яка вдалася до протизаконних методів, майже немає шансів перемогти на виборах, — партія або кандидат. Тому в Україні ми теж маємо залучати правові інструменти, насамперед як додаткові з метою створення ситуації, коли особа, або партія, яка до них вдається, фактично втрачає шанси виграти виборчі перегони.

Наврядчи комусь захочеться потрапити за грати за те, що погано у школі вчив арифметику. Або за викидання кількох бюлетенів «у кошик для сміття»... Наші безпосередні сусіди на заході — поляки — для себе обрали виборчу систему, дуже подібну до нашої... чи то ми пішли їхнім шляхом... власне, то не так важливо. Політолог Максим Стріха — про те, як рахують голоси у Польщі.

— У Польщі ситуація є дещо іншою. Оскільки там застосовується пропорційна система, причому з відкритими списками. Виборець голосує не за партії, як у нас, а за конкретного кандидата в партії, причому число цих кандидатів перевищує вдвічі число мандатів, які розігруються від певного воєводства. Отже виборець отримує досить грубеньку книжечку, де він мусить поставити позначку проти кандидата в партійному списку, якого він підтримує. Відтак підрахунок звичайно складніший і забирає більше часу. А остаточні підсумки підбиваються ще пізніше, оскільки в Польщі існує виборчий поріг, причому різний для політичних партій і блоків політичнихх партій. Зрозуміло, що визначити, хто саме подолав поріг, можна лише тоді, коли до Варшави, до центральної виборчої комісії надійдуть результати з усіх комісій в усіх регіонах. Але рисою цього голосування, процесом підбиття підсумків голосування є функціональність організації простору, принаймні на тих дільницях, де мені доводилося бути, відкритість процесу для спостерігачів. Мені не доводилося бачити виникнення якихось серйозних ситуацій, які змусили членів комісії скажімо, спілкуватися один з одним на підвищених тонах.

І, звісно, не буває такого, що голова комісії зникає разом з печатками у невідомому напрямку, після чого визначити результати голосування уже не можливо... Я вже не кажу про різночитання у протоколах, підрахунках з «мокрими печатками» і т.д. А як у Німеччині, які порушення фіксують на виборах там? З цим запитання ми звернулись до Дітмара Штюдемана, Надзвичайного і Повноважного посла ФРН в Україні.

— Цього у нас не відбувається, тому що у нас сам виборчий процес організовано до найменших подробиць. З іншого боку виборчий процес є надзвичайно прозорим, і, нарешті, всім партіям демократичного спектру навіть на думку не спадає порушити виборче законодавство. У випадках порушень такого роду  — слово мають органи юстиції. Звісно, той чи інший громадянин чи виборець може стверджувати, що мали місце ті чи інші порушення, але я не пригадую жодного випадку, коли будь-який суд у Німеччині доходив висновку, що мали місце масивні порушення виборчого законодавства, що призвели до спотворення результату, внаслідок чого результат було скасовано чи змінено, — такого не було. Я хочу вам сказати, що у нас просто існують дієві механізми контролю. Тому що у нас існує поділ на гілки влади, система правосуддя незалежна від держави і такій державі довіряють наші громадяни.

У багатьох країнах виборці, виходячи з дільниць, піддаються масованому нападу представників соціологічних служб і журналістів. До них приєднуються партійні активісти — і усі запитують: «А як ви проголосували?»... Хоча, на наших останніх виборах саме результати екзитпольних досліджень були однією з підстав до переголосування. Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, професор Києво-Могилянської академії Володимир Паніотто — спеціально для нашої програми.

— Екзіт-поли в європейських країнах проводяться так само, як і в Сполучених Штатах, і так само як і у нас. Фактично ми перейняли методику, тобто опитування проводиться на виході з дільниць, дуже часто також методом таємного опитування, тобто респонденти кидають відповіді у скриньки. Щодо того, наскільки вони збігаються, то в принципі у більшості випадків точність досить велика. Але практично в кожній країні бувають проблеми з екзіт-полом: нещодавно у Великобританії, потім в Італії буває час від часу, в Ізраїлі взагалі майже завжди є проблеми, бо частина релігійного населення з релігійних міркувань відмовляється взагалі відповідати на запитання. Бувають прикрі похибки. На жаль це залежить від деякої специфічної ситуації під час виборів, коли частина людей не хоче відповідати правду, і дуже важко передбачити, чому відбулося так чи інакше.

Це я до того, що поки немає офіційних результатів — бодай попередніх, не варто здіймати зайвий галас... хоча теж не виключено, що розбіжності між підрахунками ЦВК і різних соціологічних служб будуть використані різними партіями у власних цілях. І тут, щоб не бути суб’єктивними — краще надамо слово фахівцям. Політолог Дмитро Видрін переконаний, що ми уже навчилися правильно реагувати на «маніпуляції»...

— Намного эффективнее, намного проще подать иск в суд, чем пытаться собрать людей, да и дешевле, кстати говоря. Особенно издержки, которые всегда меньше, чем издержки уличных манифистаций, тем болеее у нас в стране. Поэтому 90% споров будут решаться в судах сейчас. И хотя претензии есть в судебной системе, и очевидно необходимость её реформирования, но все мы учились пользоваться судебной системой, особенно политики.

..а ось політолог Вадим Карасьов пророкує використання усіх можливих методів — аж до «зброї пролетаріату»...

— Справи будуть і в судах, але вулиця буде тиснути. Вулиця і мобілізація своїх прибічників на місцях і в Києві — будуть теж серйозним аргументом. Тим більше що це буде показано по ЗМІ і це теж буде форма тиску і на суди, і на владу. Зараз проїдете Україною і побачите, що в кожному регіоні, особливо базових регіонах тих чи інших політичних партій людей вже мобілізовано, вже є намети, є волонтери. Тому мабуть десь тиждень, півтора, а можливо два тижні Україні буде знаходитись в такому супер збудженому стані.

Але якщо підсумувати європейський досвід і «накласти» його на українську дійсність, то уроки очевидні: говорить Максим Стріха.

— Очевидно саме ці вибори мусять нарешті спонукати українських законодавців до принаймні двох речей. По-перше, можливо такі справді варто перейняти британський досвід, де голоси з цусього округу підраховуються в одному приміщенні одночасно, і це робиться кваліфіковано і швидко. І друге безумовно — ніколи більше не слід допускати поєднання в один день виборів депутатів до Верховної ради, і до місцевих рад. Неминучі навіть елементарні технічні проблеми, а за технічними проблемами безумовно дуже легко можуть настати і спроби свідомої фальсифікації.

«Уроки Європи» вчать: наш голос на виборах — це наша власність! Ви хотіли б втратити щось з вашої власності? Можливо, ми поки не добилися такої «висоти демократії», коли будь-хто має право стежити за підрахунком голосів... але чи хтось заборонить зробити це у нас в Україні? Адже ми — теж Європа...