ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ПАРИТЕТНОЇ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ ТА ВИБОРИ-1998 О.М. Руднєва

This version of the page http://kcws.kharkov.ua/art33_r.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2006-09-25. The original page over time could change.

Orig:top_files/top55.jpg Харьковский Центр Женских Исследований (ХЦЖИ)

Меню


	Новости
	Статьи
	Проекты
	О нас
	Ссылки
	Правовая база
	Гостевая книга

Текущие проекты

"Підвищення ефективності діяльності соціальних агенцій в галузі захисту жінок та дітей від сімейного насильства"

"Захист прав людини та забезпечення гендерної рівності в Україні через вдосконалення судової практики"

"Забезпечення прав жінок та гендерної рівності через застосування Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації стосовно жінок в Україні"

"Підтримка жіночого підприємництва"

Конкурс "Дівочий Світ"

Информация


Харьковский центр женских исследований (ХЦЖИ) является экспертной организацией и занимается социально - правовыми исследованиями статуса женщин в Украине, разрабатывает стратегии, направленные на защиту прав женщин, социально-правовые исследования положения женщин в Украине, развитие молодёжного женского лидерства, и др.

СТАТЬИ

ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ПАРИТЕТНОЇ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ ТА ВИБОРИ-1998 (® О.М. Руднєва, к.ф.н., Президент Харківського центру жіночих досліджень)

Поняття паритетної демократії є досить новим для української науки та громадсько-політичної практики. Його теоретичне підгрунтя, а також межі використання відзначені у ряді публікацій збірки "Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України" (Харків, 1997) .


Під паритетною демократією слід розуміти таку форму суспільних відносин у політико-правовій сфері, за якої жінкам гарантується рівний з чоловіками статус на підставі фактичного представництва на всіх рівнях і в усіх владних структурах- саме таке визначення сьогодні формує науково-теоретичне підгрунтя для дискусій, які відбуваються протягом останнього року в Україні перш за все серед жіночої громадськості.


Слід зазначити, що ці дискусії мають не стільки науковий характер, скільки формують громадську думку жінок-активісток навколо питання щодо шляхів підвищення представництва жінок в органах влади.


Так чи інакше дискусія більш чи меньш торкається питання квот. Паритетна демократія та її принципи не звужуються до механізму квотування, який є лише одним із можливих шляхів подолання фактично нерівного розподілу влади і відповідальності в усіх сферах суспільного життя, в тому числі сфері публічної влади. Тим більше вона не може бути ототожнена з законодавчим закріпленням квотування.


Привабливою стороною квотування у вигляді його законодавчого закріплення є можливість подолання нерівноправного представництва у сфері публічної влади у досить короткі терміни. Але квотування до сьогодні є дуже дискусійним питанням для будь-якої країни чи то політичної партії, яка намагається його запровадити.


Поширеними аргументами проти є:

-	введення квот веде до прихованого конфлікту жінок з чоловіками;

-	квоти для жінок створюють нерівні можливості для чоловіків та, тим самим суперечать принципу демократії;

-	принцип квот ставить під сумнів кваліфікацію кандидата і замість цього пропонує свою систему віддавати перевагу по статєвому признаку;

-	багато жінок не хочуть бути вибраними до органів влади за квотою.


Між тим існують і досить серйозні аргументи "за" квотування, а саме:

-	квотування не можна визначити як дискримінаційне положення по відношенню до чоловіків. Воно є спеціальним компенсаційним заходом, тим більш, що завжди підкреслюється його тимчасовий характер;

-	квотування, спрямоване на підвищення представництва жінок, є тісно пов'язаним з вирішенням питання гендерної рівності та подоланням існуючої в суспільстві несправедливості;

-	підвищення ролі жінок у владних структурах призведе до більш ефективного використання "жіночого досвіду", який у ХХ столітті завдяки науковим досягненням, перш за все теоретиків фемінізму, кваліфікується як вагома цінність;

-	квотування трактується як демократичний чинник впливу населення на політику політичних партій, тому що у ряді країн населення не має змоги впливати на формування партіями списку кандидатів, голосуючи в цілому за партію як таку (саме так відбувається в Україні під час виборів 1998 року за законом України "Про вибори народних депутатів"), який базується на принципах змішаної системи.


Підкреслемо, що квотування для жінок може бути використано в Україні як тимчасовий спеціальний заход. Квотування у вигляді його законодавчого забезпечення не протирічить принциповим теоретичним засадам вітчизняного законодавства, а також ст.24 Конституції України, де йдеться про рівність конституційних прав і свобод громадян. Справа тільки в тому наскільки готові законодавці та, до речі, і самі активістки жіночого руху підтримати ідею квоти.


Для того, щоб визначитись в даному питанні треба, по-перше, більш пильно придивитися до ситуації, яка склалася з жіночим представництвом в Україні на різних рівнях влади, а також на результати виборів-1998 до Верховної Ради.


До 1997 року в Україні не було жінок, які б займали найвищі посади (1 категорії, чи то равноцінних тому). Представництво жінок було досить високим в органах судової влади, тому що історично за часів радянської влади посада судді не кваліфікувалася як престижна (у порівнянні з аналогічного рівня посадою прокурора чи працівника органів внутрішніх справ, держбезпеки). Жінки займали досить високі посади в органах виконавчої влади, але навіть поверхове знайомство з цифрами доводить, що "рівень" для жінок - це завідувачка відділом у обласній адміністрації та міністерстві. Така ж ситуація зберігається й сьогодні, за винятком того, що з'явилися перші жінки - міністри та ледь-трохи збільшилося жінок - заступників міністрів та комітетів. Сьогодні відсоток жінок на вищих державних посадах трохи більший за 6%. Тому говорити про відсутність дискримінації щодо жінок безпідставно (а тим більше про те, що ми якимось чином просуваємося до паритетної демократії). Взагалі, без тих чи інших спеціальних заходів, закріплених у законодавстві, навряд чи можна буде наблизитись до 20% представництва в майбутньому.


Зовсім не можна погодитись з висловлюваннями, які стверджують, що начебто без усякої квоти у новому парламенті збільшилося вдвічі представництво жінок. По-перше, у парламенті минулого скликання було в останній період не 4%, а біля 5% жінок, завдяки обраним пізніше Ю.Тимошенко та Я.Стецько. По-друге, 34 жінки, які формують жіночу когорту нового парламенту становлять 7,6%. Причому, по мажоритарних округах жінок було обрано всього 14 (на 3 жінки менше, ніж було обрано у 1994 році), а в багатьох з областей України - жодної (наприклад, Донецькій, Запорізькій). Останні 20 жінок були обрані по партійних списках, причому більша частина з них були представниками лівих партій). Отже, збільшенню представництва прислужила пропорційна система, яка, як відомо, в світі є дуже вигідною для просування жінок у владні структури.


Нажаль ані жіночі організації, ані жіночі партії не змогли скористатися дуже сприятливою ситуацією, яка склалася у виборців центрального та східного регіонів по відношенню до жінок-кандидатів. За даними соціологічного дослідження, проведеного Харківським Центром жіночих досліджень до виборів, під час та після виборів, виявилась значна регіональна відмінність у підтримці жінок-політиків: виборці Західного регіону, жінки в тому числі, дотримуються більш традиційних поглядів щодо ролі та місця жінки в українському суспільстві, підтримуючи майже виключно кандидатів-чоловіків, в порівнянні з виборцями Східного регіону, третина з яких погоджуються на підвищення представництва жінок у владних структурах. Але всеж-таки слід звернути пильну увагу на те, що третина опитуваних з числа виборців, незалежно від регіональної належності, виявила непозитивне ставлення до збільшення чисельності жінок серед парламентаріїв, як одного із чинників, що могли б покращити роботу Верховної Ради України . Тому, в цілому оцінюючи позитивно потенціал жіночого руху в Україні на наступні роки, не можна відкидати ідею спеціальних законодавчих заходів, якщо жінки намагаються більш ретельно підготуватися до виборів 2002 року.

------------------------------------------------------------------------------
Наш адрес: Украина 61108, г Харьков, бульвар Мира 4, кв.51
тел/ф: (+38 057) 731-42-59
E-mail: kcws@vk.kharkov.ua, webmaster