Євангелія
Апостол
Роздуми
Архів
Вони пристали в краю Геразинськім, що проти Галилеї. Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах. Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним: “Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!” Бо він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в'язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях. Ісус же спитав його: “Як тобі на ім'я?” “Легіон!” - відповів той, багато бо бісів увійшло в нього. І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню. А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив їм. Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло. Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах. І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі - і злякались. Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий. Тоді все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й повернувся. А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи: “Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі”. Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.
Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом - благодаттю ви спасені! - І разом з ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі; щоб у наступних віках він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі. Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий. Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили.
Дорогий друже! Хочу запропонувати тобі подорож
рядками оповідання з Євангелії, де апостол Лука описує одну із подорожей Христа до
генезаретської землі. Щоб твоя подорож була цікавою, ясною і корисною, прошу тебе прочитати
євангельський уривок (Лк 8,26-39).
Христос вибирає дорогу, де Його найбільше потребують. На перший погляд
здається, що зустріч Ісуса з людиною, навіженою злим духом, випадкова. Але Він добре знає, куди
йде. Його любов бажає чимскоріш звільнити ту людину з пут диявола, щоби бути близько неї. Для
Господа людина не тільки не байдужа, але можна сказати, що тільки людина насправді цікавить
Його. Бог цінить людину більше, ніж людина саму себе.
Це сатана є ворогом людини. Він забирає свободу і нищить в ній образ
Бога. Власне так сталося із цим чоловіком, опутаним Легіоном. Але погляд Христа, який
випромінює любов до нещасного, змушує злого духа затривожитися: "що мені й тобі, Ісусе, Сину
Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!" (Лк 8,28). Злий розуміє, що прийшов його
кінець. Прийшов сильніший, щоби впорядкувати життя нещасної людини. Злоба злого духа знищила
людину, а любов Христа впорядковує його життя, бо тільки любов може надати йому сенсу.
"Чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та
при умі" (Лк 8,35). Христос привернув гідність людині, яка її втратила. У цьому випадку
Ісус стає подібним до милосердного батька, який приймає блудного сина: "І як був він іще
далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував
його… притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі
на ноги… бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся… веселитись і радіти
треба (…), бо оцей твій брат був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся" (Лк 15,20.22.24.32).
Бог сумує, коли людина втрачає свою гідність чи продає її в неволю злого духа. Великою радістю
є для Нього повернення гідності Божого образу і подоби. Ось тому Христос бажав переплисти на
другий берег Генезаретського озера, щоби принести спасіння також геразинській землі.
Чи поділяють мешканці геразинської землі радість Христа, чи тішаться
уздоровленням біснуватого? Чи ці люди були готові прийняти Христа?
Коли "вийшли люди подивитися, що сталось (…) прибули до Ісуса"
і, побачивши чоловіка "при умі (…) злякалися" (Лк 8,35). Після доконання інших чуд люди
також наповнювалися страхом, але це їх допроваджувало до прославлення Бога, до визнання Христа
великим пророком, який повстав серед них (Лк 5,26; 7,16). Натомість, мешканці геразинської
землі просять Христа, щоб відійшов від них. Люди, для яких матеріальні речі стають одною з
головних цінностей їхнього життя, не в силі прийняти духовних цінностей. Мабуть, для них
"вилікування біснуватого" менше вартісне ніж втрата їхнього маєтку.
Христос з радістю спішить на допомогу до тих, що Його взивають. Але
якщо Його не потребують - відходить. "Тоді все населення Геразинської округи почало Його
просити, щоб відійшов від них (…) І Він увійшов до човна й повернувся" (Лк 8,37).
Кожна людина, для якої Бог зробив справжнє чудо, прагне залишитися
назавжди з Ним. Але Господь також вимагає, щоби йти і свідчити про це. "А чоловік, з якого
вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним". Христос відсилає його додому. "Пішов той,
сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому" (Лк 8,38-39).
Дорогий друже!
Можливо ти витворив зі своїм життям щось більш жахливого ніж біснуватий
з євангельської розповіді - тоді чекай на Христа. Навіть, якщо твоє життя перетворилося на
справжнє пекло - тоді виглядай Його, незвичайного Гостя. Зрозумій, ти Йому не байдужий, ти є
тим, чим він найбільше дорожить. Він тебе так просто не віддасть у руки ворогові.
Можливо, тобі самому потрібно вибігти назустріч Христові. Щоб це
сталося у твоєму житті, напочатку розпочни від конкретних кроків. Не погано було б на певний
час прикрутити трохи звук твого магнітофона. Бо так важко почути, коли хтось з рідних голосно
тебе кличе, не те що вже голос Христа. Якщо ж ти великий прихильник "кольорового ящика" або
багато часу проводиш за своїм "улюбленим" комп'ютером, то попробуй трохи відірватися,
перепочити, заспокоїтися. Адже ж Христос не стане насильно відривати тебе від будь-чого, у що
ти погруз із головою.
Відірвавшись від пут маленьких "дияволів-легіонів", зможеш сам
розпочати діалог з Христом. Адже ж і справді, чому б тобі не спробувати заговорити до Христа,
чому б у тиші не наважитися розказати Йому все, що у тебе на серці, що ти про Нього думаєш і
що думаєш про своє життя. Не бійся Його розгнівати, бо коли про Нього так думаєш, то значить
ще Його до глибини не знаєш, значить не чув ще Його лагідного голосу у своїй душі. Після того,
як про все Йому розкажеш, що тебе болить і непокоїть, не погано було б затриматися на хвилю в
тиші, послухати, що Він тобі скаже, бо це важливо, це дуже важливо.
Можна теж інакше поступити з Христом, з Богом. Ти є людиною вільною,
маєш право вибору, дар свободи аж до такої міри, що можеш наперед післати післанців, і ще
перед входом до твого дому попросити, щоб Він не приходив, щоб вертався туди, звідки прийшов.
Тобі ніхто не заборонить поступити так як люди з краю геразинського. Так! Тобі дано свободу
аж до такої ступені, щоб сказати Богові - геть! Ні, Він не спалахне гнівом, не зішле блискавку
чи вогонь з неба, щоб тебе спопелити. Ні, Він просто з надією і сумом відійде. Зі сумом, бо
любить тебе. Якби ж ти тільки знав, як він любить тебе. А з надією, бо знову спробує делікатно
післати до тебе свого післанця, щоб попри все наново подарувати тобі шанс жити, жити сповна.
бр. Гнат Олексів