 |
|
Свято-спомин про давнє чудо...
|
|
диякон Андрій Олійник
Історична підстава свята
Столицю Візантії Константинополь облягають ворожі арабські війська. Стривожені мешканці міста поспішають до Влахернського храму. Там знаходиться чудотворна риза Матері Божої. До ревної молитви людей, що заповнили увесь храм, заохочують св. Андрій Юродивий та його учень Епіфан. Вони вірять, що молитва їхня буде вислухана, адже Богородиця завжди опікувалась ними і приходила з допомогою у скрутний час. І справді: вірні у церкві побачили чудесне видіння: Пречиста у неземному сяйві й супроводі святих увійшла через вхідні двері до храму, підійшла до престолу і, заливаючись слізьми, довго молилась; опісля Богородиця зняла зі своєї голови хустку-покров і розпростерла її над головами людей. Всі зрозуміли: Богомати прийшла, щоб врятувати місто, а чудесне об'явлення є незаперечним знаком і ствердженням, що ворогам слід утікати з-під його мурів. Так воно і сталось...
Ще й досі серед істориків існують різні припущення щодо дати цієї події. Одні стверджують, що це сталось у V ст., інші, дуже подібне чудо датують початком X-го століття. Проте надприродне втручання Бога за посередництвом Богородиці, що врятувало життя багатьом християнам Константинополя, блискавично розповсюдилось по цілому християнському Сходу. У нас, на Русі, з початку XII століття свято Покрову Пресвятої Богородиці почали святкувати офіційно і ввели його у церковний календар.
Оберіг України
Козацтво України вважало Пресвяту Богородицю своєю особливою покровителькою. Тому на Запоріжжі була збудована церква Святої Покрови, і празник цей урочисто святкували на Січі. Куди б доля не заносила козаків, завжди з ними була ікона Пресвятої. Існує переказ, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775-му році козаки, що пішли за Дунай, взяли зі собою ікону Покрови. Українська Повстанська Армія також обрала для себе офіційним святом день 14-го жовтня.
В нашому народі свято Покрови відзначається восени. Це пора, коли урожай вже зібраний і засипаний у комори, а поля засіяні озиминою. У нас Покрову вважали хліборобським святом, бо напередодні закінчували польові роботи. Будівельники старалися закінчити будівництво хати до середини жовтня, щоб до зими зайти під її покров - дах. До свята Покрови майстри-будівельники збиралися разом, щоб допомогти бідним, одиноким жінкам полагодити справи на господарстві. А круглій сироті господині приносили полотна на сорочку, часто давали її вже готовою, вишитою.
Наша Матір?
Християнське релігійне свято це не тільки пригадування якоїсь події, котра сталась багато років тому. Воно має у собі ще й ту особливість, що кожного року ситуація неначе знову повторюється, а ми всі, що беремо участь у богослужіннях, роздумуємо та застосовуємо для себе релігійні правди, стаємо новими героями та акторами вже нового духовного сценарію свята.
Свято Покрови Богородиці також запрошує нас до активного святкування. Запитаєте як це? Ісус Христос, помираючи на хресті, віддає нас, своїх учнів, опіці своїй Матері, немов розпростирає над нашими головами її хустку-покров (пор Ів 19, 25-27).
Чому Господь вирішив, що нам потрібна Марія як матір?
- Вона є досконалим Божим творінням, бо від імені усього людства відповіла "Так" Богові, дозволила Христові народитись у світі. Богородиця вчинила так, що Ісус став для нас братом, зробила нас друзями Бога. Вона вже зі самого початку, немовби, "усиновила" нас.
- Богоматір допомагає нам стати перед Богом щирими, простими дітьми. Перед матір'ю неможливо затаїти своє горе, труднощі, одягти "маску", що у нас все гаразд, коли насправді далеко так не є. Не біймося, що наші гріхи, помилки є на перешкоді, щоб стати сином (дочкою) Марії. Навпаки, найбільше уваги мати уділяє слабкій дитині, піклується та лікує її.
- Кожна дитина старається наслідувати свою матір. А, віддавшись під опіку Пречистої, можна багато чого від неї навчитись: досконалої молитви, вміння слухати Бога, виконувати Його волю, вірити, надіятись, любити...
Ми також просимо Богородицю привести нас, грішних, до Бога, допомогти бути собою, благаючи з глибини свого серця: "Не маємо іншої помочі, не маємо іншої надії, крім Тебе, Владичице!".