|
 | Меню |
|
| Новости |
| Статьи |
| Проекты |
| О нас |
| Ссылки |
| Правовая база |
| Гостевая книга |
|
|
|
|
Текущие проекты |
| "Підвищення ефективності діяльності соціальних агенцій в галузі захисту жінок та дітей від сімейного насильства" |
| "Захист прав людини та забезпечення гендерної рівності в Україні через вдосконалення судової практики" |
| "Забезпечення прав жінок та гендерної рівності через застосування Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації стосовно жінок в Україні" |
| "Підтримка жіночого підприємництва" |
| Конкурс "Дівочий Світ" |
|
|
| Информация |
|
| Харьковский центр женских исследований (ХЦЖИ) является экспертной организацией и занимается социально - правовыми исследованиями статуса женщин в Украине, разрабатывает стратегии, направленные на защиту прав женщин, социально-правовые исследования положения женщин в Украине, развитие молодёжного женского лидерства, и др. |
|
|
|
|
|
|
ЖІНКА МАЄ БУТИ БЕРЕГИНЕЮ
ЛЮДСЬКОГО ВИМІРУ В ПОЛІТИЦІ
(Тетяна Коноваленко, м.Харків)
| |
|
|
Але хто не преклониться у
віках перед красою наших жінок...
О. Довженко
|
|
|
Колись мені на очі потрапив вислів Реньє: "Жінки можуть все, а чоловіки - все інше." Чесно кажучи, тоді я навіть не за-мислилась над цими словами, бо сприйняла їх як аксіому. Та одне питання настирливо не давало мені спокою: чому ж тоді в моїй країні, де у силу геоісторичних умов саме жінки "могли все", їм надано другорядні ролі? Чому у нашій Верховній Раді їх лише 6% (як, до речі, в ісламських країнах), хоч за своєю кількістю населення України складається із 53,6% жінок? Чому мої співвітчизниці, працюючи нарівні з чоловіками, мають при цьому меншу зарплатню? І керівну посаду запропонують у першу чергу чоловікові. А коли той після "ударного" трудового дня прийде додому і впаде на канапу перед телевізором, жінка буде клопотатися над хатніми справами. І зовсім не тому, що їй так хочеться, а тому, що так "прийнято". Споконвічно.
|
|
|
Так, дійсно: споконвіку жінка - це храм добра і мудрості, берегиня дому і заступниця від біди. Це вона виносила під сер-цем і вигодувала того, хто потім у сукупності з іншими, таки-ми ж синами та дочками, назвався українським народом. Во-на народжувала і плекала дитя, благословляла його на працю й війну, перед навчанням і вінчанням. На своїх руках вона ко-лихала дитину і ними тримала "хату за три кути", ставши не-зрадливою та надійною опорою для чоловіка, у руках якого був лише "четвертий кут" цієї хати.
|
|
|
Українці взагалі випала виняткова роль. Згадаймо, як часто в історії вона роками була і за господаря, і за господиню у своїй родині, бо чоловіки повинні були або боронити рідну землю від численних зазіхачів на українські багатства, або по-невірятися на заробітках у чужих краях, або мандрувати ко-мерційними шляхами.
|
|
|
Вміння орієнтуватися у будь-якій ситуації, визначити безпомилковий напрям, мислити про майбутнє, створювати особливу атмосферу добра й теплоти - це ті якості, що їх закла-ла в українській жінці сама природа. Це саме те, що ми на-зиваємо вмінням "бути господинею". І якщо в сім'ї сприятли-вий клімат, доброзичливість, взаємопорозуміння, спільне обго-ворення планів на майбутнє - значить, маленька модель дер-жави у руках цієї господині діє! Я впевнена: якби таких госпо-динь у нашому суспільстві було більше, то користь від цього була б надзвичайна. Нації, державі, кожній родині й людині...
|
|
|
Здається, треба тільки зробити крок - домогтися ґендер-ної рівності! Ось тоді, значить, лідерство жінці буде майже га-рантоване, звичайно, за наявності інтелектуальних здібностей. Та справа в тому, що крок такий (навіть не один!) було зробле-но. І вигляд він мав дуже солідний: це - Декларація "Про зага-льні засади державної політики України стосовно сім'ї та жі-нок" і Указ Президента "Про підвищення соціального статусу жінок в Україні", що його було видано як відповідь на критику міжнародних спостерігачів про бездіяльність української вла-ди у справі проведення в життя міжнародних актів ґендерного спрямування. Маємо ми і Постанову Кабінету Міністрів Украї-ни "Про національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у су-спільстві на 2001-2005рр." Розроблено і Закон України "Про державне забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок".
|
|
|
Як бачимо, наші шановні владу маючі мужі (нагадаю: сьогодні їх у парламенті 94%) пропонують рідній співвітчизни-ці необмежений ґендерний простір, підтримуючи й наслідую-чи зарубіжний досвід. (Між іншим, за деякими дослідження-ми, ґендерний розподіл ролей у цивілізованому світі зазнав значних трансформацій. З'явилися навіть види роботи з крас-номовною назвою "він - це вона". Вочевидь, в західному су-спільстві зміна світоглядних орієнтирів - це природний про-цес, який, можливо, закінчиться реальним "тисячоліттям жін-ки", що пророкують соціологи.)
|
|
|
Ох, як же хочеться вірити, що і в Україні повіють вітри ґендерних перетворень, гордо задекларованих у вищезгаданих документах, що красномовно констатують: проблема створен-ня у країні ґендерної рівності сьогодні на часі. Але ось що мене бентежить: жоден державний документ про підвищення соціа-льного статусу українського жіноцтва та надання йому "видат-ної ролі в історії" не вирішить проблему позитивно. Як на ме-не, то сьогодні можна говорити лише про впертий рух у цьому напрямі завдяки теоретичним і практичним зусиллям енту-зіастів в Україні. Хотілося б, щоб зростала кількість таких відповідальних кроків.
|
|
|
І от якраз тут виникає конкретне питання: а чи не досить жінкам бути лише об'єктами політики нашої держави? Може, час самим розробляти її? Адже українська політика налічує не-мало яскравих жінок, імена яких відомі у світі! Та якщо вести мову про реальне представництво жіноцтва у нашому політич-ному просторі, то ця проблема, мені здається, хоч і має певні перспективи, але у цілому не вирішена.
|
|
|
Але певні здобутки вже лягли зернами надії у ґрунт позитивних перетворень. З цього приводу мені згадуються жо-втневі дні 2001 року. Тоді мене, дев'ятикласницю, захопили події, які відбувалися на ІІ Всеукраїнському конгресі жінок, бо я побачила мою співвітчизницю зовсім іншою! До того часу я помічала навкруги лише заклопотаних жінок, стомлені руки матусі, її очі, що з тривогою зазирали у моє майбутнє. Та, дивлячись у телерепортажі з Конгресу на численних жінок - народних депутатів, представників міністерств та інших цен-тральних органів виконавчої ради, я раптом побачила квітучу силу моєї Батьківщини, всіх тих, хто, за словами самих учас-ниць Конгресу, "має бути взірцем та моделлю для інших жінок, для молоді та дітей, оскільки своєю долею, своїми переконан-нями та успіхами руйнує, викорінює старі традиції та поняття стосовно становища жінки у суспільстві". А ще я зрозуміла, що саме жінка має бути берегинею людського виміру в політиці.
|
|
|
Так, процес руйнування понять та укладів, що скла-далися віками, - справа нелегка і тривала, хоча сьогодні, коли жінка все впевненіше посідає лідерство у багатьох питаннях української дійсності, є дуже необхідною. Той факт, що вона є берегинею тепла та затишку, а любов, діти, сім'я завжди залишаються для неї довічними цінностями, є безперечним. А звідси безперечним є і висновок: наша країна - це наш дім, в якому саме жінка гостро відчуває соціальні проблеми. Від-сутність або недостатнє представництво моїх співвітчизниць на рівні прийняття рішень, як свідчить практика, при-зводить до виникнення цих самих проблем і до невміння, а, може, небажання їх вчасно помітити і розв'язати. Хіба це не підкрес-лює актуальність жіночого лідерства в українській політиці?
|
|
|
Але, на мій погляд, шлях до такого лідерства пролягає через суттєве поняття рівності з чоловіками. Мені дуже імпо-нує твердження голови Національної Ради жінок України Іри-ни Голубєвої: "Як у природі рівноцінно існує два початки - жі-ночий та чоловічий, так і в житті, і в політиці не може бути засилля одного з них... Жінка, яка дає життя, несе за нього відповідальність і має ним розпоряджатися..." З цього приводу доречно процитувати авторку "Декларації прав жінки-грома-дянки" Олімпії де Гуж, яка ще у ХVIII-му столітті наголосила на тому, що "із спільноти чоловіків і жінок складається нація, на якій базується держава". Погодьтесь, сьогодні ця думка в Україні є вкрай актуальною, враховуючи перспективний роз-квіт нашої країни!
|
|
|
Може, якраз саме тому я так уважно прислухалась до міркувань безперечного лідера політичні організації "Дія" Тетя-ни Кондратюк, бо вони дивним чином відгукувалися у моєму серці, примушували замислитися над власною позицією, хви-лювали... Я зрозуміла, що є проблема, є способи її розв'язання. Не може бути глухого куту, безвихідного становища. Можна домовитися, можна шукати соратників з того чи іншого пи-тання. Зрозуміло, що окремо взята людина сама, без команди однодумців, нічого не зробить. Лише шляхом мозкових штур-мів, шляхом консолідації, генерації ідей можна знайти меха-нізм подолання тих чи інших проблем, які час поставив у "жі-ночому питанні" перед українським суспільством.
|
|
|
Тому моїй країні сьогодні вкрай необхідні молоді, потужні сили, здатні активізувати жіночий рух в Україні, активізувати громадську позицію жінок, від якої залежить доля нашої дер-жави і розвиток суспільства в цілому. Так, жінка здатна посіс-ти гідне місце лідера і на місцевому, і на державному, і на міжнародному рівні! Бо вона початкує життя, вона - його господиня, вона - його берегиня. Це - моє власне переконання, яке ґрунтується і на історичному, і на міжнародному досвіді.
|
|
|
Адже ж були у нас княгиня Ольга і Анна Ярославна - яс-краві зірки на історичному небосхилі України! Є досвід шве-дів, де партійні списки складаються за принципом черговості - жіночих імен там така ж кількість, як і чоловічих. Ця країна вперто рухалася від бідності до процвітання передусім тому, що мала і має позитивний соціальний капітал взаємодовіри та відкритості влади й народу. Зараз Швеція подає нам гідний приклад жіночого лідерства у політиці, і не придивитися до нього було б необачно! (...Я от подумала: а що, якби хоч у одній адміністративній області нашої України взяти та й провести експеримент, керуючись шведським досвідом? Хотіла б я, впевнена - не тільки я, подивитися на життя українців там, де законодавча і виконавча влада наполовину в руках жінок! А то ми все говоримо, озираємося на минулу історію, киваємо на закордонних сусідів, а от взяти й ризикнути не насмілимося. А може ж, все станеться не так, як у тих "Фараонах" В.Коло-мійця?)
|
|
|
...Я запитую себе, чи змогла б я сама претендувати на роль лідера? Ну, нехай не зараз, нехай через кілька років. Не можу впевнено відповісти на це питання, бо не вмію кривити душею. Так, мені б хотілося не стояти осторонь проблем сучас-ного життя, дуже хотілося б допомогти рідному місту, рідній моїй Україні подолати ті труднощі, що виникли на її шляху у роки розбудови. Мені боляче бачити й усвідомлювати ту прір-ву, що відділяє наш гідний кращої долі працьовитий народ від сучасних розвинених країн. Скрізь, скрізь вкрай потрібні наші молоді руки, розум, сили, завзяття. Ви тільки покажіть нам, навчіть, спрямуйте!
|
|
|
Я прекрасно розумію, що зараз для мене найважливіша мета - одержати гідну освіту. Сім'я, діти, родинний добробут - це те, що я теж плекаю у мріях. Але, крім цього, я не можу відчувати себе впевнено-щасливою, коли поруч зі мною буде розлад, безправ'я, коли відводиш очі від жебраків і напівго-лодних дітей, коли читаєш статистичні звіти про спад кількос-ті українців, коли мою країну не сприймають як гідного парт-нера на міжнародному рівні, коли бачиш, як потерпає від сва-вілля лиходіїв чарівна українська природа.
|
|
|
Мабуть, саме тому я зараз уважно стежу за діяльністю провідних жінок-лідерів України та Харківщини, щоб у май-бутньому мати право, як Валентина Гошовська, сказати: "Я мала і маю можливість робити людям добро". Так, я розумію: добро можна творити і не будучи лідером певного рівня. Але переконана, що у щирих та добрих справах треба прагнути максимуму.
|
|
|
...Я з увагою стежила минулого року за перебігом вибор-чої кампанії. Особливо мене цікавили позиції кандидатів-жі-нок, бо якось підсвідомо я намагалася порівнювати їх із влас-ними переконаннями. Запам'яталися слова Л.Давидової: "Якби у Верховній Раді було більше жінок, вона б працювала ефективніше і не була б такою агресивною". Дехто може заки-нути: люди в нашій країні часто йдуть до влади для вирішення своїх особистих питань. Та я впевнена, що для розсудливого жіночого розуму важливіше головне: тільки вирішуючи дер-жавні проблеми, створюючи умови нормального життя і ро-боти для всіх, можна вирішити й особисте! У цьому перекону-єшся, коли знайомишся з діяльністю жіночих організацій Хар-кова: Харківського міського жіночого фонду, Харківської об-ласної жіночої організації "Дія", громадської організації "Госпо-диня", Харківської міської кредитної спілки "Жіноча вза-ємодопомога", Харківської міської організації "Жіноча грома-да" тощо.
|
|
|
Що до мене, то я б особливу увагу приділила вирішенню двох питань: соціальному захисту населення та екологічному стану. Звичайно, є ціла низка найболючіших проблем, та всі вони в тій чи іншій мірі залежать, на мою думку, від вирішен-ня перших двох. Серед пріоритетних я б виділила такі:
|
|
1. посилення дієвості молодіжної політики (тут і правове виховання, і працевлаштування, і медичне обслуговуван-ня, і надання ряду пільг);
2. сприяння розвиткові національної культури;
3. максимальне матеріальне забезпечення навчальних за-кладів (не знаю, як у вузах, а от шкільне життя не дає зістаритися цій проблемі).
|
|
|
Можна й далі продовжувати цей список "предвиборчої програми", але, вважаю, слід просуватися шляхом розквіту та зміцнення держави, по черзі вирішуючи одне питання за ін-шим. Така моя позиція ґрунтується на переконанні, що на якісне (!) розв'язання важливого питання потрібні неабиякі кошти. А чи є вони зараз у наших владних структурах у до-статній сумі (у першу чергу, для медицини, освіти, культури)? Я знаю, що керівництво нашого регіону вже значний час до-магається, щоб Харків набув такого ж статусу, як і Київ. Тіль-ки за цієї умови кошти харків'ян будуть скеровані на покра-щання їх життя. Бо головна мета діяльності держави і турбота справжнього лідера (яку б посаду він не обіймав: мера. Прези-дента, Генерального Секретаря ООН) - це добробут громадян, їх права, здоров'я, умови життя, можливості самореалізації.
|
|
|
Я розумію, що, маючи прагнення вкласти у розвиток Батьківщини власні сили і знання, мені вже зараз важливо визначитися щодо місця у недалекому майбутньому. Звісно, для мене це поки що юнацькі мрії, але я б хотіла надавати своїми знаннями дієву допомогу у якійсь громадській органі-зації з медичним ухилом, бо медицина - це моя найзаповітні-ша мрія, покликання, мета, до якої я прагну, здається, усе життя! Ще не знаю, чи збудуться саме ці мої мрії, але вже за-раз я відчуваю, що не зможу стояти осторонь активного полі-тичного життя.
|
|
|
Бо я - нащадниця української Берегині. І на її честь мені б хотілося повторити слова Івана Франка, що стали моїм дороговказом:
|
|
|
Шукай краси, добра шукай!
|
|
|
Вони є все, вони є всюди.
|
|
|
Список використаної літератури:
|
|
1. Гаташ В. "Женщина и политика" // газета "Слобода" от 29.01.02. - с.3.
2. Голота М. "Марія Матіос: "Жінка як жінка. Багатолика, феєрична". // "Слово просвіти" - №6, 08.02.02. - с.9.
3. Грабовська І. "III тисячоліття - тисячоліття жінки?" // "Слово просвіти". - №2, 8-14.01.02. - с.8.
4. Декларація "Про загальні засади державної політики Укра-їни стосовно сім'ї та жінок" // газета "Голос України" від 23.03.99. - с.3.
5. Ким Л. "Ради семьи" // "Харків'яни" - №10, 4-10.03.02. - с.5.
6. Мироненко І. "Сказано: "женщина". Жіночий рух в Україні: погляд у минуле з надією на майбутнє" // "Березіль". - №7, 1994. - с.127-131.
7. Могильницька Г. "Берегиня дому нашого" // "Дивослово". - №5, 1999. - с.40-42.
8. "Права жінок в Україні під кутом зору міжнародно-правових стандартів" // "Право України". - №7, 1999. - с.38-41.
9. "Про підвищення соціального статусу жінок в Україні": Указ Президента України // газета "Урядовий кур'єр" - №78, 2001. - "Орієнтир" - №18 - с.11-12.
10. Прошкуратова Т.С. "Женская демократия" // "Наша га-зета +" от 01.02.02. - с.5.
11. Рак А.А. "Я - Роксолана" // "Позакласний час" - №18, 2002. - с.51-54.
12. Ярош О. "Жіноче обличчя політики. Міжнародне жіноцтво у політичній системі суспільства" // "Політика і час". - №2, 2001. - с.58-64.
| |
|
|