Головне меню  >>  

ВІСНИК №1  УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

ЗМІСТ

Н. Карпачова. Права людини: від проголошення до реального втілення

Загальна декларація прав людини

Закон України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції

Конвенція про захист прав і основних свобод людини

Протокол до Конвенції про захист прав і основних свобод людини

Протокол №4 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини

Протокол №6 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини

Протокол №7 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини

Пам'ятка для осіб, які мають намір звернутися до Європейського Суду з прав людини

Закон України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Фотодокументи

ЗВЕРНЕННЯ

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з нагоди 50-річчя Загальної декларації прав людини

Дорогі співвітчизники!

Сьогодні весь цивілізований світ відзначає 50-річчя визначної події – проголошення Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини.

Права людини не даруються державою, а належать кожному від народження. Всі права людини – громадянські, політичні, економічні, соціальні є універсальними, неподільними, взаємозалежними та взаємопов'язаними. Вони є основою людського існування та розвитку.

Визнання, дотримання та захист прав і свобод людини не є внутрішньою справою тієї чи іншої країни. Права людини не мають кордонів.

Спираючись на міжнародно-правові стандарти, проголошені в Декларації, у 1996 році Верховна Рада України прийняла Конституцію України. В ній зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Однак на порозі нового тисячоліття ми ще далекі від реального втілення високих принципів та ідеалів Загальної декларації прав людини. Велика кількість наших громадян до цього часу не забезпечена мінімальними правами, передбаченими цією Декларацією. Адже кожна людина має право на життя, особисту недоторканність, рівність перед законом, право на працю та справедливу винагороду за неї, яка забезпечувала б гідні людини та її сім'ї умови існування, захист від безробіття, задовільний життєвий рівень, невтручання в особисте та сімейне життя, недоторканність житла, свободу думки, совісті і релігії, справедливий і неупереджений суд.

Знаменно те, що саме в рік ювілею проголошення Загальної декларації прав людини вперше в історії України було створено незалежний конституційний орган, яким є національна інституція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Це – складова частина механізму захисту прав і свобод людини в нашій державі.

 Уповноважений з прав людини покликаний сприяти додержанню принципів верховенства права та прав людини, у межах своїх повноважень вимагати від органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб дотримання норм Загальної декларації прав людини.

В цей особливий період історії нашої держави, становлення якої на пріоритеті прав людини тільки розпочинається, ми маємо усвідомити, що захист прав і свобод людини, її законних інтересів повинен стати сферою виняткової уваги та спільних зусиль влади, суспільства, всіх громадян України.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

10.12.98.      Ніна КАРПАЧОВА

ПОВНИЙ ВАРІАНТ ВІСНИКА №1

Головне меню  >>