Як бути по-справжньому вільним.
Пропозиція святого

о. Володимир Груца

    Вистачить пройтися вулицями будь-якого міста або ввімкнути на хвилину телевізор, як у пам'яті відразу залишаться рекламні фрази типу: "Чуйся вільно - живи мобільно!", "Будь свобідним, подорожуй з нами!", "Слухайся своєї спраги: пий спрайт!". Всюди говорять про свободу… Країни з розвиненою демократією хочуть допомогти тим, у котрих панує диктатура; феміністичні рухи закликають боротися жінок за рівний статус у суспільстві. Молодь хоче бути незалежною від своїх батьків, школи, диктованих їх правил…
    Чим є свобода? Св. Герард Маєля, 29-літній святий, котрого у цей час збігаються два ювілеї: 100-ліття канонізації (11.XII.1904 р.) та 250-ліття його смерті (16.X.1755 р.), як і всі молоді люди бажав бути вільним. І став ним…

    Важке життя
    6 квітня 1726 року в убогій сім'ї на півдні Італії народилося маля, котре назвали Герардом. В школі виявилось, що був дуже здібним: швидко навчився читати і писати, тому вчитель поручив Герардові опіку над слабшими учнями. Окрім цього любив молитися та співати пісні. Через це здобув собі великий авторитет серед ровесників, намагався "притягнути" друзів до церкви.
    У 1738 р. помирає батько Герарда і він, як 12-літній хлопець, змушений взяти у свої дитячі руки обов'язки дорослої людини. Розпочинає науку кравецтва, і зазнає зі сторони вчителя багато знущань. Він хоче бути вільним, але чинить інакше, ніж ми можемо подумати. Бачить, що бунтом і спротивом нічого доброго не доб'ється. Тому покірно терпить і своїми вчинками дивує суворого майстра, котрий з часом добрішає. Взагалі, велика покора Герарда протягом цілого його життя зробить багато чудес…

    Розтягнутий костюм
    Святі не є слабими людьми, вони свідомо вибирають покірне життя, будучи вільним від людських осудів, власної злоби, ненависті чи помсти. Через таких людей Бог може робити чуда на землі. Так вищезгаданий вчитель згодом зауважив, що в його майстерні працює справжній чудотворець. Майстер розповів такий випадок:
    "Один замовник прийшов до майстерні поміряти костюм. На жаль, він виявився затісний через мою помилку. Постала паніка. Герард зауважив мою стурбованість, підійшов і сказав: нічого страшного не трапилося. Він взяв костюм у руки, розтягнув його трохи і сказав клієнту поміряти ще раз. Замовник здивовано знову попробував костюм, який на цей раз точнісінько підійшов на нього".
    Так минули три роки науки кравецтва, які дали Герарду професію. Маючи 15 років, в його серці дозріває рішення бути монахом. Орден капуцинів не прийняв його, вважаючи що Герард ще замолодий і нерішучий, проте, щоб потішити, дали йому новий одяг. Виходячи з цього монастиря, святий побачив жебрака і віддав йому цей одяг, одягнувши на себе старе лахміття. Можливо, пригадав собі, що чим більше людина чинить добра, тим більше стається вільною…
    Герард наймається на службу до єпископа. Але останній незадовго вмирає і хлопець змушений повернутися на роботу кравця. Одного разу він знайомиться з редемптористами. Дуже прагне стати одним із них, але має слабке здоров'я та дуже худий вигляд. Редемптористи відмовляють його від цього кроку. Мати чинить перешкоди.

    Св. Герард у печі
    Маючи 23 роки, одного дня Герерд утікає з дому, щоб назавжди стати редемптористом. У своїй кімнаті він залишає записку: "Йду туди, щоб стати святим". Відразу проявляє велику ревність та побожність, будучи надзвичайно послушним своєму настоятелю, виконує добросовісно свої обов'язки. Він знає, що коли вибере непослух і зло, то ніколи не зреалізує свого бажання стати вільним, стаючись невільником гріха. Він страшенно боїться цього, так що інколи навіть жарти сприймає всерйоз. Одного разу його розмова з настоятелем переросла у маленьку дискусію, його співрозмовник сказав свою улюблену фразу: "А, йди до печі!". Здивовані брати за якийсь час знайшли святого саме там, а виліз він із грубки лише тоді, коли настоятель пояснив, що нічого він йому не наказував.

    Свобода Божих дітей…
    Смерть до св. Герарда навідалась дуже швидко, 16 жовтня 1755 року, коли він мав лише 29 років. Його праця не була марною. За час свого короткого життя Герард став цілковито вільним, адже полюбив Бога над усе у світі і був радий зустрітися з Ним. Помирає у монастирі в місцевості Матердоміні (сьогодні це одне з найбільших паломницьких центрів в Італії). Від 11 грудня 1904 року до нього моляться як до святого. Є одним з найулюбленіших праведників для італійців, і не тільки цього народу.
    Святий цей став по-справжньому вільною особою. Він може допомогти кожному, хто подібно як він прагне бути щасливим. Адже те, що найбільше нас зневолює - це гріх. Герард є покровителем доброї сповіді та опікуном матерів, котрі очікують народження дитини. Тому нехай його приклад допоможе нам цінувати людське життя як великий дар і любити свободу, котру нам дає Ісус. Не вагайся бути святим, бо це дорівнює почувати себе по-справжньому вільним!

---