УВАГА! РЕЗУЛЬТАТИ КОНКУРСУ!

    Ми дуже дякуємо за багато листів, котрі надійшли на нашу адресу з позначкою "конкурс" разом із твором-мініатюрою, котрий починається словами: "Одного разу мені вдалось запросити Ісуса в гості на свій День народження…". І ось надійшов той урочистий момент, коли ми оголошуємо результати конкурсу. Редакція визначила перші три призові місця. Їх зайняли:

1. Наталія Кулик з м. Новояворівська;

2. Тамара Гвоздарьова зі Львова;

3. Марійка Чистякова з м. Добротвора.

    Як ми і обіцяли, друкуємо у цьому номері розповідь Наталі. Інші композиції шукайте в наступному номері.


    Одного разу мені вдалось запросити Ісуса в гості на свій День народження…
    А було це так... Двох днів бракувало до цієї урочистості, на котру я запросила усіх своїх друзів. Мене чекала клопітка робота до приготування святкового обіду. Адже мені хотілось, щоб усього було досхочу. Тому відразу ж взялась до роботи. День мого народження випадав у звичайний робочий день, але я не стала переносити його на вихідні, тому що усі знайомі із радістю прийняли моє запрошення.
    І ось настав цей день, урочиста година, коли мають сходитись гості. Я з нетерпінням виглядала у вікно, прислухалась до чужих кроків у коридорі, але гостей не було. Я почала телефонувати до них, але от що почула:
    - "Вибач, ми купили нове авто і будемо возитись по місту" - сказала одна.
    - "Пробач, але у мене багато роботи" - відповіла інша.
    - "Я збираюся на ринок купити собі нову сукню!" - прозвучала третя відповідь.
    Слухавка випала мені з рук. Сльози виступили на очах, а щось міцно стиснуло від жалю моє горло. Я не стрималась і заплакала. Та раптом глянула на стіл, де стояв маленький образок, на якому був намальований Ісус, котрий стукає у двері. Це зупинило мій плач, і я стала пильно вдивлятися у нього. У кімнаті запанувала тиша... І раптом жаль знаву запанував наді мною і я тихо промовила: "Ісусе! Хоч ти прийди до мене на день народження!".
    Дивлячись на образок, мені почулось, що хтось стукає у мої двері. Я кинулась відчиняти. На порозі стояв молодий юнак, і голуба накидка накривала його голову, спадаючи по цілому тілу. Якесь дивне світло виднілося з-під плаща. Він лагідно посміхнувся і подякував за запрошення.
    - Ісус?! - я з подивом вигукнула. Сам Ісус?! Я закричала. Але якийсь голос в мені промовив, що Син Божий, не погордивши людським тілом, прийшов на цей світ. Тож і сьогодні Він радо завітав у твій дім. Я запросила Ісуса у кімнату і стала частувати, ала Він посміхнувся і сказав: "Дарма клопочешся приготуванням смачних страв і напитків, бо те, що ти їсиш і п'єш - хотітимеш знову, а я дам тобі живу воду, яку ти питемеш і не матимеш спраги повіки".

Наталія Кулик

---