Консультації
Дослідження

Магістраль “Одеса-Рені”
Віце-президент ЕПЛ, адвокат Ірина Тустановська та
студентка Наталія Балушка

У квітня 2001 року Адміністрація автомобільних доріг в Одеській області незаконно розпочала будівництво швидкісної автомагістралі Одеса-Рені. Такі дії порушували ряд вимог чинного українського законодавства та права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на користування природними ресурсами.
Зокрема, роботи з будівництва швидкісної автомагістралі є діяльністю, що складає підвищену екологічну небезпеку. Законодавство України (закони “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про екологічну експертизу”, “Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення”) забороняє проведення і фінансування таких робіт без позитивних висновків комплексної державної експертизи. Адміністрація проводила роботи без відповідної експертизи, а також без дозволу, який вимагається згідно Закону України “Про планування і забудову територій”.
Будівництво автомагістралі проходило по території заповідного урочища “Дністровські Плавні”, чим порушувався його природоохоронний режим. До того ж, були порушені вимоги Рамсарської конвенції (1971 року), так як територія, на якій проводилося будівництво, входить у список водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення як місця перебування водоплавних птахів.
І врешті, будівництво автомагістралі проводилось паралельно до кордону між Україною і Республікою Молдовою без повідомлення молдавської сторони, чим порушувалися вимоги Конвенції про оцінку впливу на довкілля в транскордонному контексті.
Відділення громадської організації “МАМА-86” в Одеській області звернулося до ЕПЛ про надання їх організації та громадянам правової допомоги. Ми надали правову допомогу та підготовили скаргу до суду, приймали участь у судовому розгляді. Студенткою Наталією Балушкою було проведено аналіз чинного законодавства України та міжнародних договорів з питань, що стосувалися будівництва швидкісної магістралі Одеса-Рені, підготовлено ряд інформаційних запитів і скарг, що допомогло призупинити це будівництво.
Надавши правовому допомогу, цю справу ми передали відділенню громадської організації “МАМА-86” в Одеській області.

“Бродиводоканал”
Віце-президент ЕПЛ, адвокат Ірина Тустановська та
студентка Софія Ванькович

ЕПЛ працював над з’ясуванням стану підземних вод у районі розташування водозабірної башти, що знаходилася безпосередньо від міського сміттєзвалища у м. Броди, Львівської області.
Ми звернулися до державного комунального підприємства “Бродиводоканал” із запитом надати інформацію про зони санітарної охорони водозабірної башти, її меж, плану заходів забезпечення якості води, здійснення ДКП “Бродиводоканал” систематичного лабораторно-виробничого контролю за якістю води і станом джерел водопостачання. Проте в одержанні такої інформації нам було відмовлено, мотивуючи це тим, що інформація, яка запитувалася не належить до відкритої.
ЕПЛ (інтереси якого представляла Ірина Тустановська) звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області визнати таку відмову незаконною. При цьому, наші вимоги ми обґрунтовували, посилаючись не лише на чинне законодавство України, але й на Орґуську конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.
Суд виніс рішення, що стало першим судовим прецедентом в Україні, яким визнано, що ЕПЛ – екологічна громадська організація, яка має право запитувати інформацію про стан водних об’єктів, джерела їх забруднення і використання вод, про плани та заходи з використання вод і відновленню водних ресурсів (екологічну інформацію), не зазначаючи мети використання (причин одержання) такої інформації.
Студентка клінічної програми активно приймала участь у вирішенні цієї справи. Вона підготувала проект позовної заяви, меморандум (аналіз чинного законодавства) з доступу до екологічної інформації, приймала участь у судовому розгляді та виконанні судового рішення.

“Свята Анна”
Студенти Наталія Балушка та Софія Ванькович

Храм Св. Анни виник на розгалуженні шляхів, що з найдавніших часів у християн відзнаковувалось хрестами, храмами, каплицями. В 50-х роках ХVII ст. святиня переходить до ченців ордену августіанів і починається активний розвиток комплексу Св. Анни, в якому важливе місце займали монастирські сади на прилеглій до церкви земельній ділянці, а також інші давні святині (криниця, хрест, стовп з капличкою). Після того, як в австрійський період храм Св. Анни став парафіяльним, монастирські сади почали забудовуватись, і до нашого часу вільною збереглась історична територія, яка використовується зараз як подвір’я церкви.
У 1993 році Львівська міська рада розробила Генеральний план благоустрою території біля храму Св. Анни (підземний перехід між вулицями Шевченка та Городоцькою, а також проїзд між храмом Св. Анни та Львівським підприємством електричних мереж), який суперечив усім писаним і неписаним нормам. Але брак коштів на реалізацію цього плану запобіг руйнуванню історичної пам’ятки.
Проте у березні 2000 року до ЕПЛ звернувся Парафіяльний уряд храму Св. Анни з проханням надати правову допомогу, оскільки були зроблені нові кроки в реалізації плану. Цього разу це мала бути пішохідна доріжка з можливим використанням транспортних засобів, щоб скоротити відстань між зупинками транспорту, які планувалось перенести.
Проведена студентами клініки робота привела до вражаючих результатів: не було виявлено жодної норми, яка би вказувала на доцільність цього переходу, а тим більше на можливість його прокладання з врахуванням вимог законодавства та ситуації, що історично склалася на цій території. Комплекс храму Св. Анни знаходиться в межах історико-культурної заповідної території, а також є пам’яткою архітектури XVIII ст. Згідно Закону України “Про охорону і використання пам’яток історії та культури”, ДБН 360-92 при плануванні і забудові міських поселень необхідно враховувати зони охорони пам’яток історії та культури (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони ландшафтів, що охороняються) для забезпечення фізичної схоронності пам’яток та їх найближчого історичного оточення. Крім зазначеного, влаштування пішохідного переходу по території пам’ятки суперечило режиму використання зон охорони пам’яток: “в охоронній зоні та на території пам’ятки зберігається історично цінна система планування, резервуються можливості відновлення раніше втрачених її елементів і параметрів, зберігається відповідне до пам’ятки середовище і ландшафт...” (п.3.1.2 Інструкції по організації зон охорони нерухомих пам’яток історії та культури). Отже, пропоноване влаштування переходу між вулицями Городоцькою та Шевченка по території подвір’я церкви не може бути реалізоване, оскільки:

- суперечить історично складеній містобудівній ситуації (традиційно транзитний рух через територію храму виключався, а відкривати його задля незначного скорочення відстані між зупинками транспорту є недоцільним);
- унеможливлює необхідну в майбутньому реконструкцію монастирського комплексу і реставрацію території пам’ятки з метою впорядкування комплексу Храму Св. Анни (Заключення до вирішення Генплану в складі проекту благоустрою біля Св. Анни, виконане УРКРІ “Укрзахідпроектреставрація”).