 | | |
Розпочала свою діяльність Волинська школа ще в далекому 1796 році. Її першим місцем розташування став знаменитий Острог. Головним завданням, покладеним у ті часи на новий навчальний заклад, стала підготовка грамотних пастирів для тих волинських парафій, які щойно повернулися з унії в Православ’я після об’єднання Правобережної України з Лівобережною. За сто з лишнім років свого існування семінарія кілька разів змінювала місця свого розташування: після Острога її перевели до Анополя в Острозькому повіті, через деякий час у Кременець, а пізніше – до Житомира. У Луцьку Волинська семінарія оселилася уже після Великої Вітчизняної війни.
У часи правління Микити Хрущова діяльність цього закладу майже на тридцять років – з 1964-го і аж до 91-го – було припинено. Але сьогодні славна Волинська семінарія знову відродилася на повну силу і забезпечує Православну Церкву в Україні досвідченими священиками, готовими нести слово Боже сучасному світові. Очолює сьогодні семінарію протоієрей Петро Влодек – людина, яка понад півстоліття віддала цьому закладу і очолювала його ще до закриття у 1960-х.
У наші дні при Луцькій семінарії, крім майбутніх пастирів, також на регентському відділенні навчаються і дівчата, які в майбутньому будуть керувати церковними хорами у парафіях на всій території України.
Тут же існує відділення і для тих людей, які просто бажають більше дізнатися про життя Христової Церкви та про Її вчення.
— Ми організували при семінарії ще сектор для світських осіб, – розповідає ректор семінарії отець Петро. – Переважно на цьому секторі навчаються вчителі, які хочуть набути духовну освіту. Таким чином ми маємо дуже широкий обсяг роботи: працюємо і зимою, і літом, тому що вищезгаданий сектор може приходити на свою сесію тільки тоді, коли вони вільні (і ми також), тобто під час канікул.
Богослужбову практику майбутні священики та регенти проходять у семінарському храмі, що носить ім’я просвітителів слов’ян – святих рівноапостольних Мефодія і Кирила. Ці угодники Божі, які колись створили писемність для слов’ян і на честь яких наша азбука отримала назву кирилиця, вважаються покровителями Волинської духовної школи. Нинішні студенти та випускники намагаються наслідувати приклад своїх великих небесних покровителів, несучи людям світло Правди та Добра.
Для вихованців духовних навчальних закладів студентський храм є не лише місцем спілкування з Господом, але й навчальною лабораторією, де завтрашні пастирі людських душ набувають практичних навичок у звершенні православного богослужіння. Семінарський храм стає першим у студентів, де вони виголошують проповіді, а згодом відправляють і перші богослужіння. У стінах цього невеликого храму здійснюється мрія багатьох юнаків – присвятити своє життя служінню Богові та своєму ближньому. Більшість із них з часом планує звершувати своє служіння в тих же областях, звідки вони самі родом, тобто на Західній Україні.
Поза семінарськими заняттями хлопці та дівчата займаються господарськими справами: прибирають подвір’я та обробляють власний невеликий город. Але крім цього, луцькі семінаристи організовують по всій Волині благодійні акції. Їх завжди чекають і в лікарнях, і в школах, і в дитячих будинках.
— Наша семінарія робить велику місіонерську роботу, розповідає керуючий Волинською єпархією, митрополит Луцький і Волинський Ніфонт. – Викладачі і вихованці нашої семінарії в Луцьку займаються просвітницькою діяльністю, викладають у світських навчальних закладах, школах, ліцеях, інститутах, університетах. Наші священнослужителі і викладачі йдуть у військові частини і навіть у тюрми, де також несуть євангельське слово. Наші студенти час від часу ставлять благодійні концерти для дітей-сиріт, для сліпих, з якими також проводять уроки занять на духовну тему. Семінаристи допомагають в соціальному служінні багатьом обездоленим, одиноким, стареньким, вдовицям, дітям-інвалідам.
Сучасний Луцьк є одним із найбільших міст Західної України, що виникло понад тисячу років тому на вигині річки Стир. Ще святий Київський князь Володимир поставив тут міцну фортецю, створивши, таким чином, сильну перепону на шляху іноземних загарбників. Знаходячись на перетині східної та західної цивілізацій, місто змогло поєднати в собі ці два напрями.
Протягом століть місцеве православне населення змушене було боронити свою віру та свої храми. Найдавнішою пам’яткою православної архітектури в місті є Покровська церква, зведена ще в ХІІІ ст. Символом сучасного відродження Православної віри стало будівництво величного собору в ім’я Всіх святих землі Волинської. Сьогодні майже завершено будівництво підвальної частини собору, але вже з 94-го року богослужіння звершуються в тимчасовому храмі. На сьогодні це є найбільшим храмовим будівництвом на Волині.
Але відродження віри в людях відбувалося б набагато складніше, якби Церква не мала серед своїх членів самовідданих подвижників науки, які виховують сьогодні нове покоління священства. І саме цим студентам належить завтра нести слово Христової правди в гущу спраглого народу. А від їх знань та ревності залежатиме майбутнє нашої Церкви.
За два з лишнім століття, що пройшли з часу заснування Волинської семінарії, звідси вийшли тисячі пастирів та богословів, які своїм трудом утверджували Православну віру на західних рубежах святої Русі. І сьогодні ця богословська школа продовжує готувати кадри для нашої Церкви, вносячи цим вагомий внесок у скарбницю нашої вітчизняної богословської спадщини. |