18 травня 2006 року

“Храм муз”

Сьогодні - "червоний день календаря" для музейників - Міжнародний день музеїв. В останні десять-п'ятнадцять років багатьом українським музеям було непереливки. Жалюгідні зарплати співробітників, грошей іноді немає на сигналізацію та оплату комуналки. Колекції зберігають у жахливих умовах, про ремонт або поповнення фондів доводиться хіба що мріяти. Водночас, всупереч негараздам, є "світло наприкінці тунелю" - зростає кількість відвідувачів, з'являється чимало нових унікальних зібрань.

Як живеться сьогодні українським музеям? Про це - "Звуки життя" "Храм муз". З вами - Олександр Лащенко.

В Україні зараз понад чотири тисячі музеїв. Такою статистикою поділився зі "Звуками життя" радник міністра культури і мистецтв України Богдан Біляшівський. Виживає кожен "Храм муз" (а саме так буквально з грецького перекладається слово "museion", звідки походить "музей") по-своєму. Можна наслідувати і досвід деяких західних країн, де на музеях роблять гроші. Але будь-де більшість музеїв не може приносити прибуток, переконує пан Біляшівський.

Музеї нині - не дуже популярні, констатує художник, культуролог Олекса Руденко. А причина цього - і людям зараз не до "храмів муз", і самі музеї бояться піарити себе, і держава не допомагає.

Аудіозапис програми. Перший випуск. Слухати

Водно-інформаційний центр - такий водний музей є в Києві. Він спростовує усі скарги музейних працівників на недостатню увагу відвідувачів. Незважаючи на робочий день і ціну квитка у десять гривень щодня у водне царство стоїть черга - йдуть подивитися і на казковий грот, і на гігантський унітаз. Побувала у музеї і кореспондентка "Звуків життя" Леся Штогрин.

Аудіозапис програми. Другий випуск. Слухати

В американському мегаполісі Нью-Йорку - понад сто музеїв. Вони вдаються до будь-яких способів завоювання туристів. Виставки проводять, яскраві буклети випускають, грошей для реклами не жаліють, ціни на квитки встановлюють гнучкі...І як результат - музеї у Нью-Йорку дуже популярні. Одним із їхніх постійних відвідувачів є американський кореспондент Радіо Свобода Юрій Дулерайн.

Аудіозапис програми. Третій випуск. Слухати

Кожна дитина - навіть з найбіднішої сім"ї - навіть у найкепські для країни часи - мала улюблену іграшку. Десять тисяч дитячих улюбленців назбирав єдиний в Україні музей іграшок у столиці. Від охочих повернутися у дитячо-іграшковий світ немає відбою - екскурсії розписані на місяць уперед. Однак більшість експонатів чекають кращих часів у підвалі, а відвідувачі бачать лише десяту частину колекції. Чому - знає кореспондентка "Звуків життя" Наталка Коваленко.

Аудіозапис програми. Четвертий випуск. Слухати

---

17 травня 2006 року

“пий до дна”

Проблеми в економіці, низький рівень життя і неможливість планувати завтрашній день породжують у людей купи проблем. Від депресій до важких невиліковних хвороб. Алкоголізм невиліковним не є, однак надто вже яскраво ілюструє небажання або неспроможність величезної частпини українців щось змінювати аі прагнути до кращого. Всі без виключення регіони України потерпають від цього недугу, а лише тих хто офіційно звертався по допомогу - в країні сімсот тисяч. Насправді таких людей - більше. Про це у Звуках життя "пий до дна" з Віолою Бурдою.

У селі Бобринці на Полтавщині нібито немає серйозних причин для щоденних ста грамів. Однак п"ють там - на славу - ділиться враженнями кореспондентка радіо свобода Наталка Коваленко.

Аудіозапис програми. Перший випуск.Слухати>

За словами психологів, питання "чому люди стають алкоголіками" варто трошки переінакшити: "чому люди взагалі П*ють?". І самі ж відповідають на це питання: п*ють тому що не хочуть помічати свої недоліки, стають сміливішими і самі собі здаються дотепнішими і розумнішими. А далі звичка набирає все неприємніших рис - каже психолог Людмила Матвієць. Одне дуже мудре прислів*я каже "посієш вчинок - збереш звичку, посієш звичку - збереш характер, посієш характер - збереш долю". Сумна доля тих, хто п*є багато і не вміє контролювати себе. Що чекає алкоголіків розповідає терапевт Маруся Лобода.

Аудіозапис програми. Другий випуск.Слухати

Пити чи не пити - питання неактуальне для Харків*ян. За словами місцевої корепондентки Радіо Свобода Вікторії Маренич як і скрізь по Україні тези "друг - наливай", "поважаєш - пий" справцьовують на всі сто.Існує думка, що люди, залежні від алкоголю, віддають перевагу міцним напоям - горілці, самогонці або ж коньяку. Водночас наркологи останнім часом все частіше кажуть про алкоголізм пивний. А от у винній Грузії мешканці сел через часто спиваються домашнім вином - і це не дивлячись на давні традиції - каже кореспондент грузинської служби Радіо Свобода Коба Ліклікадзе.

Аудіозапис програми. Третій випуск. Слухати

Якщо відкрити будь-яку газету з оголошеннями, можна знайти безліч пропозицій - мовляв, кодуємо від алкогольної залежності. Саме цей метод проти пияцтва прижився на Донеччині. Загалом, тенденція така - молодь - від нестачі розваг та не надто широких особистих інтересів - полюбляє горілку, як дешеву і дорослу розвагу. Дорослі ж, кидають пити - і для цього їдуть до кодувальників. Родина донеччанки Анастасії багата на вже колишніх алкоголиків. Пив і батько, і дядько. Тепер - батько вже три роки закодований

Аудіозапис програми. Четвертий випуск. Слухати

---

16 травня 2006 року

“Кораблі в моїй гавані...”

В погожий літній день немає напевно приємнішого і романтичнішого дозвілля, ніж прогулянка до Дніпру - причому, байдуже на чому - човні, катері, чи швидкісній ракеті. Та й подорожувати між містами теж дуже приємно саме по воді. Щоправда, останні роки українського річного транспорту важко назвати успішними. Чому по Дніпру не ходять ракети і чи робить щось держава аби принаймні підтримувати галузь? Про це сьогодні говорять "Звуки життя" - "Кораблі в моїй гавані..."- З Вами Микита Моісеєв.

Історія поступової деградації річкових пасажирських перевезень можно вивчати на прикладі Київського річкового порту. На початку дев*яностих з одинадцяти міжміських маршрутів лишилось три, потім припинили рейси з Києва у Кременчук та Черкаси і маршрут до Канева лишався єдиним, до минулого року. Минулої весни він зник з розкладу і про його існування нагадує лише сумний папірець біля портової каси. Що на ньому написано - бачила кореспондентка Радіо Свобода Леся Штогрин.

Аудіозапис програми. Перший випуск. Слухати

Фактично, з початку дев'яностих років в Україні про річковий флот майже забули - не стільки пасажири, скільки чиновники. Ті підприємства, наприклад, які викупили судна, не можуть викупити пристані - бо тільки держава, за законом, може бути їхньою власницею. А держава, в свою чергу, пристані не ремонтує - вже зараз близько тридцяти відсотків з них - відновити не можна. Щоправда, Борис Федоров - Представник державної компанії "Укррічфлот" дивиться на проблему простіше і занедбаність річкового транспорту пояснює бідністю пасажирів...

Аудіозапис програми. Другий випуск. Слухати

Українським прирічковим чи то приморським містам треба брати приклад з Криму - там водний пасажирський транспорт відроджується - стверджує Сімферопольський кореспондент радіо свобода Володимир Притула. Туристам та мешканцям приморських містечок просто і зручно пересуватися не тільки маршрутками, а й прогулочними катерами....

Аудіозапис програми. Третій випуск. Слухати

Експерти кажуть, що приватний капітал можна залучити, дозволяючи брати причали в довгострокову оренду - зараз це неможливо, бо лише держава має право ними володіти. Потенційний інвестор просто не має гарантій, і справа тут не лише у жалюгідному стані причалів, більшість з яких давно потребують капітальних ремонтів. Пасажирський флот теж не оновлювався давно - і більшість кораблів морально і фізично застаріли. Однак побудувати нові судна можливо - і промислові потужності для цього є - каже комерційний директор Миколаївського суднобудівного заводу Лиман Олег Халявкін

Аудіозапис програми. Четвертий випуск. Слухати

---

15 травня 2006 року

“Made in Ukraine”

На початку дев'яностих батько моєї однокласниці - моряк дальнього плавання - привозив своїй доньці імпортні одяг і взуття - предмет її гордості та наших заздрощів. Носити вироби вітчизняної легкої промисловості вважалося поганим тоном - не модно, не стильно, не якісно. За останні 10-15 років з'явилося чимало приватних українських підприємств, які шиють одяг і взуття. Чи витримують вони конкуренцію з імпортними товарами? Чи престижно наразі носити одяг від українського виробника? Про це говорять сьогодні "Звуки життя" - "Made in Ukraine". З вами Надія Шерстюк.

Торгувати імпортним товаром вигідніше, ніж українським - стверджують підприємці. Це майже стовідсотковий прибуток, до того ж менше головного болю з прибутками і найманими робітниками. Як результат - на вітчизняних речових базарах - засилля китайської чи турецької продукції, констатує наша кореспондентка Наталка Коваленко, побувавши на одному зі столичних речових ринків.

Аудіозапис програми. Перший випуск. Слухати

Незважаючи на всі економічні кризи останніх років, українські "легковики" мають зараз і класних фахівців, і модернове обладнання, щоб завалити вітчизняний ринок якісним товаром. У цьому запевняє глава Асоціації "Укрлегпром" Тамара Кириченко. Однак левова частка української "легкої" продукції осідає у західних крамницях, бо конкурувати з імпортерами - "сизифова праця". Владні органи України дали їм режим найбільшого сприяння - кордони відкриті, ставка ввезення - нульова.

Аудіозапис програми. Другий випуск. Слухати

Десятки зареєстрованих у Львові спільних підприємств легкої промисловості працюють на імпортній сировині, в основному на потреби закордонного ринку, розповідає місцева кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук.

Аудіозапис програми. Третій випуск.Слухати

В останні роки одна з ознак українських міст: покупці все менше "отоварюються" на речових ринках, а віддають перевагу торговим центрам. Звичайно, ціни - вищі, але й асортимент - теж. І на відміну від базарів, де з українськими товарами - напружено, тут є з чого вибирати. У цьому переконалася кореспондентка "Звуків життя" Леся Штогрин, відвідавши один із найбільших торгових центрів Києва.

Аудіозапис програми. Четвертий випуск.Слухати

---

12 травня 2006 року

“Городяни на городі”

У квартирі, яку я винаймаю, власниця вирішила зробити ремонт. У встановлений термін його не закінчили. Пояснення було таким - мовляв, маляри покинули все і поїхали саджати картоплю. Починаючи з весни і аж до пізньої осені городяни поповнюють лави пасажирів приміських електричок - і поспішають на свої польові роботи. Для селян висаджування городу - природній обов'язок. А що спонукає мешканців міста копирсатися у землі та вирощувати картоплю, помідори, фрукти, які без зайвих фізичних і матеріальних витрат можна купити на базарі? Це досліджують "Звуки життя" - "Городяни на городі". З вами Віола Бурда.

Близько п'яти мільйонів українців мають дачі та городи - відтак - щовесни вони переймаються як і що висадити на своїй землі. Такими є дані державного комітету статистики. Тих же, хто просто допомагає "на фазенді" друзям або родичам - не порахувати. Київська родина Грицюків - харчується винятково з власного городу - до нього сім'я їздить за триста кілометрів. З'їздила туди і наша кореспондентка Наталка Коваленко.

Аудіозапис програми. Перший випуск. Слухати

Навіть найбільш урбанізована людина, котра народилася і все життя прожила у місті, на генному рівні тяжіє до природи, свіжого повітря, стверджує психолог Володимир Нечипоренко. Бажання "виїхати на природу" - це як голос предків, що "прорізається" у кожного. Дехто просто прагне вибратися у вихідні на пікнік, а дехто - не проти гнути спину на городі.

Аудіозапис програми. Другий випуск. Слухати

Більшість американців також мають "земельне" хоббі - для себе на присадибних діляночках вони вирощують кольорову капусту, солодкий перець, огірки - хоча все це є і в супермаркетах. УВ маленьких американських містечках городина рятує сімейні бюджети, щоправда там ділянки вимірюється не сотками, як в Україні, а гектарами, уточнює кореспондент Радіо Свобода у США Юрій Дулерайн.

Аудіозапис програми. Третій випуск. Слухати

Оксана з Київщини на власному прикладі переконалася, що земля може прогодувати тільки тоді, коли обробляють не кілька соток, а гектари. Причому Оксаниній родині вдається "робити бізнес" на картоплі. Спершу, не розгинаючись, працювали вручну - сапали, підгортали. А потім "розжилися" на міні-тракторці. Хоча все рівно бити байдики не доводиться.

Аудіозапис програми. Четвертий випуск. Слухати

---