Подих ≈ дух ≈ дихання

⌠Вершник перевЁв подих, кинув оком на юрбу■; ⌠Йому навЁть подих перехопило. СкЁльки тут хлЁба!■ НавЁвши цЁ фрази, взятЁ з творЁв сучасних укра©нських письменникЁв, тонкий знавець нашо© мови Борис Антоненко-Давидович звернув увагу на недоречнЁсть у них слова подих. Адже воно означа╨ не ⌠дихання■, а ⌠подув■: ⌠Клени обсипаються вЁд найменшого подиху вЁтерця■ (Олесь Донченко), або вказу╨ на новЁ впливи: ⌠Подих ново© епохи дЁйшов Ё до цього маленького мЁста■ (з журналу). РосЁйськЁ вЁдповЁдники ≈ дуновение, веяние.

Навпаки, там, де йдеться про дихання, укра©нська класика вдавалася до слЁв дух (⌠Вона аж зблЁдла, дух забивсь■ ≈ ╡ван Нечуй-Левицький; ⌠Молодиця не переведе духу, верещить■ ≈ Марко Вовчок), вЁддих (⌠ВЁн затамову╨ навЁть вЁддих, боячись подати знак життя■ ≈ Михайло Коцюбинський), дихання (⌠╡ншЁ квЁти в диханнЁ весни розцвЁтуть■ ≈ Володимир Сосюра).

РосЁйському вислову задержать дыхание вЁдповЁдають затамувати (зупинити, затримати) дух (⌠Вони проминули ще десяток склепЁв, затамувавши дух■ ≈ ЮрЁй Смолич), затамувати вЁддих (⌠Олег, затамувавши вЁддих, визирнув з-за димаря■ ≈ Олесь Донченко). А зворот перевести дыхание переклада╨ться укра©нською звести дух, перевести (вЁдвести) дух, вЁдсапнути (⌠Лаговський важко одсапнув з того прудкого ходЁння■ ≈ Агатангел Кримський), вЁдЁтхнути (⌠Я став, вЁдЁтхнув важко, озирнувся довкола Ё знов вЁдЁтхнув■ ≈ ╡ван Франко). У росЁйського нельзя дух перевести ≈ укра©нськЁ вЁдповЁдники не можна дух вЁдвести, не здихнутися.

Особистий ≈ особовий

Дуже часто ©х плутають. Кажуть Ё пишуть: особистий склад вЁйськово© частини (треба: особовий), особовЁ речЁ учня школи-Ёнтернату (треба: особистЁ). А як правильно ≈ особиста чи особова справа, особистЁ чи особовЁ рахунки? МожливЁ обидва словосполучення, але кожне з них треба вживати в певному контекстЁ. Особиста справа ≈ це справа, яка стосу╨ться окремо© особи, зумовлю╨ться ©© власним бажанням Ё дЁями. Наприклад: ⌠Мати вважала, що одруження сина ≈ його особиста справа■.

Особова справа ≈ сукупнЁсть документЁв про об▓╨ктивнЁ данЁ працЁвника установи, пЁдпри╨мства, закладу, органЁзацЁ© Ё т. Ён., у яких вЁдбива╨ться його трудова дЁяльнЁсть. ⌠У начальника вЁддЁлу кадрЁв комбЁнату всЁ особовЁ справи в зразковому порядку■ (з газети).

Особовий рахунок ≈ рахунок конкретно© людини в ощадному банку Ё картка, в котрЁй фЁксу╨ться рух грошей (надходження й видача); у бухгалтерЁ© ЖЕКу ≈ картка квартиронаймача, куди записують нарахування плати за квартиру й комунальнЁ послуги.

ОсобистЁ рахунки ≈ стосунки, що склалися мЁж певними особами. Отже, особистий ужива╨мо, коли йдеться про людську ЁндивЁдуальнЁсть, про те, що стосу╨ться долЁ, почуттЁв, переживань, власностЁ окремо© особи. Особисте життя, особиста думка, особистЁ уподобання, особиста вЁдповЁдальнЁсть, особистЁ речЁ; ⌠Але ж без особистого щастя життя ≈ не життя, людина ≈ не людина■ (╡ван Франко). Особистий ≈ який здЁйсню╨ться ЁндивЁдуумом безпосередньо, а не через Ёнших. Особистий запис. ⌠Хворий був пЁд особистим наглядом■ (з журналу). ⌠Взяти пЁд особистий контроль■ (з розпорядження).

Особовий ≈ такий, що стосу╨ться особи взагалЁ, багатьох осЁб. Входить до стЁйких словосполучень: особова назва, особове посвЁдчення, особовий склад. Цей прикметник ужива╨ться також як граматичний термЁн: особовий займенник, особовЁ закЁнчення дЁ╨слЁв, особовЁ речення.

Вирувати ≈ нуртувати

СинонЁмЁчнЁ дЁ╨слова, котрЁ виступають у прямому й переносному значеннях. Про явища природи, стихЁйнЁ сили, коли йдеться про рух, неспокЁй, однаково можна сказати Ё вирувати, Ё нуртувати. Вирують течЁя гЁрсько© рЁчки, повЁнь; нуртують веснянЁ води, море. Можливо, в семантицЁ слова нуртувати ледь вЁдчутно проступа╨ значення ⌠б▓╨ джерело■, тодЁ як вирувати насамперед указу╨ на бурхливЁсть, швидкЁсть потокЁв води, повЁтря вогню тощо. Наприклад: ⌠Вирували вЁтри з дощами, виложили недокошенЁ хлЁба■ (Кость ГордЁ╨нко), ⌠В мо©й душЁ вирують бурЁ. ╡ поряд глухо спокЁй спить■ (Микола НагнибЁда), ⌠Все в душЁ нурту╨ ≈ клекоче гнЁвом, непЁдробним, лютим Ё непримиренним■ (Василь Большак).

Про людськЁ пристрастЁ, боротьбу, неспокЁй так само кажуть, що вони вирують, нуртують. ВЁд часто вживаного словосполучення виру╨ життя (⌠А життя навколо нас аж вирувало■ ≈ ╡рина ВЁльде) усталилася у публЁцистицЁ метафора вир життя. Також у тому самому значеннЁ використовують нуртувати: ⌠У середньовЁчних мЁстах постЁйно нуртували соцЁальнЁ рухи■ (з журналу).

КрЁм семантично© близькостЁ, обидва синонЁмЁчнЁ дЁ╨слова мають подЁбну звукову будову, що спричиня╨ться до ©хньо© стилЁстично© функцЁ© урЁзноманЁтнення художнЁх Ё публЁцистичних текстЁв.

Мулкий ≈ мулький

РозрЁзняються значенням.

Мулкий ≈ укритий мулом, з мулом. Мулке дно, мулкий берег, мулкий ставок.

Мулький ≈ який муля╨; переносно: той, що гнЁтить. Мулький рюкзак, мульке лЁжко, мулькЁ спогади. ПохЁдне ≈ мулько. На серцЁ щось мулько.

Неминучий ≈ неминущий

Часом ©х вза╨мозамЁнюють. Цього робити не слЁд, адже лексеми виражають неоднаковЁ поняття.

Неминучий ≈ якого не можна уникнути, обЁйти; який обов▓язково ма╨ настати, вЁдбутися; певний, очевидний; неодмЁнний. ⌠Зачав Василько плакати. ВЁщував, що бЁйка неминуча■ (Лесь Мартович); ⌠Як на неминучу смерть, виряджалися селяни до волостЁ■ (АндрЁй Головко).

Неминущий ≈ який нЁколи не мина╨, не втрача╨ться, не забува╨ться; вЁчний, постЁйний. ⌠╙, одначе, у минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вЁчним■ (Олександр Довженко); ⌠Без наявностЁ найширшого синтезу годЁ створити образ велико© узагальнювально© сили Ё неминущого невичерпного змЁсту■ (АндрЁй Малишко)

ПЁдготував Борис РОГОЗА, ■Хрещатик■