This version of the page http://www.ukrart.lviv.ua/poetic092.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2006-09-27. The original page over time could change.
Поетичні майстерні - Жіноча поезія, Жіночі обличчя.
Наші меценати

Тлумачний словник
Енциклопедія
Знайти книжку

НАШІ ПОЕТИЧНІ
СВІТИ.
1. Куртуазний маньєризм
2. Сонети
3. Фламенко
4. Осягнення любові
5. Класична музика
в поетичній інтерпретації
6. Неоготика Необароко... Модернізм Постмодернізм
7. Блюз. Джаз...
8. У жанрі хайку й танка.
9. Пісеньки
10.Фемінізм. Постфемінізм
11.Хроніки
12.Епос
__ Про поезію в прозі.





ЖІНОЧІ ОБЛИЧЧЯ. РОЗДУМИ

"Не ми поділили світ на жінок і чоловіків, і не нам доводити, що між ними немає різниці. Ми - за природний стан речей, і за повніше охоплення його складових, переважно дуже миловидних..."

Хроніки одного листування

А чому, власне, у світі переможного фемінізму мистецький п'єдестал не жіночий?.." Майстер

"SUB CERTA SPESIE".
Хто там?                 І ЩЕ ПРО ЖІНОК
Жінка - явище незбагненне, це ми розуміємо, але є відчуття існування певного ходу подій, які ми, чоловіки, можемо якимось чином охарактеризувати, або, точніше кажучи, - розгледівши початок, зпрогнозувати подальший хід подій, що вкрай важливо...
Але по-порядку:

В нашій віртуальній лабораторії молода поетеса
МАРТА БІСТІ.

Марта описує нам колізію під назвою "Боягузка". У мене, щоправда, є й інші синоніми, але поки притримаю їх при собі...



- marta_om@torba.com

Марта Бісті. Директор ЛІТ "Скляна Куля",
літературний редактор газети "Океан Мрій",
фотоманьяк, майбутній видавець.

БОЯГУЗКА

Я опустила очі долу і підійшла до столу. І тільки всівшись на його краєчку, я змогла їх відірвати від червоного лінолеуму. Ти одразу втямив, що означає цей погляд. Неквапно, якимись танцюючими рухами, ти підійшов до мене. Ми довго мірялись поглядами. "Ти впевнена?", - питали твої очі. "А ти не хочеш?", - сміялись мої. Ти легенько, самими кінчиками пальців провів по оголеній шкірі моїх ніг. Дотик, один лише дотик - і я вже кипіла. Моя шкіра рвалася до тебе. Твої руки продовжували грати… твої губи…
Ми перейшли на канапу. Ти сів навколішки на долівку і поклав мої ноги собі на плечі. Я подивилась тобі в очі, твої бездонні очі кольору стиглого каштану… і зрозуміла. Скочивши, я прожогом кинулась геть, звідси, з твоєї квартири, від твого червоного лінолеуму, розкиданих бебехів твого не праного тижнями одягу, твоїх тонких пальців і карих очей, надвір, куди завгодно, сходами, вниз, отак, вулиця, спокійно…
Ти, либонь, завважив мене за психічно хвору. Нехай. Це я зможу пережити, і мені не соромно. Просто, любий, зрозумій… якби я тоді була з тобою, то потім ні з ким і ніколи вже б не змогла бути…
9 вересня 2002 р. 21:55:18 - 22:08


Ваші висновки, пані та панове?
Надсилайте, поспілкуємося...

(Далі буде)


ДЕЯКІ ЖІНОЧІ ОБРАЗИ

Пишіть нам.

Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів