This version of the page http://www.ukrart.lviv.ua/elita21.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2006-09-14. The original page over time could change.
Поетичні майстерні - про еліту - Львів
Наші меценати

ВАША ПРОГРАМА

Наші автори про еліту
ПАНОРАМНИЙ ОГЛЯД. ЕЛІТА

          Про українську еліту                 

ЮРІЙ ТІТОВ

Вільне

З усіх законів оберу один,
Де Вільне слово й Вільна Україна.
У плині літ, у захваті хвилин,
Вона-одна.
Вона для всіх єдина!

Невже і Вас мій голос не чіпа?
Моє нове, відкрите покоління.
На Україні мудрість не сліпа –
Вона зростає зі свого коріння.

Хоч рідна мова, поміж інших мов,
Для Вас стає неначе іноземна,
Та я не хочу більше післямов,
Плекаю вільність.
Знаю – недаремно!

Візьму з собою вільного коня,
По всіх степах дорогами поскачу.
Вклонюсь хатинам на порозі дня.
Свій рідний край омріяним побачу.

Засяє сонце золотих полів –
Свій ясний промінь неосяжно кине.
Допоки Дух народу не зотлів,
Стояти буде
Вільна Україна!


ВОЛОДИМИР ПІВТОРАК

* * *
Завтра буде полин обростати могили поетів,
і останні слова пам'ятатимуть зорі одні -
більше нікому буде. Бо решті захочеться злетів.
Люди завжди - де ліпше, а ліпше, як завжди, в лайні.

Поміж снів і прокльонів, оскаржених і убієнних,
між замацаних лярв, просмерділих цирозом бомжів
раптом все зрозумієш: навіщо блукаєш щоденно,
і чому тчеш полотна з уривків проказаних слів.

Ти не хочеш повтору. Трагічне тобі остогидло,
як зіпсуте вино, заяложений тост "за любов".
Мріяв завжди про те, щоб у щастя вступити, як в зливу,
й душу геть обталапану випрати в нім заодно.

Не досяг, не діждав. (Хтось подумає: "Може, й на краще").
Не дійшов. Не пробачиш довіку цього сам собі.
Загорнувшись в туман, допиватимеш з денця у чаші
решту спогадів і найсолодших нездійснених мрій.


Aнна Багряна
НЕАНДЕРТАЛЬЦІ, ПІТЕКАНТРОПИ...
Анна Багряна, Київ

Неандертальці, пітекантропи…
Ми живемо так, як хочемо жить.
Шлях із варяг у Центральну Європу
Через поля українські лежить.
Маємо все і не маєм нічого,
Ділиться люд на холопів і знать,
Чути тривогу в дніпровських порогах:
Бога нового будуть скидать?
Хто ми? Та ми ж - православні поганці,
Котрі чекають ударів хлиста,
Котрі п’яніють від грубого танцю
І перепитої крові Христа.
Та не сп’яніти від грубого танцю,
Ідоли плачуть в потоках ріки…
Пітекантропи, неандертальці…
Власне, а хто ми, а хто ми такі?
Маємо все і не маєм нічого,
Ділиться люд на холопів і знать.
Щоб зазіхати на пазуху Бога,
Треба про Бога хоч трошечки знать.

(Далі буде)

Висловитися.
Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів