АНАЛІЗ
регуляторного впливу «Керівництва з організації та виконання авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві».

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта.

Це Керівництво розроблено на виконання вимог Повітряного кодексу України, Указу Президента від 15 липня 2004 року № 803/2004 «Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації», а також реалізації наказу Державіаслужби від 26.01.06 № 61 «Про затвердження Плану першочергових науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Державіаслужби на 2006 рік» з метою вдосконалення нормативно-правових актів з питань застосування авіації в народному господарстві та подальшого їх використання.

Керівництво визначає порядок організації та виконання авіаційних робіт, методику розрахунку елементів і продуктивності польотів на авіаційних роботах у сільському та лісовому господарстві, розрахунок безпечних умов виконання польотів, а також табель спеціального спорядження повітряних суден і засобів індивідуального захисту при роботі з хімікатами. До Керівництва додаються 14 додатків.

Примітка: Альтернативи доповнення даного нормативно-правового акта немає.

2. Цілі і завдання акта.

Основною метою розроблення проекту є створення національної нормативно-правової бази з питань застосування авіації в народному господарстві України.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта.

Проект Керівництва визначає порядок організації та виконання авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві щодо:

• планування та порядку укладання договорів на виконання авіаційних робіт;
• вибору, обладнання, вимог до злітно-посадкових майданчиків для повітряних суден та допуску їх до експлуатації;
• організації забезпечення та порядку використання паливо-мастильних матеріалів при виконанні польотів;
• організації підготовки та допуску льотно-технічного складу до виконання авіаційних робіт;
• організації перельотів повітряних суден до місця виконання авіаційних робіт і підготовки до їх виконання;
• організації авіаційного електрозв’язку при виконанні авіаційних робіт;
• організації медичного та метеорологічного забезпечення польотів;
• організації та забезпечення управління повітряного руху;
• організації та забезпечення польотів, авіаційної безпеки, пошукових та аварійно-рятувальних робіт;
• організації керівництва роботою екіпажів;
• особливостей виконання польотів на авіаційних роботах;
• порядку обліку і здачі виконаних авіаробіт.

Це Керівництво поширюються та є обов’язковим для всіх суб’єктів правовідносин, на яких розповсюджується дія повітряного права України, яке регулює відносини в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України, у тому числі організацій та громадян, які здійснюють експлуатацію повітряних суден, виконання та забезпечення польотів на авіаційних роботах у сільському та лісовому господарстві, підготовку авіаційного персоналу.

Комплексне управління організацією авіаційних робіт, безпекою польотів у цивільній авіації здійснює Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба).

Управління організацією та безпечним виконанням польотів на авіаційних роботах у авіакомпаніях і в авіапідприємствах здійснюють перші керівники експлуатантів (авіакомпаній та авіапідприємств).

Експлуатанти на підставі цього Керівництва впроваджують систему управління організацією та виконанням авіаційних робіт авіакомпанії (авіапідприємства).

Система управління організацією та виконанням авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві повинна забезпечувати своєчасне та якісне виконання заявок «Замовника» з повним забезпеченням безпеки польотів та охорони навколишнього природного середовища.

Державіаслужба здійснює управління безпекою польотів у цивільній авіації України відповідно до Повітряного кодексу України та Положення про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації шляхом нормативного регулювання діяльності всіх суб’єктів цивільної авіації, проведення реєстрації та сертифікації об’єктів і суб’єктів, ліцензування їх діяльності та здійснення контролю та нагляду за забезпеченням безпеки польотів повітряних суден.

Керівники експлуатантів авіаційної техніки та органів обслуговування повітряного руху здійснюють безпосереднє управління щодо забезпечення організації та виконання польотів на авіаційних роботах у сільському та лісовому господарстві.

Основними принципами в організації та виконанні авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві є:

• принцип системності – передбачає діяльність, яка повинна носити системний, постійний та упорядкований характер, що охоплює всі складові системи;
• принцип колективізму – передбачає участь всіх працівників авіакомпанії (авіапідприємства) у роботі з забезпечення організації та безпечного виконання польотів на авіаційних роботах, згідно своїм функціональним обов’язкам;
• принцип відповідальності – передбачає усвідомлення кожним працівником його відповідальності за конкретні питання, що визначають безпеку транспорту;
• принцип випередження – передбачає діяльність, яка носить випереджувальний характер, спрямовану на своєчасне виявлення та усунення негативних факторів, що можуть привести до порушення технологій (регламентів) застосуванням авіаційного методу у сільському та лісовому господарстві, забруднення навколишнього природного середовища, а також до авіаційних подій;
• принцип інформованості – передбачає діяльність, яка базується на максимальній інформованості кожного працівника про небезпечні фактори;
• принцип виявлення та усунення причин – передбачає проведення профілактичної роботи, спрямованої на усунення виявлених недоліків;
• принцип адекватності – відповідність заходів з безпеки реальним та потенційним загрозам.

Основні принципи безпечного управління авіакомпанією (авіапідприємством), що здійснює авіаційну діяльність в галузі обслуговування суб’єктів сільського та лісового господарства, передбачають, що експлуатант визначає та приймає концепцію, формує політику та розробляє правила - безпечного застосування авіаційного методу, безпечної експлуатації повітряних суден, і впроваджує їх у практику та здійснює контроль щодо їх дотримання під час виконання авіаційних робіт.

Концепція визначає мету авіакомпанії (авіапідприємства) бути безпечною, виходячи із принципу, що безпека польотів є найвищим пріоритетом авіаційної діяльності, яка забезпечує досягнення виробничих завдань завдяки збереженню всіх ресурсів, їх іміджу щодо своєчасного та якісного виконання авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві та інших завдань авіакомпанії (авіапідприємства).

Основним принципом управління є концентрація основної уваги на виявлення та усунення недоліків у самій системі управління організацією та безпечним виконанням авіаційних робіт, а не на помилках в індивідуальних діях авіаційного персоналу.

Політика передбачає деталізацією засобів та методів щодо вирішення конкретних завдань, пов’язаних з професійної підготовкою персоналу, забезпеченням організації та виконанням польотів, забезпеченням льотної придатності повітряних суден, формуванням корпоративної культури експлуатанта. Корпоративна культура визначає колективний менталітет експлуатанта та цінності, що поділяють всі члени авіакомпанії (авіапідприємства). У цивільній авіації це передусім суворе дотримання встановлених норм і правил, котре досягається шляхом осудження порушень. Безпечна корпоративна культура не допускає свідомого порушення авіаційних правил польотів та всіх видів забезпечення польотів.

Політика формується керівником структурних підрозділів експлуатанта за напрямками діяльності. Політика повинна відповідати прийнятій концепції експлуатанта.

Управління організацією та виконанням авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві повинно вимагати виконання таких основних завдань:

• створення нормативно правової бази щодо застосування авіаційного методу у сільському та лісовому господарстві;
• сертифікацію та ліцензування експлуатантів;
• контроль діяльності експлуатантів за виконанням авіаційних правил та нормативно-правових актів;
• нагляд за безпекою польотів;
• інформаційно-аналітична діяльність щодо безпеки польотів та безпечного застування авіаційного методу в сільському та лісовому господарстві;
• організація, підготовка, забезпечення авіаційних робіт та виконання польотів;
• професійна підготовка та підтвердження кваліфікації авіаційних фахівців із урахуванням людського фактору;
• збереження і підтримка льотної придатності повітряних суден;
• організація підготовки та допуску льотно-технічного складу до виконання авіаційних робіт;
• організація перельотів повітряних суден до місця виконання авіаційних робіт і підготовка до їх виконання;
• організація авіаційного електрозв’язку при виконанні авіаційних робіт;
• організація медичного та метеорологічного забезпечення польотів;
• організація та забезпечення управління повітряного руху;
• організація та забезпечення авіаційної безпеки, пошукових та аварійно-рятувальних робіт;
• організація керівництва роботою екіпажів;
• організація забезпечення та порядок використання паливо-мастильних матеріалів при виконанні польотів на авіаційних роботах.

Функції організації роботи у сфері виконання авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві передбачає формування органів управління, встановлення функціональних обов’язків для структурних підрозділів та посадових осіб, що беруть участь в управлінні.

Функції суб’єктів управління включають:

• організацію роботи;
• планування та виконання робіт;
• спеціальні функції;
• інформацію про стан безпеки та безпечного застосування авіаційного методу в сільському та лісовому господарстві;
• оперативне реагування та розслідування авіаційних подій та випадків порушення регламентів застосування авіаційного методу в сільському та лісовому господарстві;
• пропаганду безпеки;
• контроль;
• управлінські рішення.

Функції державних органів управління:

• державні органи управління (Мінтранс, Державіаслужба) розробляють національну нормативно-правову базу в галузі застосування авіації в народному господарстві та вводять у дію розроблені нормативно-правові акти, які визначають функції кожного суб’єкта авіаційної діяльності з організації, забезпечення та безпечного виконання польотів на авіаційних роботах, організують контроль за їх виконанням;
• проводять сертифікацію експлуатанта і здійснюють постійний нагляд за його діяльністю щодо дотримання правил забезпечення та виконання польотів, видають сертифікати та ліцензії на право авіаційної діяльності;
• проводять розслідування авіаційних подій з ПС України та закордонних авіакомпаній, які мали місце при виконанні польотів на авіаційних роботах у сільському та лісовому господарстві в Україні, відповідно до національних авіаційних правил та додатку 13 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944);
• спеціально уповноважений представник Державіаслужби бере участь у розслідуванні авіаційних подій з ПС українських авіакомпаній, які мали місце при виконанні польотів на авіаційних роботах у сільському та лісовому господарстві на території інших держав, згідно з додатком 13 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944).

Державіаслужба організує проведення галузевого розслідування причин таких авіаційних подій.

Функції експлуатанта:

• розробляє корпоративні авіаційні правила щодо підготовки, забезпечення та виконання польотів на авіаційних роботах у сільському та лісовому господарстві згідно національним авіаційним правилам;
• виконує авіаційні роботи в сільському та лісовому господарстві відповідно до встановлених сертифікатом умов та обмежень;
• розробляє стандартні процедури щодо підготовки та допуску членів екіпажів повітряних суден до застосування пестицидів та агрохімікатів авіаційним методом. Ці стандартні процедури ґрунтуються на державних санітарних правилах авіаційного застосування пестицидів і агрохімікатів у народному господарстві України, які визначають порядок підготовки, допуску авіаційного персоналу до авіа робіт, а також інші вимоги щодо застосування авіаційного методу. Дотримання цих стандартних правил та порядку організації авіаційних робіт є невід’ємною частиною безпечного застосування авіаційного методу у сільському та лісовому господарстві;
• розробляє стандартні експлуатаційні процедури, які необхідно виконувати членам льотного екіпажу в процесі виконання польоту. Стандартні авіаційні процедури ґрунтуються на правилах, які визначають порядок підготовки до польотів, дій у польоті, особливих ситуацій у польоті та розподіл обов’язків між членами екіпажу. Дотримання цих стандартних правил та порядку дій є невід’ємними умовами забезпечення безпеки польотів;
• розробляє Інструкції з виконання польотів на авіаційних роботах у сільському та лісовому господарстві, враховуючи місце їх виконання;
• реалізує своєчасне та якісне виконання авіаційних робіт згідно вимог чинних Технологій;
• розробляє та реалізує програму попередження авіаційних подій та забезпечення безпеки польотів;
• забезпечує якісне технічне обслуговування повітряних суден;
• забезпечує контроль за виконанням авіаційними спеціалістами всіх категорій вимог національних та корпоративних авіаційних правил, які їх стосуються;
• організує підготовку та підвищення кваліфікації всіх категорій авіаційних спеціалістів відповідно до правил, установлених Державіаслужбою;
• забезпечує обслуговуючий персонал і льотні екіпажі кожного типу повітряного судна керівництвами з експлуатації ПС, в яких містяться процедури щодо експлуатації ПС, а також керівництвами з організації та виконання авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві, в яких містяться процедуру з організації, забезпечення та виконання цих робіт.

Функції екіпажу ПС:

На екіпаж покладається відповідальність за експлуатацію ПС із часу прийняття його уповноваженим членом (другим пілотом, авіатехніком) від наземного обслуговуючого персоналу перед польотом до здачі ПС після польоту.

Командир повітряного судна:

• несе відповідальність за безпеки всіх членів екіпажу, службових пасажирів, які перебувають на борту, після закриття дверей ПС. Командир ПС несе відповідальність за управління ПС і його безпеку з часу готовності ПС до руху з метою зльоту до моменту його повної зупинки після закінчення польоту чи виключення двигунів.

Командир ПС також несе відповідальність за організацію та виконання правил експлуатації ПС екіпажем при підготовці до польоту, в польоті та огляд ПС після польоту;

• несе відповідальність за своєчасне та якісне виконання авіаційних робіт згідно умов укладеного договору між авіакомпанією (авіапідприємством) та Замовником авіаційних робіт;
• несе відповідальність за суворе дотримання вимог Керівництва з організації та виконання авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві та Технологій авіаційних робіт;
• приймає заходи щодо суворо дотримання виконання вимог системи контрольних карт;
• несе відповідальність за повідомлення найближчого уповноваженого органу та керівництва експлуатанта щодо будь-якої події з ПС, яка призвела до серйозних тілесних ушкоджень, отруєння хімікатами унаслікод їх внесення авіаційним методом, або смерті людей чи нанесення суттєвою шкоди ПС;
• несе відповідальність за повідомлення керівництва експлуатанта після завершення польоту про всі виявлені чи підозрювані недоліки в роботі ПС та його систем.

Інші члени екіпажу ПС, під порядкові командиру ПС, діють відповідно до посадових інструкцій та інших нормативних документів у частині, яка їх стосується, і несуть відповідальність за якість виконання своїх функціональних обов’язків.

Функції підприємств, які здійснюють обслуговування повітряного руху:

• організують та забезпечують обслуговування повітряного руху в межах неконтрольованого повітряного простору ОПР класу G у відповідності до вимог чинного Положення про використання повітряного простору України та Правил польотів повітряних суден та обслуговування повітряного руху в класифікованому повітряному просторі України;
• надають екіпажам ПС польотно-інформаційне обслуговування та дозвіл на виконання польотів.

Інші суб’єкти авіаційно-транспортної системи (АТС) несуть відповідальність за повне, якісне та своєчасне виконання покладених на них функцій щодо забезпечення безпеки польотів.

Усі суб’єкти АТС, діяльність яких впливає на організацію, підготовку, забезпечення та безпечного виконання польотів на авіаційних роботах у сільському та лісовому господарстві, розробляють, приймають та виконують даний нормативно-правовий акт у частині, яка відноситься до їх виробничої діяльності і взаємодії з іншими суб’єктами АТС.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.

До основних нормативно-правових актів, що діють у сфері управління авіаційними роботами у сільському та лісовому господарстві відносяться:

• Повітряний кодекс України;
• Закон України «Про транспорт»;
• Конвенція про міжнародну цивільну авіацію, Чикаго, 1944 рік та 18 додатків до неї;
• Указ Президента України від 15.07.2004 р. № 803 «Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації»;
• Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995р. № 86/95-ВР, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 18 березня 2004 року N 1628-IV;
• Закон України «Про захист рослин» від 14.10.1998 р. № 180-XIV із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 18.03.2004 р. № 1628 IV(1628-XV), від 19.01.2006 р. № 3370-IV (3370-XV);
• Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. № 4004-XII ст. 25;
• Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР;
• Закон України «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації» від 20.02.2003 року № 545-IV;
• Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1969-III (1969-14) від 21.09.2000 р.
• Постанова Кабінету Міністрів України від 18.09.1995 р. № 746 «Про затвердження Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами»;
• Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2002 р. № 1535 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації»;
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 234-р «Про затвердження Концепції розвитку системи регулювання авіаційної діяльності у сфері створення та використання малих повітряних суден»;
• Постанова Головного державного Санітарного лікаря України від 24.01.2006 р. № 3 «Про введення в дію єдиної форми дозвільного документа державної санітарно-епідеміологічної служби України (Висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи)»;
• «Положення про використання повітряного простору України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 401;
• «Положення про систему управління безпекою польотів на авіаційному транспорті», затверджене наказом Державіаслужби від 25.11.2005 р. № 895, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.12.2005 р. за № 1503/11783;
• «Правила проведення спеціального догляду повітряних суден цивільної авіації України», затверджені наказом Мінтрансу України від 04.12.1997 № 412 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.12.1997 р. за № 611/2415;
• «Правила сертифікації організацій з технічного обслуговування авіаційної техніки», затверджені наказом Мінтрансу України 29.05.1998 за № 205 зі змінами та доповненнями затвердженими наказом Мінтрансу України 09.01.01 № 2, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.09.1998 р. за № 547/2989 зі змінами та доповненнями зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23.01.01 за № 60/5251;
• «Правила ведення радіотелефонного зв’язку та фразеології радіообміну в повітряному просторі України», затверджені наказом Мінтрансу України від 10.06.2004 № 486 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.07.2004 за № 844/9443;
• «Правила метеорологічного забезпечення авіації», затверджені спільним наказом Державіаслужби, Мінприроди України, Міноборони України від 14.11.2005 № 851/409/661 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.12.2005 за № 1546/11826;
• «Правила з пошуку та рятування в цивільній авіації України», затверджені наказом Мінтрансу України від 16.08.1999 р. № 404 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 р. за № 684/3977;
• «Правила польотів повітряних суден та обслуговування повітряного руху в класифікованому повітряному просторі України», затверджені наказом Мінтрансу України від 16.04.2003 № 293 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.05.2003 р. за № 346/7667;
• «Правила авіаційного електрозв’язку в цивільній авіації України», затверджені наказом Мінтрансу України від 23.09.2003 № 736 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31.10.2003 р. за № 1001/8322;
• «Правила сертифікації експлуатантів», затверджені наказом Державіаслужби від 20.09.2005 № 684, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.12.2005 р. за № 1545/11825;
• «Правила розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами в Україні (ПРАПІУ-2005), затверджені наказом Державіаслужби від 13.12.2005 р. № 943, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.12.2005 р. за № 1588/11868;
• «Правила медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України» затверджені наказом Державіаслужби від 05.12.2005 № 920 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.2006 за № 44/11918;
• «Правила визначення робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден цивільної авіації України», затверджені наказом Мінтрансу України від 02.04.2002 № 219 та зареєстровані в Міністерстві юстиції 24.04.2002 за №390/6678;
• «Правила надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України», затверджені наказом Державіаслужби та Міноборони України від 28.11.2005 №897/703 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за № 1572/11852;
• « Державні санітарні правила транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві», ДСП 8.8.1, розділ 6.2. «Застосування авіаційним методом», які затверджені Постановою Головного Державного Санітарного лікаря України 03 серпня 1998 року № 1;
• «Державні санітарні правила авіаційного застосування пестицидів і агрохімікатів у народному господарстві України», затверджені Міністерством охорони здоров’я України 18.12.1996 р. за № 382;
• Вказівка Укравіатрансу від 02.08.2000 № 11 „Про підконтрольну експлуатацію літаків Ан-2 з двигунами АШ62-ИР на автомобільному бензині АИ-95 виробництва Кременчуцького НПЗ”;
• Вказівка Укравіатрансу від 11.08.2000 № 13 „Про підконтрольну експлуатацію вертольотів Ка-26 з двигунами М-14В26 на автомобільному бензині АИ-95 ТУ-у00149943.501-98 (АИ-95 ГОСТ 2084-77) виробництва Кременчуцького НПЗ”;
• Вказівка Укравіатрансу від 19.09.2001 № 24 „Про підконтрольну експлуатацію вертольотів Ка-26 з двигунами М-14В26 та літаків Ан-2 з двигунами АШ 62-ИР на автомобільному бензині АИ-95 (ГОСТ2084-77) виробництва ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез”;
• Вказівка Укравіатрансу від 14.03.2002 № 6 «Про підконтрольну експлуатацію літаків Ан-2 з двигунами АШ-62ІР на автомобільному бензині А-95 виробництва Кременчуцького НПЗ і ВАТ «Лисичанськнафтооргсинтез» понад 100 годин напрацювання»;
• Вказівка Укравіатрансу від 21.10.2002 № 49 «Про підконтрольну експлуатацію літаків Ан-2 з двигунами АШ-62ІР на автомобільному бензині А-95 виробництва Кременчуцького НПЗ і ВАТ «Лисичанськнафтооргсинтез» понад 600 годин напрацювання»;
• Вказівка Державіаслужби від 09.08.2005 № 15 «Про підконтрольну експлуатацію літаків Ан-2, Як-18Т і вертольотів Ка-26 на автомобільному бензині»;
• Наказ Укравіатрансу від 04.02.1998 р. № 40 «Про підконтрольну експлуатацію двигунів АШ-62ІР у межах встановлених ресурсів в годинах напрацювання»;
• Наказ Укравіатрансу від 06.12.2000 № 236 «Щодо заходів впровадження змін та доповнень до Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні»;
• Наказ Укравіатрансу від 05.07.2001 № 283 «Про розробку та надання державної статистичної звітності по авіаційному транспорту»;
• Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 26.11.2001 р. № 140/825 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виконання авіаційно-хімічних робіт», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 р. за № 1004/6195;
• Наказ Мінтрансу України від 17.02.2003 № 109 «Про затвердження Програми підготовки авіаційного персоналу в галузі авіаційної безпеки», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.04.2003 р. за № 310/7631;
• Наказ Мінтрансу України від 31.01.2004 № 62 „Про внесення змін до наказу Мінтрансу України від 16.04.2003 N 293 "Про затвердження Правил польотів повітряних суден та обслуговування повітряного руху в класифікованому повітряному просторі України" та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2004 р. за N 238/8837;
• Наказ Укравіатрансу від 19.05.2004 № 280 Про затвердження Класифікації повітряного простору обслуговування повітряного руху України»;
• Наказ Укравіатрансу від 13.07.2004 № 397 „Про затвердження та введення в дію схеми поділу районів польотів ...”;
• Наказ Укравіатрансу від 20.07.2004 № 417 Про встановлення у повітряному просторі України типу RNP і розміру буферних зон»;
• Наказ „Державіаслужби від 26.08.2004 № 10 „Про органи обслуговування повітряного руху України”;
• Наказ „Державіаслужби” від 01.09.2004 № 20 „Про затвердження змін до збірника МВЛ України”;
• Наказ Державіаслужби від 01.12.2004 р. № 205 «Про затвердження Правил допуску до експлуатації злітно-посадкових майданчиків для польотів легких повітряних суден», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.12.2004 р. за № 1644/10243;
• Наказ Державіаслужби від 28.04.2005 № 295 «Про затвердження Порядку прийняття рішення на виліт та приліт повітряних суден цивільної авіації України за правилами польотів за приладами», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.05.2005 р. за № 577/10857;
• Наказ Державіаслужби від 06.05.2005 № 303 «Про затвердження Методичних вказівок щодо виконання вимог пункту 83 Положення про використання повітряного простору України»;
• Наказ Державіаслужби від 01.02.2005 № 74 «Про затвердження Методики розроблення Інструкцій з виконання польотів (використання повітряного простору) у районі аеродромів, посадкових майданчиків»;
• Наказ Державіаслужби від 16.06.2005 № 418 «Про організацію чергувань командно-керівного складу департаменту інспектування безпеки польотів Державіаслужби і експлуатантів у вихідні та святкові дні»;
• Наказ Державіаслужби від 20.09.2005 № 684 «Про затвердження Правил сертифікації експлуатантів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.12.2005 р. за № 1545/11825;
• «Руководство по авиационно-химическим работам гражданской авиации СССР», яке затверджено Міністром ЦА СРСР Б.П.Бугаєвим 30.12.1982 р. і введено у дію з 01.08.1984 р.;
• «Руководство по организации летной работы в гражданской авиации», затверджене наказом Міністра ЦА СРСР від 29.01.1987 р. № 25;
• «Наставления по производству полетов в гражданской авиации СССР», затверджені наказом Міністра ЦА СРСР від 08.04.1985 р. № 77.

5. Фінансово-економічне обгрунтування.

Реалізація акта не потребує додаткових матеріальних та інших витрат.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта.

Реалізація Керівництва позитивно вплине на стан організації та безпечного виконання авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві та буде сприяти розвитку застосування авіаційного методу в цій сфері народного господарства України.

7. Проект Керівництва оприлюднено на веб-сторінці Державіаслужби

В.о. Голови Державіаслужби

А.А.Колісник

---

(с) Державiаслужба, 2001-2006