Олександр ЄГОРОВ: «Я хочу жити за своїми правилами»

Пам'ятаю, десь так року 1990 поширився й розмножився на телеканалах Радянського Союзу такий винахід, як «кімната гласності». Людину заганяли в чотири стіни, де вона могла казати, що душа бажає. Ну, абсолютно все! Перед телекамерою. Нещодавно група молодих хлопців вирішила крутнути цю ідею по-новому. Потрібна була лише людина, котра виправдала б

Театр і гроші — речі несумісні?

Те, що за «Блоху в усі» деякі глядачі заплатили потрійну ціну, свідчить про обнадійливу тенденцію: «київське» починає котируватися серед театралів не нижче, ніж «московське» Той, хто регулярно відвідує театри, вже не дивується з аншлагів. Та нещодавно, прийшовши на виставу Національного театру російської драми «Блоха у вусі», мені довелося стати

Зустріч із собою

Було дуже цікаво, як інтерпретує сакральні теми православна українка з-за океану? Виявилося, що аналогічно до багатьох «метрополійних» художників, які сьогодні експлуатують «релігійні сюжети» і чиї роботи ми бачимо на кожному лотку центральних вулиць Києва і особливо — Андріївського узвозу. Втім, на відміну від місцевих живописців, Дебру Карлуку

Коротко / КУЛЬТУРА

Ілюстрації є. Справа за книжками. «Чи ти читав Тичину?» — цю скоромовку запропонував прочитати (та ще й сім разів поспіль) поет Іван Малкович своїм читачам «від двох до 102-х років», які зібралися в Українському домі на відкритті виставки художників-ілюстраторів видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»