Пані Олена Голишева є директором Мальтійської служби допомоги у місті Львові. Вже кільканадцять років вона очолює організацію, члени якої на взір милосердного самарянина служать потребуючим. Людський біль, розчарування, голод, а часто прагнення одного теплого слова потіхи і надії - це те, з чим ця жінка зустрічається щоденно.
Пані Олено, яка історія ховається під назвою Вашої служби і як вона закорінилась в Україні?
Якщо про заснування ордену Тамплієрів ми маємо багато історичної інформації, то витоки спільноти, яка згодом розвинеться до ордену Св. Йоана, заховані у темряві. Основані вони на легендарних переказах, що їх знаходимо у хроніках починаючи з XIII ст. Однак нам відомо, що орден постав з доволі вільної спільноти братів, які проводили свою доброчинну діяльність вже в той час, коли учасники Першого Христового походу завоювали місто Єрусалим.
Сьогодні це два різні ордени: католицький, званий скорочено Мальтійським, а також протестантський, відомий під назвою Йоанітів. Хоча ці два ордени різних конфесій, проте вони беруть свій початок зі спільного кореня. Століттями віддаються одній справі - самовіддане служіння хворим і потребуючим, а в минулому також провадження військових дій.
У зв'язку з завоюванням Святої Землі турками орден знайшов пристановище на небагатих Мальтійських островах. Звідси походить і назва Мальтійський орден, або Мальтійська служба.
У грудні 1990 р. представники Мальтійської служби провели першу зустріч з владою Львова щодо планування зимової гуманітарної допомоги. Так з'явився осередок служби у Львові.Які основні напрями праці намагаєтесь реалізовувати?
Передусім це люди похилого віку та малозабезпечені особи, для яких організовуємо харчування у формі благодійної кухні. Також праця з дітьми інтернатів Львівської області. Своєрідним кроком зустрічі з ними була акція Св. Миколая. Проте ми зауважили, що одна зустріч є маловпливовою для них. Тоді вирішили, що волонтери будуть відвідувати інтернати частіше, таким чином у нас зав'язалася тісна співпраця. Наприклад писання писанок з дітьми стає захоплюючою працею перед Великоднем. Водночас нам вдалось покращити умови проживання дітей, зорганізувати літні табори та навіть купити трактор одному з інтернатів.
Наступним напрямом нашої діяльності є підтримка людей з особливими потребами, або для нас - "друзям у візках", яким допомагаємо пересуватися, коли проводяться різні заходи у місті. Під час пішої прощі до Унева організовуємо харчування та опіку прочан по дорозі. Маємо велике бажання більше співпрацювати з семінаріями, щоб кожна група прощі мала свого духівника під час дороги.
Певним нововведенням у нашій праці вважаю створення курсів з невідкладної долікарської допомоги для членів "Пласту" та інших молодіжних організацій.Власне, яким чином нав'язуєте співпрацю з молодіжними організаціями та парафіями?
Переважно це акції до св. Миколая та інші святкові заходи. Тоді співпрацюємо практично з усіма молодіжними спільнотами та парафіями Львова. Вони допомагають розповсюджувати листи дітей та збирати подарунки. Солідарна праця значно полегшує організацію акції та дозволяє охопити більшу кількість дітей.
Ви часто згадуєте працю волонтерів. Як організовуєте цих людей і що спонукає молодь долучатись до такої діяльності?
Спеціальних заходів для залучення волонтерів не проводимо. Маємо 15-20 так званих активних волонтерів, до яких добровільно приєднуються їхні друзі, студенти чи однокласники. Часто називаємо їх "наші діти". Можливо, спочатку вони приходять з цікавості або прагнучи знайти друзів, але згодом щораз більше зауважується усвідомлення бажання допомогти потребуючим. Група волонтерів - це середовище, в якому молода людина розкриває свої таланти і здібності, пізнає наскільки вона може бути потрібною іншим. Також вчиться співпрацювати, бути невід'ємною частиною спільної роботи, особливо, коли потрібно якомога швидше діяти. Уявіть собі, що на дорозі візок інваліда несподівано перекинувся і допомогти потрібно негайно. В сприятливій атмосфері співпраці після короткого часу молоді люди стають більш дружніми і відкритими. Вони зауважують, що часто їхні проблеми є мізерними, порівнюючи з тим, що переживають інші. Молодь починає більше цінувати те, що має, стає відповідальною та дозріває в особистому розвитку.
Також не менш важливою є роль вихователів соціальної роботи, які працюють з молоддю, адже волонтер повинен бути добре вишколеним, інакше він не зможе правдиво допомогти іншій людині.
Одночасно нам допомагають пасивні волонтери - це переважно старші особи, лікарі та інші соціальні працівники, які виконують конкретну працю, коли знаходять на це вільний час і бажання.Пані Олено, що б Ви хотіли побажати читачам нашого часопису?
Надання невідкладної медичної допомоги вимагає негайних дій. Часто, не будучи медиком, ми змушені приймати рішення, адже від цього багато залежатиме.
Тому сьогодні молода людина повинна бути готовою до прийняття відповідальних рішень у своєму житті, бути відкритою і більш вразливою до чужого болю та біди. Також старатися отримати нові знання, щоб таким чином ефективніше допомагати іншим.Щиро дякую за розмову та бажаю Божого благословення і успіху у Вашій нелегкій праці для потребуючих людей.
Вдячна і Вам, до зустрічі!
розмову провів бр. Роман Лагіш