"У вас - велике майбутнє..."
Інтерв'ю з о. Джозефом Тобіном, архимандритом Згромадження Редемптористів.

розмову провів бр. Андрій Олійник

    О. Джозеф Вільям Тобін є американцем ірландського походження. Народився 3 травня 1952 р. у місті Детройті (США). Вступивши до монастиря Редемптористів, 5 серпня 1973 р. склав свої перші обіти. Священичі свячення прийняв 1 червня 1978 р. За період свого священичого служіння відзначався активною працею серед іспаномовної молоді, сім'ї яких іммігрували до США, а також організацією реколекцій для молоді і старших, парафіяльною діяльністю.
    У 1991 р. обраний Генеральним Консультором Згромадження. Від 1997 року о. Джозеф - найвищий настоятель (архимандрит) Редемптористів, які присутні аж у 77 країнах світу.
    Кілька разів о. Джозеф перебував в Україні, зустрічався з редемптористичною молоддю, у тому числі з молодіжною спільнотою "Світло Христа" що при церкві св. Йосафата, у Львові. Пропонуємо вам коротку розмову з отцем.

    Дорогий отче архимандрите! Вже віддавна Ви є добрим другом нашого часопису через листування. Але сьогодні маємо добру нагоду безпосередньо розмовляти з Вами і вдячні Богові за цю можливість.
    Я зауважив, що Ви любите зустрічатися з молодими людьми і робите це охоче. Чому?
    Дійсно, я люблю перебувати в оточенні молодих людей. Поясню чому. У мене є багато братів і сестер. Усього у сім'ї нас було тринадцять, з котрих я - наймолодший. Тому звик зі самого дитинства перебувати серед великої кількості молодих людей. А перед тим, як переїхати до Рима, я також працював з молоддю, котра розмовляла іспанською, бо у минулому їхні сім'ї іммігрували до США. Можливо ще тому відчуваю себе молодим, бо люблю музику, спорт... Ось це і є, мабуть, найголовніші причини.
    Чого можна найбільше навчитися від молоді?
    Найперше, думаю, що контакт з молоддю тримає нас, редемптористів, вірними своєму покликанню і харизмі. Адже св. Альфонс заснував наше Згромадження для проповідування Доброї Новини убогим і опущеним. Генеральні Капітули 1985-го, 1991 та 1997 років зачисляють молодих людей до категорії убогих. Чому? Молодь у сьогоднішньому світі підлягає впливові багатьох чинників, їй важко іноді віднайти себе у цьому світі. Інколи Церква не має успіху у вихованні молодого покоління, оскільки не володіє певним методом впливу на молодих. Тому, мені здається, що ми, як місіонери, маємо спеціальне покликання і завдання бути з разом з ними.
    Я був дуже радий зустрітися з українською молоддю у Львові, бо саме у тому часі приїхав на велике святкування перенесення мощей бл. Миколая Чарнецького. Побачивши щасливі і радісні обличчя, їхню активну задіяність у парафії, зрозумів, що вони пліч-о-пліч співпрацюють з редемптористами. Це мене дуже потішило і справило неабияке хороше враження.
    Які особливості української молоді у порівнянні з молоддю інших країн Ви зауважили?
    Моє дитинство проходило у м. Детройті і там виростав я разом з моїми українськими дітьми-ровесниками, оскільки поряд з редемптористською латинською парафією, до якої я належав, була українська церква. А те, що мені найбільше запам'яталось або, краще сказати, що найбільше характеризувало життя українців - це їхня близька спорідненість з музикою: вони гарно співали і грали на таких інструментах, як скрипка і бандура. Ну, а танець це моє захоплення! Коли українські молоді юнаки танцюють гопак, отой складний, можна навіть сказати олімпійський танець, залишається лише позаздрити. Знову ж інша характерна специфіка - глибока духовність вашого народу.
    Пригадайте собі, коли Ви були ще юнаком, що Вам найбільше подобалось у Церкві, а що хотіли змінити?
    Важко сказати… Але мені дуже подобались літургічні обряди святкування Страсного Тижня, де серед роздумів про жертву Христа ми готувались зустріти свято Христового Воскресіння. А що мені хотілось змінити… Думаю, що як і кожній молодій людині, хотілось, щоб у Церкві мені більше довіряли, відносились як до дорослого, а менше моралізували і наказували. Я був дуже щасливий, коли молодь активно брала участь у Святій Літургії, читаючи Апостола або супроводжувала її співом.
    Молодь і редемптористи…Чи праця з молоддю є перед нами сьогодні як виклик для нашого служіння?
    З впевненістю можу сказати, що так. Деякі редемптористи, котрі ніколи не мали контакту з молоддю, часто панічно бояться праці з юними. Це щось подібно як дехто виїзду на місійну працю до Китаю. А стається це тому, що світогляд молоді є подекуди іншим, ніж ми, редемптористи, собі уявляємо. Хоча, по суті, не такий він вже і відмінний, якщо ближче приглянутись... Можливо нас болить, коли збоку кажуть, що маємо ще з більшою посвятою і старанням дбати про співпрацю з молодими, бо добре їх не знаємо… А часто, на жаль, так і є.
    Завдяки тому, що редемптористи були близькі моєму серцю, я також захотів стати одним із них. Вони разом з нами брали участь у різних спортивних іграх, проводили цікаві дискусії на уроках релігії. Колись у мене було одне вагання: стати єзуїтом чи редемптористом. Адже єзуїти оплачували моє навчання у школі, а не редемптористи. Але я вибрав останніх саме тому, що вони були дуже близько до нас, молодих. І, думаю, що не один брат чи священик може підтвердити, що відповів на покликання стати редемптористом, бо ця спільнота зі самого початку була близька його серцю.
    Чи спільні зустрічі редемптористів усього світу торкаються проблем молоді, чи існують якісь спільні методи праці з молоддю?
    Однозначно, що так. Думаю, що розмовляти про проблеми молоді є чудово, але водночас і складно. Адже перед нами ситуація сімдесяти семи країн! А це значить, що проблеми молоді подекуди є цілковито різними. Редемптористам слід бути пильними і прислухатись один до одного, бо, скажімо, у таких країнах як Німеччина чи Франція загальна кількість молоді зменшується через низьку народжуваність, а у країнах Південної Америки чи Африки, кількість дітей у сім'ї, навпаки, зростає. Одні країни мають поважні проблеми у боротьбі з наркотиками, інші - трохи менші. З менш економічно розвинених країн молодь часто вирушає у пошуках праці до більш заможних теренів… Такі і подібні відмінності у житті молоді світу можна перелічувати дуже багато і про них ми, редемптористи, повинні багато дискутувати, щоб таким чином допомагати один одному у душпастирстві молоді.
    Ваші побажання, слова заохочення для української молоді…
    Я бажаю вам продовжувати співати чудові пісні, на які так багатий український народ. Я також безмежно дякую Богові за Українську Церкву, котра мене навчила іншого способу мислення, переживання Східної Святої Літургії. І тому дуже люблю співслужити Божественну Літургію, співаючи безлічі разів "Господи помилуй". Одночасно це прохання мене дедалі більше утверджує у переконанні, що кожної миті потребую щедрої Господньої милості і прощення. Українська молодь має гордитися своєю спадщиною. Хочу сказати також, що у вас - велике майбутнє!
    Дай Боже, щоб Ваші слова були пророчими… Від себе і від усіх читачів "Зустрічі" щиро дякую Вам за чудову розмову. Хай Господь і надалі буде провідником у Вашому нелегкому служінні і благословляє своєю благодаттю!

---