ДПА у Харківській області

Кодекс професійної етики

працівника державної податкової служби України

Кодекс професійної етики працівника органу державної податкової служби України (далі – Кодекс) визначає правила (норми) етичної поведінки працівника органу державної податкової служби (далі – працівник). Вимоги Кодексу спрямовані на забезпечення справляння законодавчо встановлених податків за умови сприяння громадянам у добровільному дотриманні ними податкового законодавства, посилення справедливості та ефективності діяльності органів державної податкової служби.

Вимоги Кодексу відповідають Конституції України та основним принципам державної служби, які визначені Законом України “Про державну службу”.

Дотримання працівником у своїй поведінці вимог Кодексу є основою для:

задоволення працівника працею у колективі та відчуття ним свого особистого внеску в досягнення загальних цілей державної податкової служби;

зростання довіри українського суспільства до державної податкової служби, формування у громадян впевненості у рівності кожного перед законом;

надання якісних послуг органами державної податкової служби, які задовольнятимуть потреби громадян, сприятимуть підвищенню рівня добровільного виконання ними вимог податкового законодавства.

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Межі застосування

1. Норми Кодексу є загальними та застосовуються працівниками органів державної податкової служби, які займають посади, віднесені до категорій посад державних службовців відповідно до Закону України “Про державну службу”. При прийнятті на посаду державного службовця в органи державної податкової служби працівник знайомиться з Кодексом, про що робиться письмове засвідчення в його особовій справі.

2. Працівник повинен вживати необхідних заходів щодо відповідності його діяльності етичним вимогам, визначених Кодексом.

3. Дотримання працівником норм Кодексу є обов’язковим при проведенні щорічної оцінки, атестації, зарахуванні до кадрового резерву, призначенні на нову посаду, наданні характеристики чи рекомендації.

4. Працівник у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, цим Кодексом, Кодексом честі працівника органу державної податкової служби України та загальними морально-етичними нормами поведінки у суспільстві.

Стаття 2. Порядок прийняття Присяги державних службовців працівниками органів державної податкової служби

1. Працівник, якого призначили вперше на посаду державного службовця, згідно зі статтею 17 Закону України „Про державну службу” складає Присягу державних службовців.

2. Присяга державних службовців складається в урочистій обстановці у приміщенні, де встановлено Державний Герб України і Державний Прапор України, символіку органів державної податкової служби, у присутності керівництва органу державної податкової служби, працівника кадрової служби та колективу структурного підрозділу органу державної податкової служби, в якому працівник працюватиме.

3. Працівник зачитує Присягу та скріплює її текст своїм підписом. Після складення Присяги керівник органу державної податкової служби або інша посадова особа за його дорученням вручає працівнику службове посвідчення. Церемонія складання Присяги державним службовцем завершується виконанням Державного Гімну України.

Розділ ІІ. Морально-етичні принципи професійної діяльності

Стаття 3. Служіння Українському народові

1. Працівник зобов’язаний служити Українському народові, демонструючи етичну поведінку, усвідомлюючи, що державна служба передбачає:

відданість Українському народу, зобов’язання діяти в інтересах держави та відстоювати національні інтереси, утверджуючи базові суспільні цінності;

свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та інтересам і державним пріоритетам;

професійне, сумлінне виконання службових обов’язків згідно з Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

2. Працівник повинен усвідомлювати, що державна посада є виявом довіри народу. Проходження державної служби в органах державної податкової служби несумісне з корумпованістю і хабарництвом.

Стаття 4. Патріотизм

1. Працівник повинен шанувати державні символи – Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України, вільно володіти українською мовою.

2. Працівник має наслідувати духовні та моральні цінності, сформовані багатовіковою історією Українського народу: мудрість, мужність, порядність.

Стаття 5. Справедливість

Працівник повинен постійно вдосконалювати організацію своєї роботи на засадах справедливості. Своїми вчинками, діями, поведінкою зміцнювати віру громадян у законність дій та рішень органів державної податкової служби, сприяти добровільному дотриманню ними вимог податкового законодавства.

Стаття 6. Законність

1. Працівник зобов’язаний дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

2. Працівник не повинен допускати впливу на виконання своїх службових обов’язків особистих (приватних) інтересів, інтересів членів своєї сім’ї або інших осіб, якщо ці інтереси не співпадають із завданнями органів державної податкової служби та/або суперечать їм.

Стаття 7. Нейтральність та неупередженість

1. Працівник не може бути членом політичної партії і незалежно від власних політичних поглядів повинен виконувати свої службові обов’язки в межах законодавства з дотриманням норм Кодексу.

2. На час перебування на посаді в органах державної податкової служби працівник зобов’язаний призупинити членство в політичній партії.

3. Працівник, з урахуванням конституційних прав, може брати участь у громадській діяльності лише в позаробочий час, не підриваючи віру громадськості в неупереджене виконання ним своїх службових обов’язків.

4. Під час виконання службових обов’язків працівник зобов’язаний будувати свої відносини з громадянами на основі довіри, поваги та неупереджено ставитися до різних політичних і релігійних переконань, уникати будь-яких дій, що порушують стандарти етичної поведінки.

Стаття 8. Ефективність

1. Працівник повинен постійно працювати над удосконаленням свого професійного рівня.

2. Працівник повинен виконувати службові обов’язки, проявляючи ініціативу, творчість і принциповість, ефективно використовувати робочий час.

3. Працівник повинен використовувати ввірені йому службове майно, кошти та будь-які інші активи ефективно, за призначенням та заощадливо.

Стаття 9. Прозорість і відкритість

1. Працівник не повинен приховувати від громадян інформацію, яка згідно з нормативно-правовими актами може або повинна бути розповсюджена належним чином, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.

2. Працівник повинен обґрунтовувати та роз’яснювати прийняті ним рішення.

Стаття 10. Корпоративність

1. Працівник повинен примножувати кращі традиції свого колективу, бути принциповим і вимогливим до себе, колег і громадян, поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію осіб.

2. Працівник повинен відстоювати професійну честь і гідність як особисту, так і своїх колег, не допускати розголошення недостовірної інформації та упередженої критики на їх адресу.

3. Працівник зобов’язаний мати охайний діловий зовнішній вигляд.

Стаття 11. Етичні правила поведінки керівника органу державної податкової служби

1. Керівник зобов’язаний бути відданим етичним принципам і нормам професійної діяльності та демонструвати підлеглим і громадянам зразкову етичну поведінку.

2. Керівник зобов’язаний здійснювати добір працівників до органу державної податкової служби, враховуючи їх моральні, професійні та ділові якості.

3. Керівник повинен бути справедливим в оцінці роботи підлеглих, застосовуючи відповідне моральне і матеріальне стимулювання працівника, у тому числі просування по службі.

Розділ ІІІ. Обмеження щодо використання службового становища

Стаття 12. Обмеження щодо використання повноважень

1. Працівник не має права сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

2. Працівник не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо, через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб при вирішенні справ у органах державної податкової служби, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності).

3. Працівник не має права входити особисто (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об’єднань, кооперативів, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Стаття 13. Використання інформації про діяльність органів державної податкової служби

1. Працівник зобов'язаний дотримуватися комерційної та службової таємниці.

2. Працівник повинен неухильно виконувати встановлені законодавством вимоги щодо використання інформації, отриманої під час виконання ним службових обов’язків.

3. Працівник не повинен розголошувати інформацію з обмеженим доступом, яка була отримана ним при виконанні своїх службових обов’язків. Порушення правил використання інформації з обмеженим доступом тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.

4. Працівник не має права розповсюджувати інформацію про особисте та сімейне життя, домашню адресу та телефони співробітників або про інших державних службовців без дозволу останніх, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 14. Одержання доручень, що суперечать нормам чинного законодавства

1. Доручення, надане керівником, повинно бути законним, чітким, зрозумілим. Його виконання необхідно здійснювати точно і в установлений строк.

2. Працівник, дотримуючись норм чинного законодавства, самостійно визначає правомірність доручень, наданих керівництвом, та можливу шкоду, що буде завдано інтересам суспільства, людині, державі у випадку виконання доручення, яке не є правомірним.

3. У разі одержання доручення (письмового чи усного), яке працівник вважає неправомірним, останній зобов’язаний негайно доповісти про це особі, яка надала доручення, а в разі його підтвердження – не виконувати його, а повідомити вищого за посадою керівника.

5. У випадку виконання неправомірного доручення, працівник та керівник, який надав це доручення, несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 15. Гарантії захисту прав працівника

1. Працівник має право на:

належні, безпечні і здорові умови праці;

своєчасне одержання винагороди за працю;

захист від незаконного звільнення;

соціальний захист;

захист від необ’єктивного оцінювання результатів його роботи;

захист від незаконного тиску з метою прийняття рішень, які суперечать нормам чинного законодавства України.

Таке право гарантується чинним законодавством України.

2. Керівник, який використовує владу для примусу підлеглих до політичних дій, надає перевагу окремим працівникам, громадянам притягується до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Розділ ІV. Конфлікт інтересів

Стаття 16. Визначення конфлікту інтересів

Конфлікт інтересів – будь-який вид стосунків, який не відповідає інтересам держави або може перешкоджати об’єктивному виконанню обов’язків працівника.

Стаття 17. Запобігання конфлікту інтересів

1. Працівник повинен виконувати обов‘язки, передбачені законами України “Про державну службу”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про державну таємницю”, іншими нормативно-правовими актами, та не допускати корупційних діянь та інших правопорушень, пов‘язаних з корупцією, визначених Законом України „Про боротьбу з корупцією”.

2. Працівник не має права займатися забороненою законодавством діяльністю, а також повинен відмовитися від здійснення іншої, не забороненої чинним законодавством діяльності, якщо вона може призвести до конфлікту інтересів.

Розділ V. Протидія одержанню винагороди (подарунків)

Стаття 18. Поняття винагороди (подарунку)

Винагорода (подарунок) – матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості, а також вартість незаконно одержаних послуг, отриманих від громадян у зв’язку з виконанням своїх службових обов’язків.

Стаття 19. Заборона надання та отримання винагород (подарунків)

1. Працівник при виконанні службових обов’язків не має права:

просити або примушувати будь-яких осіб надавати винагороду (подарунки) собі або іншим особам;

приймати прямо чи опосередковано винагороду (подарунки) за прийняття рішень, виконання дій, що входять до його повноважень, чи бездіяльність на свою користь чи інших осіб;

надавати прямо чи опосередковано винагороди (подарунки) іншим особам, включаючи своїх керівників, за виконання останніми будь-яких дій або невиконання певних дій (бездіяльність) на свою користь чи інших осіб.

2. Винагорода (подарунок) визнається наданою безпосередньо, якщо винагороду (подарунок) одержали особи, які є близькими родичами, інші особи, за умови, що працівник про це знав та був зацікавлений в її отриманні.

Розділ VI. Громадський контроль за дотриманням Кодексу

Стаття 20. Подання та розгляд звернень громадян, громадських організацій про порушення норм Кодексу

1. Громадяни мають право подавати до органів державної податкової служби в установленому законодавством порядку звернення про порушення працівниками етичних норм поведінки. Результати розгляду звернення органи державної податкової служби доводять до відома громадян, які вносили ці звернення.

2. Органи державної податкової служби узагальнюють та аналізують звернення про порушення працівниками етичних норм поведінки та періодично інформують громадськість про результати їх розгляду.

Розділ VІI. Внутрішній контроль за дотриманням норм Кодексу

Стаття 21. Попередження порушень норм Кодексу

Керівники зобов’язані запобігати проявам неетичної поведінки підлеглих працівників шляхом організації системної роботи з розвитку професійної етики персоналу, насамперед навчання, інформаційно-просвітницької підтримки та контролю за дотриманням працівниками норм Кодексу.

Професійна етика працівника Державної податкової служби України. - К.: ДПА України, 2004. - 32 с.

У брошурі вміщено тексти присяг державних службовців та осіб начальницького складу податкової міліції, Кодекс честі працівника органу Державної податкової служби України, схваленого Колегією ДПА України 23 квітня 2004 року. Також наведено статті науковця та податківців з питання професійної етики працівників Державної податкової служби України. За редакцією заступника Голови ДПА України В.М. Москаленко

ЗМІСТ

Присяга державних службовців 4

Присяга осіб начальницького складу податкової міліції 5

Кодекс честі

працівника органу Державної податкової служби України 6

Віктор Рисованими

Морально-етичні аспекти

діяльності державної податкової служби 8

Лариса Боцманова

Моральні цінності податківця. Час утвердження 11

Марія Рудакевич

Етизація податкової служби України:

теоретико-методологічні та практичні проблеми 14

Етика державних службовців. Світова практика 24

ПРИСЯГА

ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

«Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

(Стаття 17. «Присяга державних службовців» Закону України «Про державну службу»)

ПРИСЯГА

ОСІБ НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ

«Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу до податкової міліції, присягаю на вірність Українському народові. Присягаю додержуватися Конституції і законів України, захищати права людини і громадянина, сумлінно виконувати свої обов'язки. Присягаю бути чесним і мужнім, пильно стояти на сторожі економічних інтересів Вітчизни, суворо зберігати державну та службову таємницю. Якщо я порушу присягу, готовий нести відповідальність, встановлену законодавством України».

(Стаття 23. «Прийняття на службу до податкової міліції» Закону України «Про державну податкову службу в Україні»)

КОДЕКС ЧЕСТІ

ПРАЦІВНИКА ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кодекс честі визначає морально-етичні принципи працівника органів Державної податкової служби України.

Дотримання принципів Кодексу честі у службовій та позаслужбовій діяльності є обов'язком податківця та основою довіри громадськості до податкової служби.

Податківець - це представник держави. Він має бути гідним звання державного службовця. Його професійний рівень, вчинки, інтелект та зовнішній вигляд формують уявлення громадян про Державну податкову службу України.

Патріотизм. Любов до України, захист її суверенності та економічних інтересів, самовіддана праця на благо Українського народу. Неухильне дотримання Конституції України, чинного законодавства. Шанування державних символів - Державного Прапора України, Державного Герба України і Державного Гімну України. Недопущення дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам держави чи негативно вплинути на репутацію державної служби.

Духовність. Наслідування духовним та моральним цінностям - мудрості, мужності, шляхетності, порядності, сформованим багатовіковою історією Українського народу. Постійне вдосконалення свого інтелектуального та культурного рівня.

Чесність. Правдивість, сумлінне виконання своїх обов'язків з визнанням верховенства Закону. З професією податківця несумісні корумпованість та хабарництво.

Культура спілкування. Вільне володіння державною мовою. Пріоритет прав людини. Відкритість, толерантність, повага та довіра до громадян і колег. Неупереджене ставлення до платників податків.

Корпоративність. Збереження честі та примноження кращих традицій свого колективу. Вміння працювати з людьми, прислухатися до їхньої думки, бути принциповим і вимогливим до себе, ініціативним і відданим справі. При цьому заздрість і зневага, приниження гідності колег по роботі - неприпустимі. Кожен, хто досягає успіху, - гідний поваги та пошани, хто відчуває труднощі у роботі, - має право на підтримку та допомогу колег.

За дотримання принципів Кодексу честі податківець відповідає перед власною совістю, Українським народом та Батьківщиною.

МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

Віктор РИСОВАННИЙ,

начальник Красноармійської ОДПІ,

радник податкової служби І рангу

Проблема етики та моралі в державному управлінні для України є новою, й обумовлено це тим, що за попередньою системою влада вважала державного службовця «гвинтиком у великому механізмі», чим звільняла його від дотримання певних етичних норм. При цьому у своїй діяльності державний службовець керувався такими принципами, як чітке виконання директив зверху, відчуженість у спілкуванні, формальне ставлення до людей. Ці принципи зайшли в очевидну суперечність з вимогами сьогодення, основними критеріями яких є компетентність, досвідченість, уміння аналізувати, доступність і тактовність у спілкуванні, повага до особистості, допомога громадянам у вирішенні проблем.

Отже, відносини громадян з представниками влади є одним із найгостріших питань сучасного життя. З одного боку, владні структури є об'єктом постійної критики громадян. Водночас їх залежність від рішень влади, порядку розподілу ресурсів і пільг, як правило, висока. Здійснюючи контроль від імені держави, чиновники повинні зберігати реальний бюрократичний контроль і разом з тим дотримуватися політики соціально відповідальної поведінки, добродійності. Крім того, вони повинні доводити ефективність своєї ділової активності.

Таким чином, в умовах реформування системи державної служби в Україні саме висока кваліфікація, професійні та моральні якості службовців є одним з найважливіших чинників створення ефективної системи державної влади, що відповідає стандартам правової країни.

На сьогодні Державна податкова служба України, як одна з ланок державної влади, реформується. Мета цього реформування - це не лише можливість зробити податкову систему простішою та зрозумілішою, такою, яка б давала можливість виробництву розвиватися, заощаджувати кошти для розвитку та забезпечувати необхідні надходження до бюджету. Головним елементом модернізації податкової служби є створення атмосфери довіри та поваги між податковою службою та платниками податків.

Створення такої атмосфери неможливо без дотримання суб'єктами господарювання норм етики. І, безперечно, особливо важливим є дотримання цих норм саме податківцями. Такі якості, як професіоналізм, рівень освіти, відповідальність не вирішать усіх проблем. Саме витриманість, такт, ввічливість, розуміння, повага повинні супроводжувати абсолютно всі дії представника податкової служби у наданні послуг платникам податків.

Норми, започатковані у Кодексі честі працівника державної податкової служби, безумовно, відповідають вимогам сучасності. На сьогодні безперечним є той факт, що ці якості треба виховувати. Тому керівникові слід створювати умови, за яких кожен працівник податкової служби матиме можливість, виконуючи свої функції, встановлювати відносини з колегами та платниками на морально-етичних принципах. Зокрема, це може бути і створення спеціального курсу-факультативу із залученням фахівців у сфері психології, етики, моралі. Необхідним також є створення підбірки матеріалів за тематичним напрямом «Етичні норми податківця».

При цьому слід врахувати, що функції податківця стали різноманітнішими. Це вже не простий фіскальний працівник, а, перш за все, - аналітик, економіст, консультант, який повинен кваліфіковано будувати стосунки з платниками податків, допомагати їм порадою і водночас стежити за своєчасною та повною сплатою податків. Більше того, сьогодні платника податків має зустрічати не лише професіонал, який розуміється на податковому законодавстві, а й розсудлива і тактовна людина з високими морально-етичними якостями.

На зміну застарілим, діючим бюрократичним технологіям, заснованим на присвоєнні чиновникам монопольного права методам, мають бути прийняті нові управлінські рішення, засновані на праві громадянина безперешкодно розпоряджатися своїми ресурсами та можливостями у рамках чинного законодавства.

Поки що будь-яке звернення до податкової служби починається зі слів «я прошу», що само по собі припускає відповідь «дозволяю» або «відмовляю». З точки зору етичного підходу до цієї ситуації форму прохання треба викласти у менш категоричній формі «я бажаю». Справа тут навіть не у ввічливості. Головне, проявивши морально-етичну організованість, вивести людину зі стану прохання, який у таких випадках принижує особистість.

Слід пам'ятати, що саме такі непомітні дрібниці створюють соціальний імідж нашої служби, підвищують її авторитет у суспільстві. Це важливо тому, що платник податків чи звичайний громадянин, який завітав до податкової інспекції зі своїми запитаннями, проблемами має бути впевненим, що його вислухають і допоможуть. Не треба скидати з рахунку і ті факти, які вразливо впливають на психіку, темперамент людини, її світогляд. Іноді особистий егоїзм, амбітність, просте занепокоєння можуть спровокувати конфлікт інтересів та неординарні ситуації. Тому інспектор повинен мати ще й якості психолога, щоб гідно виконувати свій обов'язок.

Виникає запитання: хіба ж можна поєднати в одній людині стільки позитивних властивостей? Як сформувати такий кадровий склад, усі фахівці якого відповідатимуть усім необхідним критеріям? Ця проблема постає, мабуть, перед кожним керівником. Однак це зовсім не означає, що той, хто прийде на роботу до податкових органів, вже має бути сформованим фахівцем, який володіє і знаннями етики, і професійними тонкощами. Людина, яка прагне бути справжнім фахівцем, обов'язково навчатиметься та удосконалюватиметься, і в цьому їй повинен допомогти досвід колег, прагнення до самовдосконалення.

Головною складовою професіоналізму податкового інспектора повинна бути чесність і порядність у ділових відносинах. Проте професійна етика податківців, що базується на духовності та моральності, формується ще й соціальним середовищем, його принципами та нормами. Вона є показником зрілості суспільства та його внутрішньою характеристикою.

Державні податкові службовці повинні забезпечити довіру громадян до податкової служби, інакше вони не матимуть підтримки своєї діяльності у суспільстві. При цьому слід пам'ятати, що незалежно від займаної посади, віку та світогляду кожен податківець повинен відповідати високому званню Представник Держави. І це - не ідеалізація особистості, це прийнята в усьому світі повсякденна норма.

МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ ПОДАТКІВЦЯ.

ЧАС УТВЕРДЖЕННЯ

Лариса БОЦМАНОВА,

перший заступник директора

Департаменту розвитку та модернізації

державної податкової служби

Проблема формування взаємної довіри, партнерських відносин між податківцями і громадянами є ключовою в морально-правовому регулюванні поведінки працівників податкової служби. Безперечно, довіру громадськості до податкової служби слід підтримувати неупереджуваними, прозорими, доброчесними діями її працівників.

В основі адміністративних перетворень у реформуванні державної податкової служби України є впровадження професійної етики податківців. Характер і масштаби діяльності податкової служби обумовлюють необхідність дотримання податківцями професійних моральних якостей. Основні професійні цінності податківців, які, по суті, визначають моральний сенс їх служіння, - це забезпечення інтересів і потреб громадянин та держави.

При цьому слід визнати, що недооцінка значення морально професійних чеснот працівників державної податкової служб та нерозуміння важливості морально-етичних якостей, що має місце у системі податкової служби, призводять до деформації системи державного управління в цілому.

Адже якщо людина, професіонал, не має стійких моральних позицій, зорієнтованих на державні інтереси, результати її діяльності будуть негативними для суспільства. Тобто вона працюватиме цілком професійно, але в особистих чи групових інтересах такий професіоналізм може стати руйнівним для держави. Податківець як державний службовець повинен служити народові й державі, саме державні інтереси ставити понад усе. Це його першочерговий обов'язок, право і справа честі.

Вимоги до професійної етики державних службовців України визначено в Конституції України, Законі України «Про державну службу», Загальних правилах поведінки державного службовця, низці указів Президента України.

Так, Законом України «Про державну службу» визначено принципові положення етичної поведінки державних службовців та сформульовано ціннісно-функціональне розуміння статусу державного службовця. Загальні правила поведінки державного службовця законодавче закріпили норми його професійної поведінки.

Слід зазначити, що на рівні нормативно-правових документів практично неможливо скласти вичерпний перелік правил поведінки державних службовців. Адже багато дій працівників податкової служби не можуть регулюватися правовими нормами, оскільки регулюються нормами моралі, що й обумовлює необхідність розробки сучасних морально-етичних норм поведінки державного службовця.

Важливим етапом у формуванні професійної поведінки працівників державної податкової служби стало видання ДПА України у листопаді 2003 р. брошури «Норми поведінки в системі державної податкової служби України. Професійна чесність. Відповідальність. Етика». У брошурі йдеться про основні моральні цінності, якими мають керуватися податківці при взаємодії з платниками податків. У передмові до видання зазначено, що ця брошура не деталізує та не наводить конкретних прикладів. Однак є потреба її обговорення на підставі конкретних ситуацій чи рішень у колі колег. Це дається не завжди легко, але є важливим для досягнення більшої зрозумілості, чіткості та відкритості у діяльності податківців, посилення віри громадськості у надійність, дієвість і доброчесність Державної податкової служби України. З цим виданням, яке спрямовано до всіх органів державної податкової служби для практичного використання, можна ознайомитися на веб-сайті ДПА України (електронна адреса: \wwww.sta.gov.ua. Розділ «Новини ДПА України» / архів новин / архів новин за 2003 р. / архів новин за друге півріччя 2003 р. / повідомлення за 19.11.2003 р.).

Ще одним кроком у формуванні професійної етики податківців є схвалений Колегією ДПА України 23 квітня 2004 року Кодекс честі працівника органів Державної податкової служби України (далі - Кодекс честі), в основі якого - ствердження високих моральних якостей працівника заради служіння Батьківщині.

Кодекс честі має на меті передусім посилення самоконтролю податківців за дотриманням моральних норм у професійній діяльності і поведінці.

З метою залучення до підготовки цього документа найширшого кола податківців проект Кодексу честі було надано для обговорення колективам органів державної податкової служби усіх рівнів, які висловили зауваження та пропозиції.

Крім цього, Стратегічним планом розвитку Державної податкової служби України, Концепцією управління персоналом Державної податкової служби України на 2002 - 2010 рр. передбачено розробку Кодексу професійної етики та поведінки працівників Державної податкової служби України, до обговорення якого також передбачається залучити колективи всіх органів державної податкової служби та науковців.

Розробку окремими державними структурами Кодексу професійної етики та поведінки передбачено Загальними правилами поведінки державного службовця, в яких зазначено, що для державних службовців, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної, митної, податкової служб відповідними органами можуть затверджуватись правила поведінки з урахуванням особливостей роботи в цих органах.

Одночасно вивчення змісту Кодексу честі, Кодексу професійної етики та правил поведінки податківців необхідно включати до процесу навчання, підготовки та перепідготовки податківців у курсі ознайомлення з теоретичними та прикладним засадами етики. Методологія професійної підготовки обов'язково має базуватися на розвитку та стимулюванні не лише професійних, а й моральних цінностей. Безумовно, суспільним цінностям навчають родина, школа. Якщо кандидату на державну службу притаманні суспільно-моральні цінності, то це є гарантією сумлінного виконання ним службових обов'язків.

Прищеплювати їх людині з чималим життєвим досвідом та усталеною поведінкою на сьогодні є справою проблематичною.

Але не слід заперечувати і той факт, що більшість елементів інституційної етики опановується працівниками безпосередньо в процесі праці, досвід практичного застосування професійної етики набувається у трудовому колективі.

Кодекс професійної етики та поведінки податківців матиме важливе значення для етичного регулювання внутрішніх і зовнішніх професійних відносин працівників податкової служби. Обов'язкове дотримання морально-етичних принципів у професійній та позаслужбовій діяльності є основою самореалізації кожного податківця, подальшого розвитку податкової служби, гуманізації суспільства, гармонізації відносин з платниками податків, з громадськістю.

ЕТИЗАЦІЯ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ:

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ

Марія РУДАКЕВИЧ,

канд. пед. наук,

доцент кафедри державного і муніципального управління

Тернопільської академії народного господарства

Упродовж останніх років посилюється увага українського суспільства до проблеми професійної етики державних службовців, у тому числі службовців державної податкової служби. Уряд і Державна податкова адміністрація України більше уваги приділяють морально-етичному обличчю податкової служби, формуванню її позитивного іміджу. Це зумовлено потребою поглиблення процесів демократизації державного управління, використання морального чинника для підвищення ефективності роботи податкової служби. Йдеться також про адаптацію форм і методів діяльності податкових органів до європейських і світових стандартів. Автор статті вбачає своє завдання у виявленні актуальних теоретико-методологічних та практичних проблем подальшої етизації податкової служби України в контексті українського законодавства та позитивного досвіду роботи державної служби в інших сферах державного управління.

У загальнотеоретичному плані етика державної податкової служби має такі складові: індивідуальна етика податківця, корпоративна або інституційна етика податкової служби України та її регіональних структур, а також гуманістичний аспект взаємодії цієї державної інституції із суспільством, кожним її громадянином. Загальна методика дослідження вимагає також аналізу змісту етичних стосунків через призму законів України, указів Президента України, урядових рішень, які стосуються державної служби в Україні в цілому. Зазначимо, що державна податкова служба повинна керуватися Законом України «Про державну службу» (1993 р.), Загальними правилами поведінки державного службовця (2000 р.), іншими нормативно-правовими документами. Зокрема, статтею 5 Закону України «Про державну службу» передбачається, що:

«Державний службовець повинен:

- сумлінно виконувати свої службові обов'язки;

- шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;

- не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця».

За десять років, що минули з часу прийняття Закону України «Про державну службу», узагальнено досвід трактування ст. 5 та шляхів і засобів її реалізації в практичній діяльності. На думку автора, основними досягненнями на шляху впровадження етичного аспекту у вітчизняному законодавстві можна вважати таке:

По-перше, стаття 5 деталізована в Загальних правилах поведінки державного службовця. Позитивним є те, що правила розроблено відповідно до вимог Ради Європи до державних служб.

По-друге, керівництво державних органів, кадрові служби почали більше уваги приділяти впровадженню нових традицій, які створюють належний морально-психологічний клімат у системі державної служби. Так, приймаючи Присягу, кожен державний службовець публічно присягається «вірно служити народові України».

По-третє, навчальні заклади, які готують фахівців з державного управління, включили до своїх програм навчальні курси (модулі) «Етика державних службовців».

По-четверте, можна говорити і про впровадження елементів етичної інфраструктури в систему державної служби України. Це відповідає досвіду високорозвинутих країн Заходу. Йдеться про розробку етичних кодексів, створення структурних підрозділів у державних органах, які на постійній і фаховій основі здійснюють врегулювання морально-етичних та соціально-психологічних проблем у колективах. Запроваджуються морально-етичні критерії під час оцінювання роботи як окремих службовців, так і державних органів у цілому. Автор статті як науковий консультант брав участь у формуванні етичної інфраструктури КРУ м. Києва. Цей досвід знайшов відображення у низці статей і монографії.

Ще однією позитивною тенденцією є зростання уваги вітчизняної науки до проблем етизації державної служби. Це питання окремо розглядалося на декількох наукових конференціях.

Логічно передбачити, що законодавство, яке стосується податкової служби в Україні, певним чином враховує морально етичні проблеми. Однак у Законі України «Про державну податкову службу в Україні» практично відсутні норми щодо створення належних морально-психологічних умов для функціонування цієї державної інституції.

Наприкінці 1990-х років, коли почала розроблятися Концепція управління персоналом Державної податкової служби України за проектом «Програма модернізації Державної податкової служби України», питання етичної культури податківців стали об'єктом аналізу і планування. Керівництво ДПА України прагне побудувати податкову службу, яка підтримуватиметься громадянським суспільством в Україні на засадах доброчесності, неупередженого ставлення працівників податкової служби до платників податків, забезпечення особистих прав платників податків. Це, зокрема, відображено у проекті «Програма модернізації державної податкової служби України».

У 2003 р. Департаментом по роботі з персоналом ДПА України та управлінням вдосконалення організаційної структури та персоналу Департаменту розвитку та модернізації державної податкової служби підготовлено брошуру «Норми поведінки в системі податкової служби України. Професійна чесність. Відповідальність. Етика». У цій брошурі визначено підхід до діяльності податкової служби як діяльності служіння, яка полягає у поліпшенні обслуговування платників податків. Жорсткі заходи щодо платників податків повинні застосовуватися лише тоді, коли вичерпано інші засоби. Як свідчить аналіз, ця брошура в цілому має етико-правовий зміст. У ній наголошується, що визначальну роль у діяльності податкової служби відіграють правові засади. Не заперечуючи того, що державне управління здійснюється винятково на основі закону, зауважимо, що правові принципи і норми також потребують експертизи на всезагальність, оскільки їх роль полягає в гарантуванні етики відносин із платниками податків. Тобто державна організація, призначенням якої є здійснення контролю за виконанням закону про податки, сама зобов'язана дотримуватися закону. Тим самим вона демонструє приклад відданості принципам законності й демократії, стимулюючи платників податків до виконання свого конституційного обов'язку.

Основоположними правовими принципами професійної діяльності, визначеними у брошурі «Норми поведінки в системі податкової служби України», є правомочність, правова впевненість, рівність перед законом. Вони забезпечують пріоритет прав і свобод людини та громадянина. Нормами поведінки є професійна чесність та відповідальність. Підкреслюється, що державна податкова служба повинна забезпечити найвищий рівень етичних стандартів в обслуговуванні платників податків та в стосунках між працівниками податкової служби. У розділі «Етика» конкретизуються вимоги до етики відносин, їх основні риси: відкритість, прозорість, довіра й об'єктивність.

Важливе теоретико-методологічне та практичне значення для усвідомлення процесів етизації службовців державної податкової служби має з'ясування індивідуального й суспільного аспектів цього явища та їх втілення в інституційній етиці.

Індивідуальний або особистісний вимір моралі характеризує міру панування людини над собою, те, наскільки вона відповідальна за свою роботу, свої вчинки. Мораль визначає людську сутність індивіда. Особистісний вимір описує моральні якості людини, її моральні чесноти. Вони характеризують активну діяльнісно-вольову людину. Саме тому переважна більшість вчених будує теорію моралі на поєднанні понять «особистість» і «характер». Тут важливо підкреслити, що необхідною умовою формування і прояву індивідуальної моралі є наявність мінімальної свободи професійної діяльності. Саме за таких умов людина може проявити свою моральну позицію. Тому варто подумати про те, щоб у нормативноправових документах закріпити межі індивідуальної свободи службовця, максимально розширити їх з урахуванням специфіки діяльності у податкових органах. Етична інфраструктура повинна забезпечити не лише суто моральні, а й політичні, правові, організаційні умови та засоби регулювання індивідуальної поведінки.

Крім індивідуальної моралі, в теорії і практиці розглядається суспільний вимір моралі. Він характеризує здатність службовця до взаємодії з колегами по роботі, органами податкової служби, іншими державними органами, з платниками податків та інститутами громадянського суспільства. Як бачимо, це дуже широке коло стосунків, які мають велике моральне навантаження. Важливо, щоб зміст стосунків з іншими суб'єктами суспільного життя будувався на таких принципах, як повага гідності й інтересів, рівність перед законом, визнання права на свободу, справедливий розподіл праці й винагороди, чесність, відповідальність, прозорість і відкритість, солідарність тощо. Більшість із них сформульовано в документі «Загальні правила поведінки державного службовця». Взаємодія на цих засадах забезпечує довіру у стосунках, стимулює співпрацю й породжує явище синергії, що значно підвищує результативність діяльності.

Світовий досвід свідчить, що етизація державної служби дає можливість гуманізувати суспільні відносини та істотно підвищити ефективність діяльності державних органів. Це підтверджує і практика адміністративних реформ у більшості країн Заходу. Саме тому така ідея є однією з провідних у концепціях перебудови національних державних служб країн Заходу. Так, за підрахунками канадських учених, план реформи державної служби Канади у відсотковому відношенні його складових має такий вигляд:10% - зміни в законодавстві; 20% - новації в структурі й функціях державних органів; 70% - поліпшення культури взаємовідносин і морально-психологічного клімату в державних установах.

Одним із аспектів суспільної етики є етика інституціональна: кожна організація формується і функціонує на базі специфічних етичних норм. Тому актуальним завданням органів державної податкової служби усіх рівнів має стати розробка моральних принципів і норм діяльності, які враховують і виражають особливості, породжені специфікою завдань та умов діяльності, а також механізмів їх упровадження.

Прикладом ініціативи і творчого підходу до розробки корпоративної етики може бути система заходів, розроблена КРУ м. Києва в 2001 - 2003 рр. Колективом на демократичних засадах було визначено такі основні завдання - цілі етизації цього контролюючого органу:

- розширити й поширити знання і розуміння співробітниками змісту, основних цінностей державної служби та соціального призначення професійної діяльності;

- пропагувати етичну поведінку, що відповідає морально-етичним цінностям державного службовця;

- зміцнити впевненість співробітників у тому, що керівники й підлеглі дотримуються єдиних етичних норм і правил, що їхні інтереси і права задовольняються;

- розробити і прийняти кодекс професійної етики, систематично переглядати його норми;

- допомагати керівництву і співробітникам глибше уявляти й розуміти етичні проблеми організації професійної діяльності та способи їх розв'язання.

Розвитку внутрішньо-етичного потенціалу колективу сприяло об'єднання зусиль кадрової і юридичної служб управління, групи по зв'язках із громадськістю, а також ради колективу. Загальноорганізаційна роль у цій роботі належала кадровій службі, яка визначила і забезпечила умови конкурсного відбору та атестацію кадрів, організувала морально-етичну освіту, вдосконалення посадових інструкцій відповідно до змін у функціях і структурі. Програма впровадження норм професійної етики в діяльність колективу КРУ базувалася на ідеї єдності та включала такі елементи:

- кодекс етики;

- комітет з етики;

- вдосконалення розподілу праці, уточнення посадових інструкцій;

- систему мотивації і стимулювання етичної поведінки державних службовців та окремих підрозділів;

- етичні стандарти виконання службових обов'язків, які конкретизують вимоги кодексу;

- внутрішні механізми контролю за дотриманням кодексу поведінки (процедури розгляду пропозицій, скарг, сигналів тощо; вивчення етичного клімату в колективі; практика врегулювання конфліктів; політика щодо осіб, які виявляють факти аморальної поведінки тощо);

- навчання державних службовців з проблем професійної етики й етикету.

Розробці Кодексу етики державного службовця КРУ м. Києва сприяло проведення навчально-тренувальних семінарів з різними категоріями службовців управління. Програма містила ряд інновацій: новий підхід до підбору кадрів, який включав тестову оцінку професійно необхідних особистісних якостей, оцінку морально-професійних якостей, співбесіду з кандидатами, обов'язкове навчання новоприйнятих на державну службу й урочисте прийняття ними присяги державних службовців. Було розроблено також загальні правила поведінки керівників підрозділів, на яких лежить відповідальність за морально-професійну соціалізацію трудових колективів.

Важливою складовою етики державної податкової служби є моральний аспект її взаємодії з громадянами і юридичними особами як платниками податків, суспільством у цілому. Саме ця взаємодія формує імідж податкової служби в Україні, а також породжує зміни й нові тенденції у системі державного управління. Цей аспект можна назвати морально-політичним, тому що він залежить від стану демократії, прав людини і громадянина в суспільстві.

Державна податкова служба України виконує контрольну функцію в системі державного управління. Загальні вимоги до етики поведінки її службовців визначаються Законом України «Про державну службу», Загальними правилами поведінки державного службовця та низкою інших нормативно-правових документів. Специфічні вимоги, зумовлені соціальним призначенням податкової служби як органу влади, який відповідає за наповнення бюджету держави, а отже за її нормальне функціонування, визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні». Закон формулює комплексний управлінський підхід до реалізації функції контролю. Він включає не лише «здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.», а й роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, перевірку правильності обчислення, своєчасності сплати до бюджетів податкових платежів, надає право застосування примусових санкцій до порушників законодавчих норм оподаткування, а також право на законодавчу ініціативу з удосконалення податкового законодавства тощо.

Навіть такий побіжний погляд на функціональну роль державної податкової служби у системі управління вказує на надзвичайно високу чутливість цієї професійної групи службовців до етики. Тому невипадковою є поява Концепції розвитку Державної податкової служби України, спрямованої на її модернізацію, атакож низки інших документів, про які йшлося вище і які розкривають специфічні особливості загальних норм поведінки державних службовців для даної категорії службовців. Висловимо деякі міркування з приводу їх змісту.

Переконливою і такою, що в цілому відповідає етичним нормам, виглядає, на нашу думку, схема Стратегії реформування податкової служби. Проте визначена мета ДПС України «служіння державі, народу» - потребує деякої конкретизації з огляду на сутність контрольної функції у державному управлінні.

Призначення державної податкової служби можна визначити як «служіння громадянину, державі, суспільству шляхом формування податкової культури населення і здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства». Аргументація на користь такого визначення міститься й у зарубіжній практиці Служби внутрішніх надходжень (податкова служба) США. Оскільки податкова культура платника податків виявляється у податковій дисципліні, то логічно, що саме вона є предметом контролю. Тому завданням податкової служби як такої, що служить громадянину, є сприяння громадянам у добровільному дотриманні податкових законів як громадянському обов'язку. З етичної точки зору саме в цьому полягає моральний сенс податкової служби як інституту.

Наскільки ефективно податківці виконують таке призначення у суспільстві, свідчать дані опитування, проведеного Департаментом громадських зв'язків та масово-роз'яснювальної роботи ДПА України в 2003 р. (Вісник податкової служби України. 2004. - № 4). 80% респондентів складали активну групу працюючого населення, з них 30% - підприємці. Ефективність діяльності державної податкової служби опитані особи оцінили так: на «дуже добре» -11%; на «добре» - 43%; на «задовільно» - 42%; на «незадовільно» - 4%. Невисока оцінка діяльності податкової служби значною частиною опитаних зумовлена, насамперед, недосконалістю та нестабільністю чинного податкового законодавства, надмірним податковим тиском на платників податків, а також бюрократизмом організації податкової служби і недостатньою чисельністю податківців, які обслуговують платників податків. Ці та деякі інші чинники, безперечно, негативно впливають на імідж податкової служби України.

Тому підхід до податкової дисципліни як до добровільного, а не примусового підпорядкування громадян нормам податкового закону (хоча добровільність не означає виключення примусу), зумовлює потребу в зміщенні акцентів у переліку завдань і, відповідно, методів діяльності податкової служби. На перший план повинні вийти завдання забезпечення населення належною інформацією та навичками з питань податкової політики держави (про роль і значимість податків у житті громадянина, держави, суспільства в цілому, про обов'язки і права платника податків, закони, якими визначаються норми податку і порядок їх нарахування тощо); формування стійких переконань щодо громадянського обов'язку сплачувати належний податок; стимулювання дисциплінованих платників тощо.

Таким чином, завдяки аналізу Закону України «Про державну податкову службу», змісту Концепції реформування Державної податкової служби України та запропонованих на веб-сайті ДПА України для обговорення матеріалів з етики службовців податкової служби можна дійти висновку, що в цілому вони відповідають вимогам етичних принципів державної служби, їх уточнення відповідно до вимог етики державних службовців, доповнення специфічними принципами і реалізація потребують, насамперед, побудови структури організації та її діяльності на цих принципових засадах; розбудови етичної інфраструктури організації, основою якої стане Кодекс честі податківця, а також Кодекс професійної етики працівників органів державної податкової служби (правил поведінки), які сприятимуть зростанню авторитету й формуванню позитивного іміджу податкової служби. Ці якості стануть визначальними чинниками її авторитету в суспільстві, а також високої результативності праці.

Чітке визначення етичних принципів як морально-етичних стандартів побудови, діяльності і спілкування організації державної податкової служби є умовою забезпечення єдності інтересів суспільства, організації й окремого її члена як суб'єкта професійної діяльності і відносин. Усвідомлення соціальної значимості етичних принципів зумовлює потребу організації в етичній інфраструктурі, елементами якої є публічне прийняття Присяги, етичний кодекс службовця ДПС, система навчання з питань етики спілкування, діяльності та відносин; справедливий розподіл обов'язків і організаційне впорядкування відносин; система заохочення працівників і колективу за етичну поведінку; створення на постійній основі структури для здійснення внутрішнього і зовнішнього (з боку платників податків і організацій громадянського суспільства, ЗМІ) контролю за дотриманням моральних принципів.

Етичну практику діяльності організації на подібних засадах, яка випливає із моральності цілей і способів діяльності та спілкування, зарубіжні автори називають «системою потрійної винагороди». Індивідуальна винагорода полягає у створенні можливостей для особистісного зростання, відчутті особистого внеску в досягненні загальних цілей.

Винагорода організації полягає у зростанні її ефективності й авторитету в суспільстві завдяки реальним результатам її праці на благо громадянина, суспільства.

Суспільство, в свою чергу, отримує винагороду у формі якісних послуг, які задовольняють потреби громадян і підвищують потенційні можливості їх розвитку, утверджують атмосферу довіри, співробітництва й прогресу.

ЕТИКА ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ.

СВІТОВА ПРАКТИКА

Державна служба є ключовим елементом системи державного управління, від ефективного функціонування якого залежить додержання конституційних прав і свобод громадян, послідовний і сталий розвиток країни.

Як зазначено в Концепції адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу (Указ Президента України від 05.03.2004 р. № 278/2004), з огляду на стратегічне завдання України щодо здійснення системних перетворень реальних (внутрішніх) передумов для вступу до Євросоюзу наближення державної служби до її загальноприйнятих засад для країн - членів ЄС набуває особливо актуального значення.

Одним із проблемних питань діючої системи державної служби, яке потребує подальшого вирішення, є нормативне врегулювання вимог професійної етики державних службовців. Проте не лише визначення морально-етичних принципів службової поведінки державних службовців, а й законодавче закріплення механізму їх запровадження і дотримання має велике соціальне значення та є головною тенденцією сучасного розвитку державної служби зарубіжних країн.

Незважаючи на відмінності у підходах різних країн до формування організаційної культури державних службовців, незмінною є її мета - забезпечити професійну діяльність службовців в інтересах громадян і суспільства, а також запобігти можливим зловживанням владою і порушенням закону.

Етична система державної служби США

Розвиток етичної системи державної служби США охоплює понад два сторіччя. Етичні принципи, норми, механізми функціонування державного управління США було запозичено з американської моделі управління бізнесом. Відмінною ознакою американської моделі розвитку теорії державного управління є увага до розвитку індивідуальних здібностей працівників та економічна мотивація. У 30-х роках XX ст. на зміну поняттю «економічна людина» було запроваджено «школу людських відносин», основними поняттями якої стали «задоволення працею» і «моральний вплив», а провідну роль став відігравати індивід, а не організація. Основна ідея школи полягала в тому, що зміна системи управління неможлива без зміни поведінки індивідів.

Американці надають дуже великого значення питанням професійної етики державних службовців. У 1958 р. Конгрес США прийняв резолюцію, яка ухвалила етичний кодекс для працівників федеральних служб, а у 1989 р. - закон про реформу етичних норм. У жовтні 1990 р. президент США посилив етичні вимоги до державних службовців виконавчим указом «Принципи етики поведінки посадових осіб і службовців держапарату». Основний мотив етичних вимог до державних службовців - це належне виконання службового обов'язку, чесність і відповідальність.

Основним етичним інститутом в адміністрації США є Комітет з урядової етики. Він виконує декілька основних функцій: забезпечує підтримку високих етичних стандартів у середовищі державних службовців, запобігання конфліктам інтересів і їх вирішення, підвищення суспільної довіри до виконавчої влади, надання етичної освіти службовцям (за даними Комітету таку освіту щороку здобувають понад 600 тис., або 50%, державних службовців). Комітет має також право видавати «коригуючі розпорядження стосовно окремих установ і службовців».

Крім Комітету з етики на особливу увагу заслуговує блок адміністративно-правового захисту персоналу, зокрема Рада із захисту системи заслуг. Вона опікується постійними федеральними службовцями з приводу порушень принципу системи заслуг та є надзвичайно авторитетною серед службовців. На думку дослідників, Рада є запорукою ефективності роботи державних службовців і загалом «управлінської машини». Як уже зазначалося, система заслуг - це система принципів добору і просування службовців по службі на основі їх професійних і ділових якостей. Рішення Ради, завданням якої є захист службовців від свавілля керівників, практично ніхто не піддає сумніву. Саме існування Ради, вважають дослідники, змушує представників вищої бюрократії дотримуватися належної службової поведінки. Державний службовець США не відчуває себе гвинтиком бездушного механізму управління, а свідомо бере участь у вирішенні суспільних проблем. Самодіяльність у боротьбі за професійну честь державного службовця реалізується також засобами Американської асоціації державних службовців, Національної організації Честі, які провадять щорічні наукові конференції «Державна служба – як честь та честь державної служби» та ін.

Отже, сучасна етична система державної служби США є важливим елементом системи формування прозорого, етичного, відповідального уряду. Вона має цілісний характер, є децентралізованою, у ній логічно поєднано політико-правові й суто морально-етичні засоби, які сприяють створенню умов для функціонування етичної професійної державної служби та її вдосконалення.

Стандарти професійної етики

державних службовців країн Європи

Професійна етика у розвинених демократичних країнах Європи розглядається як основна мета управління людськими ресурсами. Якщо етичні принципи проголошено, то вони мають бути нормою щоденної практики.

Професійна етика - це прагматичний засіб, її мета полягає в тому, щоб відмовитися від етики слухняності й віддати перевагу професійній етиці переконання й відповідальності перед громадянами. Досягнення такої мети потребує не так розробки нових обов'язків або перебудови організації з використанням адміністративно-правових засобів, як створення державним службовцям належних умов праці.

Комітет Міністрів Ради Європи схвалив і рекомендував для прийняття країнами - членами Ради Європи зразок Кодексу поведінки державних службовців. У цьому Кодексі відсутні принципи щодо професіоналізму державних службовців, адже кваліфіковану працю мають виконувати лише професійно підготовлені особи.

Прийняття етичного кодексу можна розглядати як один із способів подолання бюрократизму та корупції. Кодекс визначає стандарти чесності та поведінки, яких мають дотримуватися державні службовці, загальні принципи, що окреслюють етичні межі службової діяльності, норми і правила реалізації цих принципів.

Запропонований Комітетом зразок Кодексу поведінки державних службовців сприяв прийняттю національних кодексів, створенню спеціальних державних інституцій з проблем етики, запровадженню навчання тощо.

Великобританія

Центральна ідея етичного врядування в Європі цілком відповідає підходу, який реалізується у США. Однак це не означає, що способи її реалізації є ідентичними. Найближчою до системи США є етична система Великобританії.

Дослідники Британської державної служби відзначають, що їй притаманні висока корпоративна етика, сувора відповідність кодексу адміністративної моралі. Існує думка, що високі моральні якості державних службовців завжди були предметом особливої гордості британців. Британського державного службовця характеризують висока самодисципліна, чесність, моральність, турбота про «суспільний гаманець», професійна честь, прагнення завжди знайти найкраще рішення.

Громадянська служба і сьогодні розглядається у Великобританії як «почесний обов'язок шляхетних людей», як знак довіри до них з боку «корони» і суспільства. Поведінка «слуг корони» регламентується етичним Кодексом державного службовця. У світовій практиці немає аналога цього документа. Його своєрідність полягає в тому, що він, з одного боку, регламентує етику професійної діяльності службовців починаючи від надання послуг населенню до політичних консультацій міністрам, з іншого - визнає взаємні обов'язки службовців і міністрів. Тому він складається з двох частин: вимог до службової діяльності міністрів та вимог до решти службовців.

Принципи відкритості та відповідальності «нової» державної служби Великобританії з 1991 р. стали утверджуватися через десятирічну державну програму «Громадянська хартія». Метою програми є досягнення найвищих можливих стандартів діяльності в інтересах тих, хто користується державними послугами у Великій Британії. Хартією було встановлено стандарти державних послуг у 40 галузях (у тому числі у сфері оподаткування). Для виявлення і запозичення кращого досвіду надання державних послуг, а також підвищення відповідальності державних установ за задоволення потреб споживачів у 1992 р. Кабінетом Міністрів було введено загальнонаціональну премію «Знак хартії». Загалом діяльність «Громадянської хартії» сприяла кращому розумінню населенням своїх прав під час отримання державних послуг, а також створила передумови для зміни психології та культури самих державних службовців.

Етика доповнюється законом як засобом зовнішнього примусу. Етика державного службовця - це не стан, якого повинні досягнути службовці, а безперервний процес етичного самовдосконалення. Етику слід розглядати не як набір рецептів, а як допоміжний засіб у визначенні цілей державного управління і способів їх досягнення на державній службі.

У 1994 р. за наказом прем'єр-міністра Великобританії було створено як постійний інститут Комітет з проблем стандартів у суспільному житті, завданням якого стало вивчення стандартів поведінки та роботи всіх державних службовців, у тому числі стандартів їх фінансової та комерційної діяльності.

Франція

У Франції, як і в більшості країн Європи, етика державного службовця означає, насамперед, повагу до закону. Як і у Великобританії, вирішальною в успішному реформуванні державної служби визнано моральну мотивацію - свідоме ставлення державних службовців до реформ як до особистих цілей.

Ще в 70-ті роки XX ст. в законодавстві Франції про державну службу серед обов'язків державного службовця було регламентовано дотримання ряду принципів і правил службової поведінки. У 90-ті роки склалася об'єктивна потреба реформування державної служби у зв'язку зі зниженням її авторитету, виникненням нових комплексних завдань. Підвищена увага стала приділятися не лише законодавчому закріпленню правил службової поведінки, а й їх реалізації.

У 1991 р. було створено низку органів, зобов'язаних спостерігати, розкривати і відстежувати серйозні порушення правил службової поведінки державних службовців та доводити за необхідності відповідну інформацію про це до прокуратури й інших органів (Центральний департамент по запобіганню корупції, Міжвідомча комісія з розслідування контрактів, що укладаються службовцями, Вища рада з етики в національній поліції).

Важливим напрямом адміністративної реформи є також підготовка державних службовців з менеджменту, який пов'язує утвердження нового підходу до їх професійної етики з формуванням «нової управлінської культури». Такий підхід до вирішення проблеми було зумовлено двома основними припущеннями:

- не можна змінити організацію без зацікавленості вищого керівництва;

- менеджмент людських ресурсів повинен перестати бути виключною сферою компетенції фахівців у цій галузі й має стати одним із функціональних обов'язків кожного керівника.

Російський досвід

З різних причин реформа державної служби, особливо виконавчої влади, значно відстає від реформ в багатьох інших напрямах. Втратили силу колишні норми адміністративної моралі, нехай далекі від досконалості, але все ж вони якось регулювали поведінку державних службовців і ставали на заваді бюрократичним зловживанням. На місці цих норм виник моральний вакуум з притаманною йому вседозволеністю та корупцією.

Тому основний акцент у реформуванні державної служби Росії робиться не на структурному, а на кадровому аспекті вдосконалення. Процес реформування - справа не одного року і залежить від низки факторів, у тому числі політичного характеру.

У нормативно-правових актах і в спеціальній літературі наводиться загальний перелік вимог, рис і якостей, які зумовлюють і характеризують етичну поведінку державного службовця. Проте завдання щодо їх практичного втілення залишається невирішеним у теорії та методології державного управління.

Підходи до реалізації етичних вимог та розробки механізмів її практичного формування в єдності індивідуального й суспільного компонентів.

Аналіз етики державних службовців США, Великобританії, Франції та Росії свідчить: незважаючи на відмінності у підходах до формування комплексної системи норм і способів функціонування етики державних службовців, незмінною є її мета - забезпечити професійну діяльність службовців в інтересах громадян і суспільства, а також запобігти можливим зловживанням владою і порушенням закону.

Професійну етику не можна запровадити авторитарними методами. До цього процесу потрібно залучати самих державних службовців. Продуктивним є лише двосторонній спосіб її запровадження: з одного боку, потрібно усвідомлення ролі професійної етики як основи професійної культури, колективне вироблення її цінностей і норм кожним службовцем, а з іншого політична воля з належним формальним забезпеченням професійної етики як робочого інструменту державної служби.

Суспільні цінності відіграють особливу роль у поведінці державного службовця. Вони формують своєрідну систему координат, у просторі якої відбувається орієнтація його поведінки. У професійній етиці державних службовців суспільна цінність може називатися «Батьківщина», «нація». Потрібна практична реалізація в суспільній діяльності й відносинах єдності двох цінностей - Людини і Батьківщини. Батьківщина - це не абстракція, не самоціль, а живий організм, який забезпечує повагу гідності людини, розкриття і сприйняття інтересів кожного і є осередком, в якому кожна особистість почуває себе захищеною, потрібною і належно оціненою.

Інформацію підготовлено управлінням вдосконалення

організаційної структури та персоналу Департаменту

розвитку та модернізації державної податкової служби

Тернопільської академії народного господарства

Етична система державної служби США

Великобританія

Франція

Російський досвід

ОРГАНІЗАЦІЯ, ЩО ПРИЗНАЧЕНА ДОТРИМУВАТИСЯ

ОСНОВОПОЛОЖНІ ПРИНЦИПИ

ПРАВОМОЧНІСТЬ

ПРАВОВА ВПЕВНЕНІСТЬ

РІВНІСТЬ ПЕРЕД ЗАКОНОМ

НАДАННЯ ПОСЛУГ ТА ПОВАГА ДО ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ