Іван Малкович

НАПУЧУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ВЧИТЕЛЯ

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви “Ї”,
а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик
букви “Є”,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.
Бо кажуть, дитино,
що мова наша - солов'їна.
Правильно кажуть.
Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам'ятати
навіть найменший соловейко.
Тому не можна покладатися
тільки на солов'їв,
дитино.

Ivan Malkovyč

NAPUČUVANŃA SIĽŚKOHO VČYTEĽA

Xaj ce, možlyvo, i ne najsutťeviše,
ale ty, dytyno,
poklykana zaxyščaty svojimy dolońkamy
kryxitnu svičečku bukvy “Ї”,
a takož,
vyťahnuvšyś na paľčykax,
oberihaty miśačnyj serpyk
bukvy “Є”,
ščo zrizanyj z neba
razom iz nytočkoju.
Bo kažuť, dytyno,
ščo mova naša - solovjina.
Pravyľno kažuť.
Ale zaťam sobi,
ščo kolyś
možuť nastaty i taki časy,
koly našoji movy
ne bude pamjataty
naviť najmenšyj solovejko.
Tomu ne možna pokladatyśa
tiľky na solovjiv,
dytyno.